83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.12.09 р. Справа № 30/175
Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,
при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор - Друк», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20030635)
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33555003)
про: стягнення заборгованості у розмірі 231 947,77 грн., пені у сумі 492,35 грн., індексу інфляції у розмірі 233,80 грн. за договором №24-03/08 від 14.03.2008 року.
за участю:
представника Позивача - Раєвська В.М. (за довіреністю №626 від 04.11.2009 року)
представника Відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор - Друк», м. Донецьк (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 231 947,77 грн., пені у сумі 492,35 грн., індексу інфляції у розмірі 233,80 грн. за договором №24-03/08 від 14.03.2008 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором №24-03/08 від 14.03.2008 року, щодо оплати виконаної Позивачем роботи.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №24-03/08 від 14 березня 2008 року (а.с.9-12), товарні накладні (а.с.13-15, 17-18), акти здачі - приймання робіт (а.с.16, а.с.19), довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.20-22).
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 2, 49 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання ухвали суду Позивач 18 листопада 2009 року через канцелярію суду надав наступні документи: акт звіряння взаємних розрахунків підписаний з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 16.11.2009 рік складає 201 947,77 грн. (а.с.33-34), докази відправлення акту звіряння взаємних розрахунків на адресу Відповідача (а.с.31-32), свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор-Друк» (а.с.36), статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор-Друк» (а.с.37-44), податкові накладні (а.с.45-49), довідки від 16.11.2009 року за підписом генерального директора Політучий О.Я., та головного бухгалтеру Разбейко Л.Г.які свідчать про те, що станом на 12.11.2009р. у ТОВ «Іст-Ланс» існує грошове зобов'язання у розмірі 201 947,77 грн. перед ТОВ «Фактор - Друк» за договором №24-03/08 від 14.03.2008 року, також що взаємовідносини між сторонами обмежені тільки договором №24-03/08 від 14.03.2008 року (а.с.50-51).
Заявою від 16.11.2009 року №650 (а.с52-58) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги, заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 201 947,77 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 058,05 грн., 3% річних у сумі 523,37 грн., пеню у сумі 3 576,42 грн. Також Позивачем 16.11.2009 року через канцелярію суду були надані наступні документи: довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с.59-60), товарні накладні (а.с.61).
14.12.2009 року Позивачем через канцелярію суду були надані рахунки - фактури (а.с.71-74), товарні накладі (а.с.75-76), довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с.77-78), виписки з банківського рахунку (а.с.79-83).
Позивач у судове засідання 14.12.2009р. з'явився, позовні вимоги викладені у заяві №650 від 16.11.2009р. підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.
Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 16.11.2009 року №650 (а.с52-58), з огляду на положення ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Позивач до початку судового засідання 18.11.2009р. надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
14 березня 2008 року між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) було укладено договір №24-03/08, згідно п.1.1 Виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції (далі Продукція), замовленою Замовником, згідно з технічним додатком, додатками та вихідними документами, наданими Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію згідно з умовами даного договору, та оплатити її вартість, відповідно з умовами даного договору.
Замовник здійснює оплату у наступному порядку: передплата, у розмірі 30% вартості продукції у момент надходження листа заявки та файлів, 20% під час виготовлення продукції, кінцевий розрахунок 50% після відвантаження продукції протягом 5 календарних днів. (п.2.1 Договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором Сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством. Збитки відшкодовуються у повному обсягу понад штрафні санкції. У випадку прострочення строків платежів, встановлених у розділі 2 даного договору, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка діяла у період порушення зобов'язання. (п.5.1 Договору).
На виконання умов договору Позивачем була виготовлена і відвантажена поліграфічна продукція, що підтверджується товарною накладною №6463 - Р від 26.08.2009 року від 26.08.2009 року на суму 63 168,00 грн. (а.с.61), товарною накладною №6730 від 03.09.2009 року на суму 101 542,90 грн. (а.с.15), актом передачі-приймання робіт від 06.09.2009 року на суму 37 939,10 грн. (а.с.16), товарною накладною №6765-Р від 07.09.2009 року на суму 10 080,00 грн. (а.с.17), актом передачі-приймання робіт від 15.09.2009 року на загальну суму 48 266,56 грн. (а.с.19).
