83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.12.09 р. Справа № 30/163пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,
при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Соллі-Плюс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24167590)
до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” м. Київ, в особі Краматорської філії Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м. Краматорськ, Донецька обл. (ідентифікаційний код 34617678)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕТС”, м. Дружківка, Донецька обл.
про: визнання додаткової угоди №3 від 02 червня 2008 року до Договору про надання мультивалютної кредитної лінії №8 від 27 листопада 2006 року недійсною.
за участю:
представника Позивача - Тимофєєв А.В. (за довіреністю №1 від 02.11.2009 року)
представника Відповідача - Старолатка І.В.(за довіреністю №144/03 від 10.06.2009 року)
представника Третьої особи - Бондарів І.О. (за довіреністю №28-07 від 01.12.2009 року)
Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.
Керуючись ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була проголошена перерва з 03 грудня 2009 року по 10 грудня 2009 рік
Товариство з обмеженою відповідальністю „Соллі-Плюс”, м.Донецьк (далі-Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” м.Київ, в особі Краматорської філії Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк”, м.Краматорськ, Донецька обл. (далі- Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТС”, м. Дружківка, Донецька обл. (далі - Третя особа) про визнання додаткової угоди №3 від 02 червня 2008 року до Договору про надання мультивалютної кредитної лінії №8 від 27 листопада 2006 року недійсною.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що його не було повідомлено про укладення додаткової угоди між Відповідачем та Третьою особою про збільшення процентної ставки за кредитним договором; не було запропоновано укласти відповідну додаткову угоду до Іпотечного договору відповідно до законодавство України, не було здійснено державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, до збільшення процентів за основним зобов'язанням, як то передбачено ч.2 ст.19 Закону України „Про іпотеку”.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір про надання мультивалютної кредитної лінії №8 від 27 листопада 2006 року (а.с.9-12), графік погашення основної суми кредиту (а.с.13), додаткову угоду №1 (а.с.14-15), додаткову угоду №3 (а.с.16), договір купівлі - продажу (а.с.17-18), іпотечний договір (а.с.19-25), довідку з Єдиного державного реєстру стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю „Соллі-Плюс” (а.с.26), свідоцтво про реєстрацію платника податку (а.с.27), свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Соллі-Плюс” (а.с.28).
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 207, 215, 220 Цивільного кодексу України, ст.19 Закону України „Про іпотеку”, п.17 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №410.
На виконання ухвали суду Відповідач 13 листопада 2009 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (а.с.34), у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити, та вказує, що Відповідно до Розділу „Термін та їх тлумачення” Іпотечного договору термін „Кредитний договір” визначений як Кредитний договір укладений між Кредитодавцем (Іпотекодержателем) і Позичальником, а також усі додаткові угоди та додатки до нього, якщо такі будуть укладені між Сторонами в майбутньому. Додатковою угодою №3 до Кредитного договору за домовленістю з Третьою особою було змінено умови кредитування. Позивачу було відомо про зміну умов Кредитного договору, крім того від імені Третьої особи вказану спірну додаткову угоду підписував директор ТОВ „ЕТС” Марсіенко Ю.П., який одночасно був і є директором Позивача. Вказаний Іпотечний договір укладено з дотриманням чинного законодавства України і підстав для визнання його недійсним немає.
17 листопада 2009 року Позивачем на виконання ухвали суду були надані наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.41), свідоцтво про державну реєстрацію „Соллі-Плюс” (а.с.42), статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Соллі-Плюс” (а.с.43-55).
На виконання ухвали суду 17 листопада 2009 року Відповідачем через канцелярію суду були надані копії наступних документів: лист від 27.04.2009 року №4-681 (а.с.57) який було направлено на адресу Позивача, де зазначено, що у зв'язку із внесенням змін до Договору про надання мультивалютної кредитної лінії №8 від 27.11.2006 року стосовно встановлення процентної ставки за користування кредитом у розмірі 18% річних гривні та 13% річних в доларах США, необхідно укласти Додаткову угоду про зміну процентної ставки до Іпотечного договору (а.с.57), поштове повідомлення з доказами отримання даного листа (а.с.57 а), поштова квитанція. Оригінали вказаних документів були оглянуті у судовому засіданні 25.12.2009р. Крім цього, 25.12.2009р. до матеріалів справи долучено оригінал поштової квитанції від 30.04.2009р. про направлення листа №4-681 Позивачу.
На виконання ухвали суду 17 листопада 2009 року Третьою особою через канцелярію суду були надані наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТС” (а.с.59), зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТС” (а.с.60-62), статут Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТС” (а.с.63-72).
03 листопада 2009 року Третьою особою було надано через канцелярію суду пояснення по справі (а.с.80-82), у яких Третя особа вказує, що відповідно з ч.2 ст.19 Закону України „Про іпотеку” „Будь - яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяжень нерухомого майна іпотекою.” До укладення додаткової угоди №3 від 02 червня 2008 року до Договору про надання мультивалютної кредитної лінії 38 від 27 листопада 2006 року державна реєстрація відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою не здійснювалось. За таких обставин Третя особа просить задовольнити позов у повному обсязі. Також, були надані лист №6/1 -1641 від 02.06.2008 року (а.с.83), претензію №1 від 27.05.2008 року (а.с.84).
17 грудня 2009 року Відповідачем через канцелярію суду було надано лист №4-1641 від 04.12.2009 року про вилучення обтяження (а.с.99).
25 грудня 2009 року Позивачем через канцелярію суду бали надані наступні документи: пояснення по справі №236 від 25 грудня 2009 року (а.с.101), у яких вказує, що ТОВ „Соллі-Плюс” за період з 01 травня 2009 року не отримувало від Краматорської філії Публічного акціонерного товариства „Брокбазнесбанк” листів про необхідність внесення змін до Іпотечного договору №8 від 27.11.2006 року. Про це свідчить журнал вхідної кореспонденції ТОВ „Соллі-Плюс”. Крім того, особа на прізвище Лебедь, підпис якої міститься у повідомленні про вручення поштового відправлення, ніколи не працювала на ТОВ „Соллі-Плюс”, це підтверджується довідкою вих. №54 від 16 грудня 2009 року. Також, Позивачем були надані наступні документи: довідка за підписом директора ТОВ „Соллі-Плюс” Марісенков Ю.П., яка свідчить про те, що робітник з прізвищем Лебедь на ТОВ „Соллі-Плюс” ніколи не працював (а.с.102), лист від 01.12.2008 року №4-2302 (а.с.103), вимогу від 12.11.2008 року №4-2193 (а.с.104).
Представники Позивача та Відповідача та Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
27 листопада 2006 року між Відповідачем (Банк) та Третьою особою (Позичальник) було укладено договір про надання мультивалютної кредитної лінії №8 (далі за текстом- Кредитний договір).
Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Відповідно п.2.1.1 Кредитного договору, надання кредиту буде здійснюватись у вигляді мультивалютної кредитної лінії у доларах США та гривні, зі сплатою 17 процентів річних у гривнях та 11 процентів річних у доларах США, в межах максимального ліміту заборгованості до 1 100 000.00 доларів США. Позичальник повертає основну суму кредиту згідно графіку, наведеному в Додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною. Кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитом - 27 листопада 2009 року, на умовах визначених даним договором.
Згідно п.5.1 Кредитного договору в забезпечення виконання зобов'язань за даним договором Банку надається заставу згідно Іпотечного договору (з майновим поручителем) №8 від 27 листопада 2006 року.
27 листопада 2006 року між Відповідачем (Іпотекодержатель) та Позивачем (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір (з майновим поручителем) №8.
Відповідно з п.1.1. Іпотечного договору, Іпотекодавець з метою забезпечення виконання Позичальником Основного зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, цим передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає предмет в іпотеку.
Іпотекодержатель на підставі цього Договору забезпечує як виконання Позичальником Основного зобов'язання за Кредитним договором, так і вимоги Іпотекодержателял щодо відшкодування: -витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; - витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки; - збитків, завданих внаслідок порушення Основного зобов'язання та умов цього Договору (п.1.2. Іпотечного договору).
