83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.12.09 р. Справа № 34/89пн
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Котельниковій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом - Прокурора міста Єнакієве в інтересах держави в особі
Єнакієвської міської ради
до відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дебальцеве
про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2308га у АДРЕСА_1 та підпорядковану Єнакіївській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан.
За участю прокурора - Пономарьова А.О.- прокурора обл. прокуратури
представники сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Заявлено позов Прокурором міста Єнакієве в інтересах держави в особі Єнакієвської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Дебальцеве про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2308га у АДРЕСА_1 та підпорядковану Єнакіївській міській раді, привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписи про усунення порушення земельного законодавства та норми ст.ст. 116,124-126,212 Земельного Кодексу України.
Відповідач у письмових поясненнях від 26 серпня 2009року (вхід.№02-41/38850) зазначила, що документи на земельну ділянку оформлювались однак на теперішній час оформлення зупинено у зв'язку з набранням чинності нового закону.
За клопотанням прокурора та сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд, встановив :
07 липня 2007року Донецькою облдержземінспекцією Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_1, проведеною перевіркою встановлено, що на момент перевірки 07.07.2008року самовільно зайнята земельна ділянка у м. Вуглегірську, вул. Первомайська, 14 загальною площею 0,2308га (маслоцеху), 0,0163га під обслуговування будівель із земель житлової та громадської забудови. Правоустановчі документи на земельну ділянку відсутні, що є порушенням ст. 125,126 Земельного Кодексу України. Також відповідачу 07.07.2008року видано припис про усунення порушення земельного законодавства.
В ході перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 07.07.2008року №010283 (а.с.5) та винесено постанову №08/07-08-1 (а.с.11) про накладення на відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу 850,00грн.
Згідно наявних у матеріалах справи квитанцій №67 та №68 від 08 липня 2008року (а.с.28) відповідачем сплачено на користь місцевого бюджету м. Єнакієве, м. Вуглегірськ 1910,44грн. та 1013,13грн.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.23) відповідачем узгоджено відвід спірної земельної ділянки з рядом установ, а саме: Єнакіївським виробничим управлінням водопровідно - каналізаційного господарства комунального підприємства «Донецькоблводоканал», Єнакіївським управлінням по газопостачанню та газифікації, ВАТ «Укртелеком», Єнакіївським районом електричних мереж, санепідемстанцією, Управлінням МНС у м.Єнакієве, проектною організацією, БСМР ДП «Орджонікідзевугілля», відділом регуляторної політики, відділом земельних ресурсів Єнакіївського виконкому, Єнакіївським міжрайонним відділом по використанню та охороною земель, Відділом комунального господарства.
Згідно листа виконавчого комітету Єнакіївської міської ради від 27 жовтня 2009року (а.с.41) СПД ОСОБА_1 зверталася до Єнакієвської міської ради стосовно виділення спірної земельної ділянки в користування площею 0,2308га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Рішення міської ради щодо вирішення зазначеного питання не приймалось.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що вимоги Прокурора м. Тореза в інтересах держави в особі Торезької міської ради необґрунтовані та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.
Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України “Про оренду землі”.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як встановлено ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Поняття самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (в редакції Закону N271-VI від 15.04.2008р.) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Як вбачається із листа виконавчого комітету Єнакіївської міської ради від 27 жовтня 2009року (а.с.41) СПД ОСОБА_1 у 2007році зверталася до Єнакієвської міської ради стосовно виділення спірної земельної ділянки в користування площею 0,2308га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що рішення міської ради щодо вирішення зазначеного питання не приймалось. Тобто, позивачем не надано доказів того, що ним було відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки.
Відповідачкою був наданий Паспорт погоджень (а.с.40) АДРЕСА_1, гр.ОСОБА_1 - 9/10 частина та ОСОБА_2 1/10 частини, та „Узгоджувальної частини розробленої згідно Положення, затвердженого рішенням сесії Єнакіївської міської ради від 27.02.2004р №4/13-37” (а.с.40 зворотна сторона) де наявні погодження із всіма органами та службами згідно переліку з 1 по 12, в тому числі погоджено із відділом земельних ресурсів Єнакіївського виконкому без зауважень та скріплено гербовою печаткою (п.10), мається погодження із /начальником Єнакіївського міжрайонного відділу по використанню та охороною земель Черникова О.А - 09.07.08р. (п.11). Тобто матеріалами справи підтверджується отримання відповідачкою позитивних висновків щодо відводу спірної земельної ділянки. Документи щодо виділення земельної ділянки знаходяться на розробленні у Єнакіївській міській раді. Таким чином відповідачкою проводяться необхідні дії щодо оформлення документів на право користування земельною ділянкою.
Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки прокурором та позивачем не підтверджений відповідними документами факт відмови відповідачу щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а чинне законодавство не обмежує його у строках оформлення цих документів, тому відсутні підстави вважати, що відповідач самовільно займає земельну ділянку, у зв'язку з чим, враховуючи вищенаведене, вимоги позивача щодо звільнення земельної ділянки не підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили
Суддя