83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.12.09 р. Справа № 29/347
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Джарти В.В.
При секретарі судового засідання Бєліковій Н.А.
за участю:
Представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
від третьої особи не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” м. Маріуполь
До відповідача Приватного підприємства «Рона Плюс» м. Маріуполь
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Майор Івана Миколайовичам. Маріуполь.
Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 1 659,30 грн.
Комунальне комерційне підприємство “Маріупольтепломережа” м. Маріуполь (Постачальник) звернулося до суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Рона Плюс» м. Маріуполь (Споживач) про стягнення заборгованості в сумі 1 659,30 грн., в тому числі основного боргу - 829,65 грн., пені - 829,65 грн.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на договір № 16-02 від 09.02.2006 р. на постачання теплової енергії (далі - Договір), дислокацію, акт на включення центрального опалення від 15.10.2008 р., рахунки-фактури № 12-2073/01 від 23.12.08, № 01-2073/01 від 26.01.09, № 02-2073/01 від 24.02.09, № 03-2073/01 від 23.03.09, № 04-2073/01 від 24.04.09, розрахунок заборгованості.
Представник відповідача надав відзив, яким заперечує проти позову. Повідомив, що на підставі акту приймання-передачі нежитлового приміщення, а також договору купівлі-продажу від 28.08.2009року, нежитлове приміщення за № 108, що розташоване в буд. 12 по вул. 130 Таганрозької дивізії в м. Маріуполі належить Майору Івану Миколайовичу, який зобов'язався оплачувати всі необхідні комунальні платежі, в тому числі витрати по використанню теплової енергії з моменту підписання акту приймання-передання, тобто з 01.04.2008 р.
Крім того, відповідач посилається на те, що за отримання рахунків підписувались особи без належних повноважень, а в додаток зауважив, що не згоден з розрахунком пені.
Представник позивача наполягає на позові. Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області від 16.11.09 № 14/4-20/5720, яка направлена до господарського суду за запитом, ПП «Рона-Плюс» м. Маріуполь (ЄДРПОУ 32788398) на момент розгляду справи значиться у держреєстрі як юридична особа.
Ухвалою суду від 08.12.09, в порядку ст.. 27 ГПК України, залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Майор Івана Миколайовичам. Маріуполь.
Майор І.М. у судове засідання, призначене на 22.12.09 не з»явився з невідомих підстав.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:
Між Комунальним комерційним підприємством “Маріупольтепломережа” та Приватним підприємством «Рона Плюс» укладено договір на постачання теплової енергії № 16-02 від 09.02.2006 р., строком на два роки. Договір укладено без додаткових угод та протоколів розбіжностей.
Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачеві теплову енергію до його об'єктів, а Споживач, зобов'язується щомісяця оплачувати одержану теплову енергію у відповідності з об'ємами теплоспоживання.
Згідно до п. 2.2. договору нормативна тривалість опалювального періоду 183 дня. Початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та встановлюється виконкомом Міськради. В разі збільшення опалювального періоду понад нормативного Споживач оплачує всю вартість фактично отриманої теплової енергії.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату по фіксованим тарифам в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені із розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду.
Позивач у спірний період поставив теплову енергію та пред'явив рахунки-фактури на оплату № 12-2073/01 від 23.12.08, № 01-2073/01 від 26.01.09, № 02-2073/01 від 24.02.09, № 03-2073/01 від 23.03.09, № 04-2073/01 від 24.04.09, докази відправлення яких на адресу ПП «Рона-Плюс» містяться у справі.
Факт подачі теплової енергії підтверджується актом на включення центрального опалення від 15.10.2008 р., із вказівкою на той факт, що стояки нежитлового приміщення, яке належить ПП „Рона-плюс” зв'язані зі стояками житлового будинку, в якому знаходиться вказане нежитлове приміщення.
В ході розгляду справи відповідачем була надана копія нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 28.08.2009 р., відповідно до умов якого ПП «Рона-Плюс» продало Майору Івану Миколайовичу нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ої Таганрозької дивізії, будинок 12, приміщення 108, загальною площею 11,6 кв.м.
Зазначений договір засвідчений Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу донецької області Лушкіною О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1293.
Пунктом 10 вказаного договору зазначено, що Покупець (Майор І.М.) зобов'язується сплатити усі заборгованості з 01. березня 2008року по комунальним послугам і послугам за користування електричною енергією, в тому числі за послуги тепломережі, а також пов'язаних з використанням нежитлового приміщення, яке є предметом цього договору.
Крім того, з відзиву вбачається, що актом приймання-передання нежитлового приміщення, який підписаний директором ПП «Рона-Плюс» та Майором І.М. від 01.04.2009 р., було узгоджено, що покупець (Майор І.М.) з моменту підписання зазначеного акту, зобов'язаний сплачувати всі комунальні платежі по нежитловому приміщенню, розташованому в м. Маріуполі, по вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 12 прим.108.
Відповідач у відзиві зазначив, що до 01.04.2008 р. своєчасно оплачував всі необхідні платежі за отриману теплову енергію.
Згідно пункту Договору 5.1., договір вважається продовженим на той самий строк та тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляду.
Відповідно до зазначеного пункту, відповідач 19.10.2009 р. направив заяву № 12 , якою просить ККП «Маріупольтепломережа» розірвати договору № 16-02 від 09.02.06 на постачання теплової енергії, у зв»язку із переоформленням нежилого приміщення, зазначеного у дислокації на Майор Івана Миколайовича.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 2.3 договору, теплопостачання здійснюється ККП “Маріупольтепломережа” м. Маріуполь з власником приміщення. Споживач, при укладанні договору зобов'язаний надати інвентаризаційну справу, технічну документацію, яка підтверджує розмір загальною опалювальної площі теплового навантаження та кількість споживання гарячого водопостачання.( п. 2.5 Договору).
Враховуючи викладене, відповідач долучив до відзиву технічний паспорт нежитлового приміщення, з якого вбачається, що власником нежитлового приміщення, яке зазначено у дислокації до договору, є саме ПП „Рона-плюс” м. Маріуполь.
У відповідності з ч. 1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно із ст.2 Закону України „Про теплопостачання”, відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності регулюються цим законом.
За приписом ст.25 Закону України „Про теплопостачання”, теплогенеруюча, теплотранспортуюча та теплопостачальна організації, мають право, зокрема, укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Одночасно, в статті 24 Закону України „Про теплопостачання”, передбачений такий основний обов'язок споживача теплової енергії, як своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України),
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Аналогічні положення щодо виконання зобов'язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З огляду на вищевикладене, суд не приймає посилання відповідача на факт підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2008 р., а також договору купівлі-продажу від 28.08.2009року, нежитлове приміщення за № 108, що розташоване в буд. 12 по вул. 130 Таганрозької дивізії в м. Маріуполі.
Однак, слід зазначити, що направлення відповідачем листа № 12 від 19.10.2009 р. про розірвати договору № 16-02 від 09.02.06 на постачання теплової енергії, у зв»язку із переоформленням нежилого приміщення, зазначеного у дислокації на Майор Івана Миколайовича, не стосується спірного періоду, тому не може бути прийнятий судом, як належний та допустимий доказ.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Під час розгляду справи, позивач підтвердив факт надання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке розташовано за адресою: м. Маріуполь, вул.. 130 Таганрозької дивізії,12, а відповідач, в свою чергу не виконав, покладені на нього обов'язки щодо оплати послуг, у зв”язку з чим, в останнього виникла заборгованість у розмірі 829,65грн., яка підлягає стягненню.
Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4.3. договору встановлено, що в разі не оплати рахунку в указаний строк Споживачу нараховується пеня відповідно Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Споживачу -суб'єкту підприємницької діяльності пеня нараховується в відповідності з Законом України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686-ХІV від 20.05.1999р. в розмірі 1% за кожен день прострочки.
У зазначеному пункті існує колізія нормативних актів, з приводу пені, яка підлягає стягненню в даному випадку.
Згідно преамбули ЗУ „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, він встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій.
В той час, ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за № 543/96 ВР від 22.11.1996р згідно його преамбули, регулює договірні правовідносин6и між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.
Таким чином, застосуванню підлягає ЗУ „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, оскільки він є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює ці відносини.
Дана позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.05.08р по справі № 2/235.
За таких обставин, суд вважає, що стягнення пені у розмірі 829,65грн, відповідає нормам вищевказаного закону, а вимоги позивача в цій частині задоволенню.
Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне порушення Споживачем умов Договору, а також порушення норм ГК України та ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів поставки та енергопостачання.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 - 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 27, 32, 33, 34, 38, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” м. Маріуполь до Приватного підприємства «Рона Плюс» м. Маріуполь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Майор Івана Миколайовичам. Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 1 659,30 грн., в тому числі основного боргу - 829,65 грн., пені - 829,65 грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Рона Плюс» (87550, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 112-65; 87550, м. Маріуполь, проїзд Олімпійський, 23, р/р 26003202040100 філія „Донгорбанка”, мФО 335786, ЗКПО 32788398) на користь Комунального комерційного підприємства “Маріупольтепломережа” (87518, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Гризодубової, 1, р/р 26033480234100 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970, ЄДРПОУ 33760279) 829,65 грн. - борг, 829,65 грн. - пені, 102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - плати за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.
Суддя