Відповідач отримав поліграфічну продукцію на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с.59-60, 62, 77-78).
Позивачем були виставлені рахунки-фактури (а.с.71-76) та виписані податкові накладні (а.с.45-49).
Відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.а.с.79-83), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 201 947,77 грн., та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.
Так, за продукцію, що була виготовлена і відвантажена 26.08.2009р. на суму 63 168,00 грн., не сплачено суму у розмірі 4 119,21 грн.
- за продукцію, що була виготовлена і відвантажена 03.09.2009р. на суму 101 542,90 грн., не сплачено борг у розмірі 101 542,90 грн.
- за продукцію, що була виготовлена і відвантажена 06.09.2009р. на суму 37 939,10 грн., не сплачено борг у розмірі 37 939,10 грн.
- за продукцію, що була виготовлена і відвантажена 07.09.2009р. на суму 10 080,00 грн., не сплачено борг у розмірі 10 080,00 грн.
- за продукцію, що була виготовлена і відвантажена 15.09.2009р. на суму 48 266,56 грн., не сплачено борг у розмірі 48 266,56 грн.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Стан розрахунків між сторонами за весь період взаємовідносин за договором на 16.11.2009р., що відповідає наявним в матеріалах справи первинним документам, відображений у складеному Позивачем і надісланому Відповідачу на вимогу суду акті звіряння розрахунків, який був підписаний та скріплений печаткою з боку Позивача (а.с. 33-34).
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов договору Позивачем була виготовлена і відвантажена поліграфічна продукція, що підтверджується товарною накладною №6463 - Р від 26.08.2009 року від 26.08.2009 року на суму 63 168,00 грн. (а.с.61), товарною накладною №6730 від 03.09.2009 року на суму 101 542,90 грн. (а.с. 15), актом передачі-приймання робіт від 06.09.2009 року від 06.09.2009 року на суму 37 939,10 грн. (а.с. 16), товарною накладною №6765-Р від 07.09.2009 року на суму 10 080,00 грн. (а.с. 17), актом передачі-приймання робіт від 15.09.2009 року на загальну суму 48 266,56 грн. (а.с. 19).
Як вбачається з матеріалів справи Відповідач за виконану роботу та поставлену поліграфічну продукцію грошові зобов'язання в строк встановлений пунктом 2.1. Договору від 14.03.2008р. № 24-03/08 не виконав.
Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 201 947,77 грн.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст.854 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу у розмірі 201 947,77 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:
- що визначена Позивачем інфляційна не перевищує розмір індексації, який може бути нарахований, з огляду на рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р., згідно з яким вважається, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число зазначеного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. І тому підлягає стягненню у повному розмірі, а саме у сумі 3 058,05 грн.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” задовольняє цю вимогу у повному розмірі, а саме у сумі - 523,37 грн.
Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Слід зазначити, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором сформульована безпосередньо у п.5.1 Договору, тому вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Суд перевіривши арифметичних розрахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 574,42 грн.
Крім того, Позивачем була надана заява про забезпечення позову (а.с.63-64), у якій він просить накласти арешт на грошові кошти відповідача у справі, у межах суми позову та суми судових витрат, що становить 211 668,61 грн., які належать Відповідачу та містяться на його рахунках.
Розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов'язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор - Друк», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20030635) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33555003) про стягнення заборгованості у розмірі 201 947,77 грн., пені у сумі 3 576,42 грн., індексу інфляції у розмірі 3 058,05 грн., 3% річних у розмірі 523,37 грн. за договором №24-03/08 від 14.03.2008 року, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33555003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор - Друк», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20030635) заборгованість у розмірі 201 947,77 грн., пені у сумі 3 576,42 грн., 3% річних у розмірі 523,37 грн., інфляції у розмірі 3 058,05 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Лайнс», м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33555003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор - Друк», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20030635) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 2 091,29грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,09 грн.,
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
За згодою представника Позивач у судовому засіданні 14.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 14.12.2009р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя