83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.12.09 р. Справа № 15/310
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ал'янс-продукт” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 30154460)
до відповідача закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 33185989)
про стягнення заборгованості в сумі 372769,46 грн., пені в сумі 11034,49 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Лактюшина А.М. за довіреністю № 133 від 04.11.2009 р.
від відповідача: Бойко М.І. за довіреністю № 403/0109 від 19.01.2009 р.
В судовому засіданні оголошувалися перерви з 10.12.2009 р. до 23.12.2009 р., з 23.12.2009 р. до 24.12.2009 р., з 24.12.2009 р. до 25.12.2009 р., з 25.12.2009 р. до 28.12.2009 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Ал'янс-продукт” м. Макіївка до закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 372769,46 грн., пені в сумі 11034,49 грн.
Ухвалою суду від 13.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/310, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд -
27.02.2009 р. сторони уклали договір № 121/09 на придбання продовольчих товарів, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити продовольчі товари виробництва Україна на умовах, передбачених договором.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється за цінами, вказаними в специфікації до договору. Ціни можуть бути змінені за згодою сторін.
Згідно п. 5.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється згідно умов специфікацій.
Відповідно до п. 6.2 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: товарну та податкову накладну, рахунок-фактуру. Документи надаються наручно або іншим погодженим сторонами способом, про що здійснюється відповідна відмітка в реєстрі передачі документів.
Згідно п. 10.4 договору всі зміни та доповнення до договору є невід'ємною його частиною та дійсні лише в тому разі, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками обох сторін.
До спірного договору сторони підписали специфікації: № 1 від 27.02.2009 р., № 2 від 24.07.2009 р., № 3 від 10.09.2009 р., № 4 від 20.08.2009 р., № 5 від 10.09.2009 р. (додатки до договору), якими передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також строк оплати поставленого товару протягом 7 календарних днів з моменту його отримання.
Завірені копії договору та специфікацій додані до позову, підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 121/09 від 27.02.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 388523,65 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками штампу; а також податковими накладними, рахунками-фактурами. Завірені копії вказаних документів додані до позову.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 121/09 від 27.02.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані у спірних видаткових накладних повністю відповідають тим, що зазначені у специфікації до договору. Крім того, позивач стверджує, що поставка товару за спірними видатковими накладними відбувалася саме на підставі договору № 121/09 від 27.02.2009 р. Відповідач до відзиву додав деталізовану довідку за підписом бухгалтера про взаєморозрахунки між сторонами саме по договору № 121/09 від 27.02.2009 р., де зазначає також поставки товару по спірним накладним у спірному періоді.
В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач частково оплатив отриманий товар, в результаті чого станом на день подачі позову до суду, за розрахунком позивача, неоплаченим залишився товар, поставлений за спірними видатковими накладними, на суму 372769,46 грн.
В обґрунтування вказаної суми заборгованості позивач неодноразово надавав до суду детальні розрахунки основного боргу із зазначенням спірних видаткових накладних (дата, номер, сума), часткових оплат та повернень товару.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Відповідач надав до суду відзив № 994/0144 від 26.11.2009 р., в якому вказує на той факт, що при розрахунку ціни позову позивач не врахував залік зустрічних однорідних вимог на суму 84540,00 грн., що був зроблений відповідачем на підставі листа позивача № 31 від 21.09.2009 р., а також не прийняв до уваги часткове повернення продуктів харчування. До відзиву відповідач додав деталізовану довідку про взаєморозрахунки між сторонами по договору № 121/09 від 27.02.2009 р, в якій вказав номер, дату та суму спірних видаткових накладних, часткових оплат, в результаті чого, за розрахунком відповідача, станом на 01.11.2009 р. він має заборгованість перед позивачем на суму 285863,49 грн. Таким чином, відповідач частково визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем за спірним договором.
Заперечення відповідача щодо врахування заліку зустрічних однорідних вимог на суму 84540,00 грн., що був зроблений відповідачем на підставі листа позивача № 31 від 21.09.2009 р., суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним:
В листі № 31 від 21.09.2009 р. позивач просив відповідача здійснити взаємозалік за надані послуги по забезпеченню згідно договору № 500/09 від 08.2009 р. працівників ТОВ “Ал'янс-продукт” щоденними сніданками, обідами та вечерями на території д/о „Прибережний” з 18.06.2009 р. по 13.08.2009 р. на суму 48000,00 грн., б/о „Іскра” з 12.06.2009 р. по 26.08.2009 р. на суму 36540,00 грн. Тобто позивач в листі просив відповідача здійснити взаємозалік на загальну суму 84540,00 грн. шляхом зарахування вказаної заборгованості в рахунок погашення рахунків на поставку продуктів харчування. Лист підписаний головним бухгалтером підприємства та скріплений печаткою. Завірена копія листа додана до відзиву.
На підставі вказаного листа відповідач у жовтні 2009 р. провів взаємозалік, яким погасив заборгованість позивача за надані послуги по забезпеченню харчування працівників на суму 84540,00 грн., в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар зменшилася на вказану суму. Завірена копія авізо міститься в матеріалах справи.
Наявність законних підстав для проведення взаємозаліку між сторонами суд вважає недоведеними належними доказами у зв'язку з тим, що в листі № 31 від 21.09.2009 р. позивач не визначив конкретні видаткові накладні, за якими повинна була бути погашена заборгованість, навіть не зазначив договір, на підставі якого була здійснена поставка товару за видатковими накладними. В листі лише вказано, що взаємозалік проводитиметься по раніше наданим рахункам на поставку продуктів харчування. При цьому в авізо відповідач самостійно без погодження з позивачем визначив перелік видаткових накладних, які він вважає погашеними внаслідок проведення взаємозаліку. За таких обставин сторони не могли і не повинні були проводити взаємозалік. Таким чином спірні видаткові накладні, вказані в авізо, суд вважає не погашеними.
Відповідач 25.12.2009 р. надав доповнення до відзиву на позов, де вказує, що поставки товару були здійснені поза договором № 121/09 від 27.02.2009 р., тому як спірні видаткові накладні не містять посилання на даний договір . Крім того, відповідач зазначає, що спірним періодом є липень-серпень 2009 року., при цьому специфікації № 3 та № 5 підписані 10.09.2009 р., тобто вже після фактичної поставки товару.
Представник позивача на ці заперечення пояснив наступне: дата підписання „10.09.2009 р.”, вписана від руки у специфікації № 3 та № 5, не відповідає фактичним датам погодження сторонами цих специфікацій. Вказане підтверджується тим, що у специфікації № 3 строком поставки товару зазначено „протягом ІІІ кварталу 2009 р.”, тобто з липня по вересень. У специфікації № 5 строк поставки товару „протягом серпня, вересня 2009 р.”. Дата підписання специфікації № 2 від 24.07.2009 р. також не відповідає строку поставки, який сторонами визначений протягом червня, липня 2009 р. Специфікація № 1 від 27.02.2009 р. передбачає строк поставки протягом 2009 р. Специфікацією № 4 від 20.08.2009 р. визначений строк поставки протягом ІІ півріччя 2009 р. В обґрунтування вказаних обставин представник позивача надав до суду завірені копії всіх специфікацій до договору: № 1 від 27.02.2009 р., № 2 від 24.07.2009 р., № 3 від 10.09.2009 р., № 4 від 20.08.2009 р., № 5 від 10.09.2009 р., які містяться в матеріалах справи.
Суд не приймає заперечення відповідача в цій частині до уваги, виходячи з наступного:
По-перше, до спірного договору сторони уклали всього п'ять специфікацій, якими передбачили постачання товару у період з лютого по кінець 2009 р., про що було вже вказано вище.
По-друге, договором встановлено, що характеристики товару (тобто істотні умови договору щодо найменування, кількості, ціни на товар) передбачаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, підписуються сторонами та скріплюються печатками. При цьому в даному випадку видаткові накладні виконують лише функцію передатного акту, і не більше того.
Крім того, відповідач представив до суду деталізовану довідку за підписом бухгалтера про взаєморозрахунки між сторонами саме по договору № 121/09 від 27.02.2009 р.
Власні детальні розрахунки, представлені до суду позивачем та відповідачем, містять численні помилки стосовно дат, номерів та сум спірних видаткових накладних, в матеріалах справи відсутні копії деяких накладних, на які сторони посилаються в своїх розрахунках. Суд неодноразово зобов'язував позивача та відповідача провести звірку взаєморозрахунків за договором № 121/09 від 27.02.2009 р. станом на день розгляду справи. В порушення вимог ухвал суду від 13.11.2009 р. та 26.11.2009 р. сторони акт звірки за підписом уповноважених представників сторін, завірених печаткою, до суду не надали. За таких обставин суд дійшов висновку, що сума основного боргу в даних правовідносинах повинна визначатися шляхом складання суми заборгованості, визначеної позивачем, але в тій частині, яка була визнана відповідачем, та суми спірних видаткових накладних, вказаних в авізо, які, на думку відповідача, були нібито погашені шляхом проведення взаємозаліку. Тобто, основний борг складає 285863,49 грн. + 84540,00 грн. = 370403,49 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 121/09 від 27.02.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони в договорі № 121/09 від 27.02.2009 р. (з урахуванням умов специфікацій) передбачили відстрочення платежу на 7 календарних днів від моменту здійснення поставки, тобто від дати підписання видаткової накладної.
Виходячи з того, що за останньою спірною видатковою накладною № РН-040283 товар був отриманий відповідачем 29.08.2009 р., строк оплати наступив у період з 30.08.2009 р. по 05.09.2009 р. включно, а вже з 06.09.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. За іншими спірними видатковими накладними строк оплати наступив раніше. Таким чином, по всім спірним видатковим накладним для відповідача строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити товар в передбачений договором № 121/09 від 27.02.2009 р. (з урахуванням умов специфікацій) строк в сумі 370403,49 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 372769,46 грн. - 370403,49 грн. = 2365,97 грн. задоволенню не підлягають.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 7.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 11034,49 грн. (розрахунок доданий до позову).
24.12.2009 р. позивач надав до суду клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені на суму 10984,57 грн. До клопотання доданий новий розрахунок суми пені окремо по кожній із 57 спірних видаткових накладних (первісно заявлена сума пені була нарахована окремо по кожній із 58 спірних видаткових накладних). Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги. Копію нового розрахунку пені представник позивача вручив особисто представнику відповідача в судовому засіданні 24.12.2009 р., у зв'язку з чим суд оголосив перерву до 25.12.2009 р.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.
Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіркою нового розрахунку пені судом встановлено, що сам розрахунок містить багато помилок стосовно дат, номерів та сум спірних видаткових накладних. У зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні деякі видаткові накладні, які позивач вказує у своєму новому розрахунку, платіжні доручення в підтвердження часткової оплати в призначенні платежу містять посилання на оплату конкретних рахунків-фактур, жоден з яких також до суду не наданий, тому визначити яка саме спірна видаткова накладна частково погашена та на яку суму з вказаного розрахунку позивача фактично неможливо. На підставі викладеного суд розрахунок позивача вважає цілком невірним, тому він до уваги не приймається.
За таких обставин на підставі документів, які є в матеріалах справи, суд здійснив можливий розрахунок пені на вимогу позивача про стягнення пені.
За власними розрахунками суду сума пені в даній справі нараховується на загальну суму боргу за період з 06.09.2009 р. (тобто дати, коли почалося прострочення оплати товару за останньою спірною видатковою накладною, оскільки по іншим видатковим накладним прострочення на таку дату вже існувало) по 25.10.2009 р. (кінець періоду нарахування, визначений самим позивачем) та складає: 370403,49 грн. х 0,04% х 50 днів = 7408,07 грн.
Пеня, нарахована судом за ставкою 0,04% від суми невиконаного грошового зобов'язання, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 10984,57 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 7408,07 грн. В частині стягнення пені на суму 10984,57 грн. - 7408,07 грн. = 3576,50 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позову - на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог та відмови в задоволенні позовних вимог - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” (юридична адреса: 86105, Донецька область, м. Макіївка, вул. Металургійна, 47; код ЄДРПОУ 33185989; рахунок 260023107491 в АКБ „ЮНЕКС” м. Київ, МФО 322539) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ал'янс-продукт” (юридична адреса: 86127, Донецька область, м. Макіївка, вул. Менжинського, 6; код ЄДРПОУ 30154460; рахунок 26000210733720 у ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) суму 377811,56 грн. (а саме: основний борг на суму 370403,49 грн., пеню в сумі 7408,07 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 3778,12 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,32 грн.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 2365,97 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 3576,50 грн.
У судовому засіданні 28.12.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя