нп 2/490/6077/2017 Справа № 490/11433/16-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
05 травня 2018 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Кваші С.О.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
В листопаді 2016 року позивач з звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача на її користь 153505 грн. в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
В обгрунтування позову посилався на те, що під час перебування в шлюбі ними був придбаний автомобіль НОМЕР_1 , який в подальшому відповідач продав без її згоди та відома. За такого просить про відшкодування їй половини від реальної ринкової вартості спільного автомобіля.
Ухвалою суду від 17 листопада 2017 року скасовано заочне рішення по справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про їх задоволення з викладених у позові та відповіді на відзив підстав. Зазначив, що автомобіль був придбаний під час шлюбу за спільні кошти подружжя, а відчужений відповідачем без її згоди та після фактичного припинення шлюбних відносин, та ще за занчно заниженою ціною, яка не відповідає його дійсній ринковій вартості.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. Зазначив, що спірний автомобіль не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки придбаний відповідачем на особисті кошти, які отримані ним від продажу автомобіля Сітроен , який був придбаний ним до шлюбу та на особисті кошти, що підтверджується наданим доказами.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони з 07.09.2013 року по 17 травня 2016 року (рішення Зміївського районного суду Харківської області) перебували у зареєстрованому шлюбі.
Так, з даного рішення суду вбачається, що з позов про розірвання шлюбу ОСОБА_4, звернувся до суду 11 квітня 2016 року , зазначивши, що з дружиною тривалий час не проживає разом. Згідно довідки Регіонального сервісного центру в Миколаївській області від 13.03.2017 року, у період з 26.02.2013 по 28.05.2015 за ОСОБА_4 був зареєстрований транспортний засіб Citroen C-Elysee, н/з НОМЕР_2, який 23.04.2017 був знятий з обліку та 28.05.2015 перереєстрований на нового власника за д/р НОМЕР_6 28.05.2015 р.; у період з 05.06.2015 по 19.03.2016 за ОСОБА_4 був зареєстрований транспортний засіб Mazda CХ-7, н/з НОМЕР_3, який 19.03.2016 був перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу 4252 19.03.2016.
Згідно Договору купівлі-продажу транспортного засобу №4252 від 19.03.2016 року, вартість транспортного засобу Mazda CХ-7, н/з НОМЕР_3 становить 150 000,00 грн.
Суд приймає до уваги зазначену вартість автомобіля, оскільки інших, більш достовірних доказів щодо реальної ринкової вартості автомобіля на час розгляду справи або на час відчуження спільного автомобіля, позивач суду не надав, правом клопотати про призначення судової експертизи з оцінки вартості зазначеного автомобіля не скористався.
Як вбачається з Грошового атестату № 64 , виданого ВЧ А2623 ОСОБА_4 , останній отримав грошову винагороду з 25 липня 2012 року по 30 січня 2013 року в іноземній валюті у загальному розмірі 22 504,94 долари США, з яких згідно виписки за контрактом 19 лютого 2013 року було знято готівкою 17 346,34 долари США Сакському відділені банку ААРК Крим.
26 лютого 2013 року ним було придбано автомобіль НОМЕР_4, договрі купілі-продажу було зареєсьтровано в МСакському ВРЕР ДАІ.
За такого, суд приходить до висновку, що транспорний засіб Citroen C-Elysee, н/з НОМЕР_2 був придбаний ОСОБА_4 до шлюбу з позивачкою та за особисті кошти.
В подальшому цей автомобіль був відчужений відповідачем 28 травня 2015 року за 149 000 грн.
05 червня 2015 року ОСОБА_4, було придбано транспортний засіб Mazda CХ-7, н/з НОМЕР_3 за 137 000 грн.
Згідно зі ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Відповідно до вимог пунктів 2,4 ст. 65 СК під час укладання договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Тобто зазначені норми матеріального права презюмують факт спільної сумісної власності подружжя , доки не доказано інше кимось із подружжя.
Відповідно до пункту 3 частини першої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:
1) час набуття майна;
2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Але обов'язок спростувати презумпцію спільності майна лежить на відповідачеві,проте достеменних та безумовних ,достовірних та допустимих доказів щодо такого відповідач суду не надав.
Так, сам факт придбання спірного автомобіля через 8 днів після продажу попереднього особистого атвомобіля марки Сітроен не свідчить про те, що він був придбаний саме виключно за кошти від продажу попереднього автомобіля , а належних доказів сплати за новий атомоібляь саме цих коштів ( перевід з банківського рахунку тощо) не надано.
Отже суд не може погодитися з твердженням представника відповідача про те, що спірний автомобіль придбаний за кошти, які належали ОСОБА_4 особисто, як-то передбачає ч. 1 ст. 57 СК України.
Наведені обставини свідчать про те, що зазначений автомобіль є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р., «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п. 22 - поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.. 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості під час розгляду справи.
Відповідно до положень ст. 70 СК, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини і чоловіка є рівними, за рішенням суду частка майна може бути збільшена, якщо з дружиною або чоловіком проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, є недостатнім для їх розвитку.
Відповідно до ст. 71 СК України та роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним таподіл спільного майна подружжя», поділу підлягає лише наявне в натурі спільне майно подружжя на час такого розподілу. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК ( 2947-14 ). У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За такого, оскільки автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя, відчужено на час розгляду справи відповідачем без згоди позивачки та після фактичного припинення шлюбних відносин, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1/2 частину вартості майна, а саме 75000,00 грн.
В силу ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 750,00 грн. судового збору пропорційно до задоволених вимог. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу, обгрнутовані його представником належним чином і у відповідності до вимог ст.ст. 137 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають на підставі п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12,81,89, 259, 263-265ЦПК України , суд -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 75000 грн. 00 коп., що становить компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна подружжя - автомобіля НОМЕР_5.
Стягнути з ОСОБА_4 750,00 грн. судового збору на користь ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Суддя Гуденко О.А.
Повний текст рішення складнено 07 травня 2018 року.