83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.12.09 р. Справа № 36/341
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський Втормет” м.Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк” м.Донецьк
про: стягнення 55 426грн. 40коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Єрофєєва Ю.В. - по дов.;
від відповідача: не з”явився;
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Дніпропетровський Втормет” м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 55 426грн. 40коп., яка складається з основного боргу в сумі 49 900грн. 50коп., суми інфляції 1 497грн. 01коп., 3% річних в сумі 861грн. 29коп., відсотків за користування чужими коштами в сумі 3 167грн. 60коп.
Під час розгляду спору позивач уточнив позовні вимоги згідно ст.22 ГПК України зазначивши, що відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 167грн. 60коп. фактично є пенею.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №2200000027 від 26.01.09р., додаткову угоду до нього, накладну, акт звірки взаєморозрахунків, вимогу №08/3508 від 05.10.09р., рахунок.
Відповідач у судовому засіданні 14.12.09р. пояснив, що факт отримання товару не заперечує, однак у судове засідання 28.12.09р. відповідач не з'явився, однак надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що у позивача не настало право вимоги так як в порушення п.2.2 договору він не направляв на адресу відповідача рахунки на оплату.
Оскільки про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в матеріалах справи достатньо документів та доказів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
26.01.09р. сторони уклали договір №2200000027, згідно якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів у відповідності з ДСТУ 4121 - 2002.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу продукцію за накладною №2517 від 20.03.09р. на суму 49 900грн. 50коп.
За приписами п.2.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 26.01.09р. до нього, оплата за товар здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару.
Тобто, однією з необхідним умов для виникнення у відповідача обов'язку по оплаті товару є направлення позивачем рахунку для оплати.
Однак незважаючи на те, що товар відповідачу був поставлений ще у березні 2009р., лише 07.10.09р. позивач направив на адресу відповідача рахунок №2517 від 20.03.09р. на суму 49 900,50грн., а також письмову вимогу №08/3508 від 05.10.09р. про оплату боргу.
Доказом направлення означеного листа та рахунку №2517 від 20.03.09р. є реєстр замовної кореспонденції та квитанція.
З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що з урахуванням приписів п.п.2.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 26.01.09р. до нього, відповідач повинен був оплатити товар в сумі 49 900грн. 50коп. у строк до 21.10.09р. включно, а твердження відповідача в частині того, що у позивача не настало право вимоги на оплату товару суд вважає необґрунтованими та до уваги не приймає.
Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками обох сторін без зауважень і заперечень, сторони підтвердили факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 49 900,50грн.
Доказів погашення боргу в сумі 49 900грн. 50коп. відповідач не представив, у зв'язку з чим господарський суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 861грн. 29коп. за період з 01.04.09р. по 27.10.09р. та суму інфляції 1 497,01грн. за період з квітня по вересень 2009р. включно.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вважає його таким, що не повністю відповідає вимогам діючого законодавства через неправильне визначення дня виникнення права вимоги, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача 3% в сумі 28грн. 70коп. за період з 21.10.09р. по 27.10.09р.
Разом з цим, господарський суд відмовляє позивачу у стягнення суми інфляції 1 497,01грн., оскільки як вказувалося вище право вимоги у позивача виникло 21.10.09р., однак у розрахунку позивач визначає граничний розмір нарахування інфляційних втрат вересень 2009р., у зв'язку з чим означені вимоги суд вважає безпідставними.
Порушення відповідачем строків оплати тягне за собою обов'язок оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.4.1 договору).
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі3 167,60грн. за період з 01.04.09р. по 27.10.09р.
Однак враховуючи те, що під час здійснення розрахунку пені позивачем були допущені ті ж самі помилки, що і при розрахунку 3% річних, господарський суд позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача пеню в сумі 196грн. 18коп. за період з 21.10.09р. по 27.10.09р.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський Втормет” м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром -Донецьк” м.Донецьк з урахуванням уточнення задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ломпром-Донецьк” на користь Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський Втормет” основний борг в сумі 49 900грн. 50коп., пеню в сумі 196грн. 18коп., 3% річних в сумі 28грн. 70коп., витрати по оплаті держмита в сумі 501грн. 25коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 213грн. 42коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя