83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.12.09 р. Справа № 22/191
Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донремсервіс», м.Дружківка Донецької області,
до відповідача Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області,
про стягнення 36 363,52 грн.
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донремсервіс», м.Дружківка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення 36 363,52 грн. у тому числі: 26 232,00 грн. основного боргу, 3386,30 грн. інфляційних витрат, 5 958,26 грн. пені, 786,96 грн. 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №32 від 22.07.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати виконаних робіт та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав завірені належним чином копії договору №32 від 22.07.2008р., розрахунку договірної ціни на ремонт козлового крану ККС-10, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008р., акту приймання виконаних підрядних робіт №32-1 за вересень 2008р., претензії вих..№ 357/1 від 27.08.2009р., претензії №32/1 від 19.02.2009р. із супровідним листом вих.№ 32/1 від 19.02.2009р. з відміткою про вручення Відповідачу 19.02.2009р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2008р. за договором №32 від 22.07.2008р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 09.12.2009р. за договором №32 від 22.07.2008р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України , ст.ст. 193, 217, 220, 230, 231 Господарського кодексу України.
Представник Відповідача у судовому засіданні 14.12.2009р. надав письмовий відзив, згідно з яким позов визнав частково у сумі основного боргу, проти задоволення решти позовних вимог заперечив з підстав пропущення строку позовної давності для стягнення пені та відсутності у договорі №32 від 22.07.2008р. умов щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді інфляційних втрат та 3% річних.
Нормативно заперечення обґрунтовані ст.624 Цивільного кодексу України та ст.232 Господарського кодексу України.
Представники сторін до судового засідання не з'явились.
Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
22.07.2008р. між ДП «Дзержинськвугілля» (Замовник) та ТОВ «Донремсервіс» (Підрядник) укладено договір №32.
Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837 - 864 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною 1 ст.853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до приписів ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно із п.2.1 та п.2.2 договору Підрядник зобов'язувався на свій ризик, власними та залученими силами і засобами відповідно до заявки Замовника виконати ремонт козлового крану ККС-10, а Замовник - прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах цього договору.
Відповідно до п.3.1 вартість виконання роботи за цією угодою визначається локальними кошторисами і становить 26 232,00 грн. Кошториси є невід'ємною частиною даного договору.
Між Відповідачем та Позивачем підписано акт приймання-передавання виконаних підрядних робіт №32-1 за вересень 2008р., згідно якому Відповідач (Замовник) прийняв від Позивача (Підрядника) без зауважень роботи, виконані згідно із договором №32 від 22.07.2008р. Зі змісту цього документу слідує, що вартість виконаного ремонту козлового крану ККС-10 становить 26 232,00 грн.
На думку суду, яка підтверджується доводами Відповідача, викладеними в відзиві на позовну заяву, дата підписання зазначеного акту 30.09.2009р. вказана помилково. Фактично датою підписання цього документу є 30.09.2008р.
Слід зазначити, що будь-яких зауважень щодо якості, об'єму виконаних робіт, строків їх виконання в даному акті не має.
Докази незгоди Відповідача з належністю виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором №32 від 22.07.2008р. суду не надавалися.
За таких обставин, суд дійшов висновку про належне та вчасне виконання Позивачем робіт, обумовлених договором №32 від 22.07.2008р.
Виходячи з домовленостей, викладених сторонами у п.5.3 зазначеного договору, розрахунок за ремонт крану Замовник здійснює протягом 10-ти банківських днів після підписання акту приймання-передавання виконаних робіт.
Відповідно до приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки акт прийому-передачі був підписаний 30.09.2008р., право Підрядника вимагати від Замовника виконання грошового зобов'язання щодо здійснення остаточного розрахунку виникло 15.10.2008р.
19.02.2009р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №32-1, в якій вимагав сплатити заборгованість за договором №32 від 22.07.2008р. Проте, останнім вона залишена без задоволення.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язань за договором №32 від 22.07.2008р. Крім того, ним визнано позов в частині стягнення суми основного боргу.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про його задоволення за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Приймаючи до уваги, що дії Відповідача щодо визнання його в частині стягнення суми основного боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, на підставі ст.78 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.5.6 договору за порушення строків виконання грошових зобов'язань Замовник несе відповідальність перед Підрядником у вигляді пені у розмірі 0,02% за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором №32 від 22.07.2008р. не встановлений інший, ніж передбачений приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строк, протягом якого припиняється нарахування штрафних санкцій, зокрема пені.
Згідно із умовами договору сторонами узгоджено строк виконання грошового зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу наведених вище правових норм та обставин справи, суд дійшов в висновку, що зобов'язання Відповідача по оплаті ремонту крану мало бути виконане остаточно 14.10.2008р. Таким чином, нарахування пені за просрочку виконання зобов'язання припиняється 15.05.2009р.
Доводи Відповідача щодо необхідності застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, треба мати на увазі, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що строк позовної давності щодо сплати виконаних Позивачем робіт не закінчився, перевіривши розрахунок Позивача з урахуванням вимог частини 6 ст.232 ГК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 870,90грн.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Обов'язок боржника сплатити 3% річних від простроченої суми встановлений законом і сторона, майнові права якої порушені, має право вимагати сплатити річні, незалежно від того, чи обумовлено це угодою між сторонами. Виходячи з приписів ст.16 ЦК України, річні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. Зазначене спростовує твердження Відповідача щодо неправомірності нарахування інфляційних витрат та 3% річних через їх необумовлення умовами договору.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних витрат у сумі 3386,30 грн., 3% річних у сумі 786,96 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ч.1 ст.837, ч.1 ст.843, ч.1 ст.853, ч.1 ст.854, ч.1 ст.530, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 549, 625, ч.5 ст.261, ч.1 ст.612, ч.1 ст.256, ч.1 ст.258, ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, ст.193, ч.1 ст.230, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донремсервіс», м.Дружківка Донецької області, до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області, про стягнення 36 363,52 грн. у тому числі: 26 232,00 грн. основного боргу, 3 386,30 грн. інфляційних витрат, 5 958,26 грн. пені, 786,96 грн. 3% річних задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області, (85200, м.Дзержинськ Донецької області, вул.50 років жовтня, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донремсервіс», м.Дружківка Донецької області, (84200, м.Дружківка Донецької області, вул. Радченка, 31, ЄДРПОУ 31131769) 31 276,16 грн., у тому числі: 26232,00 грн. основного боргу, 870,90 грн. пені, 3386,30 грн. інфляційних втрат, 786,96 грн. 3% річних.
3.Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ Донецької області, (85200, м.Дзержинськ Донецької області, вул.50 років жовтня, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донремсервіс», м.Дружківка Донецької області, (84200, м.Дружківка Донецької області, вул. Радченка, 31, ЄДРПОУ 31131769) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 312,76 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 202,98 грн.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.Повний текст рішення оголошено у судовому засіданні 18.12.2009 року.
6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя