Рішення від 23.12.2009 по справі 35/469пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

РІШЕННЯ

іменем України

23.12.09 р. Справа № 35/469пд

Господарський суд Донецької області у складі: головуючий суддя МанжурВ.В.,

судді - Кододова О.В., Ушенко Л.В.,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріль” м. Маріуполь

до відповідачів:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області м.Донецьк

2. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Маріуполь

3. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Маріуполь

4. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Маріуполь

5. Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р., б/н від 19.07.2000р. та визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення від 28.12.02р.,

За участю представників сторін :

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Сорокіна В.В. - за дов.

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

від відповідача-4: не з'явився

від відповідача-5: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 10.12.2009р. було оголошено перерву до 23.12.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріль” м.Маріуполь звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області м.Донецьк, 2) Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Маріуполь, 3) Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м.Маріуполь, 4) Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м.Маріуполь, 5) Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р., б/н від 19.07.2000р. та визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення від 28.12.02р.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2008р. по справі № 35/469пд були скасовані та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 27.03.2009р. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Склад судової колегії по розгляду справи № 35/469пд неодноразово змінювався.

Під час нового розгляду представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Судом здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, та складено протоколи, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

21.12.1995р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оріль” (Покупець) був укладений договір за № 1354, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця приміщення загальною площею 388,27 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, 341002.

На підставі укладеного договору та акту прийому-передачі від 05.02.1996р. приміщення було передано покупцю та видано свідоцтво про власність за реєстраційним номером № 1130.

Відповідно до ст.ст.31, 32 Закону України „Про власність”, який діяв на момент укладення договору № 1354, до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Рішенням Арбітражного суду Донецької області від 13.08.1997р. по справі № 2/4-25пд встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 з вбудованими нежитловими приміщеннями належав до загальнодержавної власності і обліковувався на балансі у ЖКГ комбінату „Азовсталь”.

Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України видало наказ № 6105 від 10.11.1995р., яким дозволило викуп приміщень власникам приватизованих об'єктів малої приватизації відповідно з Указом Президента України № 827/94 від 30.12.1994р. „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації”, у тому числі приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, Позивач став власником об'єкта приватизації, відповідно до ст.24 Закону України „Про малу приватизацію”.

Судом досліджено та встановлено, що приміщення „по АДРЕСА_1” та „по АДРЕСА_1” стосуються одного і того ж приміщення.

Донецьке регіональне відділення Фонду державного майна України звернулось з листом № 09-476 від 06.12.1996р. до начальника ЖКГ „Азовсталь” про зняття з балансу приміщення та передачі його новому власнику, у зв'язку з укладанням з Товариством з обмеженою відповідальністю „Оріль” договору купівлі-продажу № 1354 від 21.12.1995р. та акту приймання-передачі від 05.02.1996р. на приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент купівлі-продажу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 1.2. договору № 1354, право власності на приміщення переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

Таким чином, приміщення загальною площею 388,27 кв.м у м.Маріуполі по АДРЕСА_1 перейшло у власність ТОВ „Оріль” з 05.02.1996р. і з цього моменту припинилося право загальнодержавної власності на це майно.

15.10.1999р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (далі - Управління) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) був укладений договір купівлі-продажу за № 70, згідно умов якого Управління зобов'язався передати у власність покупцю (СПД ОСОБА_1.) вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 85,9 кв.м.

Згідно умов зазначеного договору нежитлове приміщення розташоване в підвалі триповерхового житлового будинку за адресою: 87502, АДРЕСА_1 (літ. А-3) на земельній ділянці, яка знаходиться в розпорядженні місцевої ради. Другий відповідач зобов'язався прийняти нежитлове приміщення і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначено в цьому договорі, та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації (п.1.1. договору).

В подальшому між Суб'єктом підприємницькою діяльності ОСОБА_1 (СПД ОСОБА_1.) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (СПД ОСОБА_2.) був укладений договір купівлі-продажу від 19.07.2000р., згідно з яким СПД ОСОБА_1 продав, а СПД ОСОБА_2 купив 7/100 частин нежилого приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1. Відповідно до п.1 цього договору на земельній ділянці знаходиться: нежиле приміщення, шлакоблочне, літ № 16 нежилою площею - 85,9 кв.м.

28.12.2002р. між СПД ОСОБА_2 та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (СПД ОСОБА_3) був укладений договір дарування нежилого приміщення, згідно умов якого СПД ОСОБА_2 подарував, а СПД ОСОБА_3 прийняв у дар 9/100 нежилого приміщення АДРЕСА_1, нежилою площею - 110,5 кв.м. Вказане нежиле приміщення складається з нежилого приміщення літ А-1, підвал літ. А-1/п (п.1 договору).

Позивач вважає, що перелічені договори суперечать вимогам законодавства з огляду на те, що їх предметом було підвальне приміщення літ. 16, яке на праві власності належить позивачу, а отже й право відчуження цього майна належить теж йому, на підставі чого просить суд визнати недійсними з дати укладання: договір купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р., укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, договір купівлі - продажу б/н від 19.07.2000р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та договір дарування нежилого приміщення б/н від 28.12.02р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Під час нового розгляду справи судом досліджені надані сторонами докази, з'ясовані фактичні обставини справи, та надавши правову оцінку правовідносинам сторін, суд дійшов до наступного висновку:

Під час розгляду справи № 12/671пд, рішення за яким набрало законної сили, судом було встановлено, що спірні приміщення не мали статуту бомбосховища та були переведені у звичайні підвальні приміщення, а також встановлено, що на момент проведення оцінки підвальних приміщень для продажу у 1995р. ці приміщення були вільними. Ці факти приймаються судом як доведені відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Передача у комунальну власність на підставі рішення міськради, згідно зведеного акту приймання-передачі основних фондів від 19.12.1997р., від ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь” до АП „Азовжитлосервіс” житлового будинку по АДРЕСА_1 та обслуговування цього будинку ЖЕУ № 2 у складі комунальної власності, не свідчить про намір передати у комунальну власність нежитлові приміщення площею 388,27кв.м, які були продані ТОВ „Оріль” за договором № 1354, оскільки в рішенні та акті приймання-передачі йдеться про передачу з державної у комунальну власність саме житлового фонду, до якого нежитлові вбудовані приміщення, які належать на праві колективної чи приватної власності іншим особам, не входять.

Крім того, зведений акт приймання-передачі основних фондів від 19.12.1997р. не відповідає за змістом зразку акту, який міститься у додатку до Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази передачі спірного приміщення площею 388,27кв.м до комунальної власності, та відсутні докази, які б підтверджували право власності Управління міського майна Маріупольської міської ради на момент продажу вбудованого нежитлового приміщення, загальною площею 85,9 кв.м у м.Маріуполі по АДРЕСА_1.

Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу за № 70 від 15.10.1999р. щодо продажу вбудованого нежитлового приміщення, загальною площею 85,9 кв.м, Позивач був власником приміщення загальною площею 388,27 кв.м у м.Маріуполі по АДРЕСА_1.

Судом досліджені предмет та підстави позовних вимог у справах № 1/221пд та 35/469пд та з'ясовано, що у справі № 1/221пд були заявлені позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р., № 2238 від 19.10.99р. нежитлового приміщення, розташованого у м.Маріуполі, АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що нежитлові приміщення (коридор та сходова клітина) площею 15,54кв. належать ТОВ „Оріль” на праві власності. За результатами розгляду справи № 1/221пд господарським судом Донецької області було винесено рішення від 13.05.2002р., згідно якого договір купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р. визнаний недійним в частині продажу нежитлового приміщення 15,54кв.м (коридор та сходова клітина), в іншій частині позову відмовлено.

У справі № 35/469пд предметом спору є договори купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р., б/н від 19.07.2000р. та договір дарування нежилого приміщення від 28.12.02р., які позивач просить визнати недійсними, та у позові позивач зазначає, що є власником всього спірного приміщення № 16 на підставі договору № 1354 від 21.12.1995р.

Оскільки договір купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р. був визнаний недійним в частині продажу нежитлового приміщення 15,54кв.м (коридор та сходова клітина), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, відповідно до п.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже суд розглядає позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р. стосовно площі 70,36кв.м.

Згідно п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набув чинності з 01.01.2004р., законність договору, який оспорюється та був укладений до набрання чинності цим Кодексом, має вирішуватися відповідно до вимог Цивільного кодексу, що діяв до 01.01.2004р., тобто згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.).

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Статтею 128 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 225 ЦК УРСР (в редакції 1963р.) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Судом з'ясовано, що за договором № 1354 приміщення загальною площею 388,27 кв.м у м.Маріуполі по вул. Пашковського, 21 ( у т.ч. приміщення літ. 16) перейшло у власність Позивача 05.02.1996р., а Управління міського майна Маріупольської міської ради не набувало права власності на спірні приміщення, оскільки вони не передавались до комунальної власності, а отже не мав права відчужувати вказане майно.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р., укладеного між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, підлягають задоволенню частково в частині площі приміщення № 16 70,36кв.м.

У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договору б/н від 19.07.2000р. та договору дарування нежилого приміщення від 28.12.02р., суд відмовляє, виходячи з наступного:

В силу статті 48 Цивільного кодексу УРСР, на яку посилався позивач, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Наслідки недійсності угоди стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди та звертатись з позовом про захист свого права власності.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову (про витребування), якщо є підстави, встановлені статтею 145 Цивільного кодексу УРСР або статтею 388 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 145 Цивільного кодексу УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Аналогічні приписи містяться у статті 388 Цивільного кодексу України. У разі захисту прав власника, не пов'язаних із позбавленням володіння (стаття 149 Цивільного кодексу УРСР, стаття 391 Цивільного кодексу України) може бути пред'явлений негаторний позов (усунення перешкод).

За змістом договору б/н від 19.07.2000р. та договору дарування нежилого приміщення від 28.12.02р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріль” не є стороною за вказаними договорами.

Отже права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача та відповідачів 2, 5 (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останніх виник спір.

На підставі Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст.48, 128, 225 ЦК УРСР в редакції 1963р., ст.ст.31, 32 Закону України „Про власність”, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 4-6, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, п.2 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріль” м. Маріуполь до відповідачів, 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області м.Донецьк, 2. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Маріуполь, 3. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Маріуполь, 4. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Маріуполь, 5. Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р., б/н від 19.07.2000р. та визнання недійсним договору дарування нежилого приміщення від 28.12.02р. - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р., укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Маріуполь, стосовно приміщення № 16 площею 70,36кв.м.

Припинити провадження у справі стосовно визнання договору купівлі-продажу № 70 від 15.10.99р. недійним в частині продажу нежитлового приміщення площею 15,54кв.м (коридор та сходова клітина), відповідно до п.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Маріуполь (АДРЕСА_2, 87557, ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріль” м.Маріуполь (вул. Пашковського, 21, м.Маріуполь, 87502; ЄДРПОУ 13542915) витрати по сплаті державного мита в сумі 14,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 19,50грн.

Стягнути з Управління міського майна Маріупольської міської ради м. Маріуполь (пр.Металургів, 25, м.Маріуполь, 87500, ЄДРПОУ 23099040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріль” м.Маріуполь (вул. Пашковського, 21, м.Маріуполь, 87502; ЄДРПОУ 13542915) витрати по сплаті державного мита в сумі 14,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 19,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 23.12.2009р.

Головуючий суддя

Суддя О.В. Кододова

Суддя Л.В. Ушенко

Надруковано 7 примірників

Сторонам 6, У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.

Попередній документ
7382324
Наступний документ
7382326
Інформація про рішення:
№ рішення: 7382325
№ справи: 35/469пд
Дата рішення: 23.12.2009
Дата публікації: 14.01.2011
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Донецької області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж; Інший спір про купівлю - продаж