У розділі „Термін та їх тлумачення” Іпотечного договору сторони зазначили, що термін „Кредитний договір”, що вживається у тексті Іпотечного договору, це - Кредитний договір №8, укладений 27 листопада 2006 року між Кредитодавцем (Іпотекодержателем) і Позичальником (ТОВ „ЕТС”), а також усі додаткові угоди та додатки до нього, якщо такі будуть укладені між Сторонами в майбутньому.
„Предмет іпотеки”, це - нерухоме майно, а саме: станція технічного обслуговування з готелем та пунктом харчування загальною площею 2109,1 кв.м. (літ. А-2), яке розташоване за адресою: м.Донецьк, Куйбишевський район, вул. Софійська, буд 23-б. На земельній ділянці розташовано будівлю СТО А-2 загальною площею 2109,1 кв.м., зливна яма О, паркани №1,2 замощення I, II.
Відповідно до п.1.1 Договору Іпотекодавець з метою забезпечення виконання Позичальником Основного зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, цим передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку Предмет іпотеки. Обтяження Предмета іпотеки іпотекою, зміни умов обтяження та припинення іпотеки підлягають державній реєстрації в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
02 червня 2008 року, Відповідач та Третя особа (ТОВ „ЕТС”) уклали Додаткову угоду №3 до договору про надання мультивалютної кредитної лінії №8 від 27 листопада 2006 року.
Відповідно до Додаткової угоди №3 до договору про надання мультивалютної кредитної лінії №8 (а.с.16), підпункт 2.1.1 пункту 2 викладено у наступній редакції: „ надання кредиту буде здійснюватися у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії в доларах США та гривні, зі сплатою 18 процентів річних в гривні та 13 процентів річних в доларах США, в межах максимального ліміту заборгованості 1 100 000,00 доларів США. Позичальник повертає основну суму кредиту згідно графіку, наведеному в додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною. Кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом 27 листопада 2009 року, на умовах визначених цим Договором.
За твердженням Позивача, відповідно з ч.2 ст.19 Закону України „Про іпотеку” „Будь - яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяжень нерухомого майна іпотекою.” До укладення додаткової угоди №3 від 02 червня 2008 року до Договору про надання мультивалютної кредитної лінії 38 від 27 листопада 2006 року державна реєстрація відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою не здійснювалось. Таким чином, Позивач вважає, що дії Відповідача по укладанню Додаткової угоди №3 від 2 червня 2008 року є такими, що порушують вимоги ст.19 Закону України „Про іпотеку” та вказана додаткова є недійсною.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у відзиві (а.с.34), крім того вказав, що Позивачу було відомо про зміну умов Кредитного договору, оскільки Позивач був повідомлений про це листом №4-681 та крім того, від імені Третьої особи вказану додаткову угоду підписував директор ТОВ „ЕТС” Марісенков Ю.П., який одночасно був і директором Позивача, тому Позивач знав про укладання спірної додаткової угоди на момент її укладання.
Третя особа надала пояснення у справі (а.с.80-82), у яких вказує, що відповідно ч.2 ст.19 Закону України „Про іпотеку” „Будь - яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяжень нерухомого майна іпотекою.” До укладення додаткової угоди №3 від 02 червня 2008 року до Договору про надання мультивалютної кредитної лінії 38 від 27 листопада 2006 року державна реєстрація відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою не здійснювалось. За таких обставин Третя особа просить задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім -чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).
Заявляючи позов про визнання недійсним додаткової угоди №3 від 02.06.2008р. укладеної до договору про надання мультивалютної кредитної лінії №8 , Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
За твердженням Позивача йому не було повідомлено про укладення додаткової угоди між Відповідачем та Третьою особою про збільшення процентної ставки за Кредитним договором, та не було запропоновано укласти відповідну додаткову угоду до Іпотечного договору відповідно до законодавства України, не було здійснено державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, до збільшення процентів за основним зобов'язанням, як то передбачено ч.2 ст.19 Закону України „Про іпотеку”.
Відповідно ч.2 ст.19 Закону України „Про іпотеку” будь - яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяжень нерухомого майна іпотекою.”
Судом встановлено, що 27 листопада 2006 року між Відповідачем (Іпотекодержатель) та Позивачем (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір (з майновим поручителем) №8.
Відповідно з п.1.1. Іпотечного договору, Іпотекодавець з метою забезпечення виконання Позичальником Основного зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, цим передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає предмет в іпотеку.
Іпотекодержатель на підставі цього Договору забезпечує як виконання Позичальником Основного зобов'язання за Кредитним договором, так і вимоги Іпотекодержателял щодо відшкодування: -витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки; - витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки; - збитків, завданих внаслідок порушення Основного зобов'язання та умов цього Договору (п.1.2. Іпотечного договору).
У розділі „Термін та їх тлумачення” Іпотечного договору сторони зазначили, що термін „Кредитний договір”, який вживається у тексті Іпотечного договору, це - Кредитний договір №8, укладений 27 листопада 2006 року між Кредитодавцем (Іпотекодержателем) і Позичальником (ТОВ „ЕТС”), а також усі додаткові угоди та додатки до нього, якщо такі будуть укладені між Сторонами в майбутньому.
Таким чином, сторони в тексті Іпотечного договору, встановлюючи значення терміну Кредитний договір, передбачили можливість збільшення основного зобов'язання (укладання додаткових угод), а тому вимоги ч.2 ст.19 Закону України „Про іпотеку” про те, що здійснення будь - якого збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням можливе лише після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяжень нерухомого майна іпотекою у цьому випадку не застосовуються.
З огляду на положення ст.215, ст.203 Цивільного кодексу України, суд встановив відсутність підстав для визнання Додаткової угоди №3 від 02.06.2008 року до Договору про надання мультивалютної кредитної лінії 38 від 27 листопада 2006 року недійсним.
Твердження Позивача про відсутність з боку Відповідача пропозиції укласти Додаткову угоду до іпотечного договору спростовані матеріалами справи та з огляду на вищезазначене не можу бути підставою для визнання спірної Додаткової угоди недійсною.
Так, 30.04.2009 року на адресу Відповідача, було направлено лист №4-681 (а.с.57), наступного змісту, що у зв'язку із внесенням змін до Договору про надання мультивалютної кредитної лінії №8 від 27.11.2006 року, укладеного між АБ Брокбізнесбанк та ТОВ „ЕТС” стосовно встановлення процентної ставки за користування кредитом в розмірі 18% річних в гривні 13% річних в доларах США, необхідно укласти Додаткову угоду про зміну процентної ставки до Іпотечного договору з майновим поручителем) №8 від 27.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького МНО Тактаровим В.Б. за реєстровим №2247. Поштове повідомлення (а.с.57а) та поштова квитанція, свідчить про отримання вказаного ласта Позивачем. Суд не приймає докази Відповідача про неотримання вказаного листа оскільки, як вбачається з поштової квитанції та поштового повідомлення, лист був направлений саме за адресою Позивача.
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що директором Позивача і Відповідача є одна і таж сама особа - Марісенков Юрій Павлович, що підтверджено Довідкою з Єдиного державного реєстру Підприємств та організацій України ТОВ „СОЛЛІ-ПЛЮС” (а.с.26) та підписом на Додатковій угоді №3 від 02.06.2008р. від імені ТОВ „ЕТС” - директор Марісенков Ю.П. (а.с.16), а тому, про факт укладання додаткової угоди Позивачу було відомо ще 02.06.2008р.
Щодо заяви Позивача про застосування судом заходів до забезпечення позову шляхом заборони Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариству з обмеженою відповідальністю „ЕТС” вчиняти дії по сплаті кредиту та нарахованих процентів з договором про надання мультивалютної кредитної лінії №8 від 27.11.2006 року.
Суд, розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів та заперечення Відповідача, вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов'язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність.
Крім того, суд враховує, ті обставини, що Третя особа - ТОВ „ЕТС” здійснила повне погашення основного зобов'язання, згідно кредитного договору №8 від 27.11.2006 року (Довідка Відповідача - а.с.86, довідка про залишки на рахунках станом на 27.11.2009р. (а.с.87)), Іпотечний договір №8 від 27.11.2006р. припинив свою дію, та знята заборона відчуження з нерухомого майна за Іпотечним договором (а.с.99, а.с.98).
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. У позові Товариству з обмеженою відповідальністю „Соллі-Плюс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24167590) відмовити повністю.
За згодою сторін у судовому засіданні 25.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 25.12.2009р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя