Червоноармійський районний суд Житомирської області
Справа № 292/50/18
Номер провадження 2/292/62/18
04 травня 2018 року смт.Пулини
Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Рябенької Т.С.,
секретаря судового засідання Володіної В.В., з участю: позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представників відповідача Мельниченко С.В., Резніченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у смт.Пулини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
У січні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, мотивуючи його тим, що безперервно з 03.04.2001 року працювала на посаді страхового агента з охорони праці у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Володарсько-Волинському районі. У зв"язку з реорганізацією фондів соціального страхування шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було утворено Фонд соціального страхування України (далі ФССУ). Наказом управління виконавчої дирекції ФССУ у Житомирській області №231-к від 01.08.2017 року вона була прийнята в порядку переведення з посади страхового експерта з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хорошівському районі Житомирської області на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму - страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення. 27.10.2017 року листом управління виконавчої дирекції ФССУ у Житомирській області №10-191 від 25.10.2017 року її було ознайомлено про зміни в організації виробництва і праці, зміну найменування посади та про можливе майбутнє звільнення. 20.12.2017 року їй було вручено лист управління виконавчої дирекції ФССУ у Житомирській області №10-1273 від 19.12.2017 року про те, що її посада скорочується і вакантні посади відповідно до її фаху відсутні. На її вимогу ознайомити її зі штатним розписом, який вводиться в дію з 01.01.2018 року, начальником Хорошівського відділення Ющенко О.В. їй було відмовлено та відразу вручено наказ управління ВД ФССУ у Житомирській області без дати №443-к про звільнення ОСОБА_1 згідно з п.1 ст.40 КЗпП. Будь-яка посада відповідно до штатного розпису Хорошівського відділення їй запропонована не була, тоді як вона вважає, що посаду "страховий експерт з охорони праці", яка передбачена штатним розписом Хорошівського відділення, затвердженим 31.10.2017 року начальником управління виконавчої дирекції ФССУ у Житомирській області Павленко А.А., роботодавець повинен був запропонувати їй, оскільки вона має вищу технічну освіту з кваліфікацією спеціаліста "інженер-будівельник", неодноразово заохочувалась грамотами за успіхи в роботі, підвищувала кваліфікацію, має безперервний стаж у фонді з 03.04.2001 року по 29.12.2017 року, виховує двоє дітей, одна з яких є неповнолітньою, тому вважає наказ управління ВД ФССУ у Житомирській області без дати №443-к протиправним та таким, що має бути скасований у судовому порядку.
Крім того, незаконними діями відповідача їй заподіяно значної моральної шкоди, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв"язків та звичного ритму життя, невпевненості у майбутньому, погіршенні ділової репутації, моральних стражданнях, постійному нервовому стресі, що призвело до погіршення стану здоров"я, незаконне звільнення змусило її докладати значних зусиль для організації власного життя та життя її сім"ї. Враховуючи вищевикладене, просить суд скасувати наказ управління ВД ФССУ у Житомирській області без дати №443-к про її звільнення, поновити її на посаді страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Житомирській області, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.01.2018 року і до моменту фактичного поновлення на роботі, завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 22.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. 13.02.2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що наказом від 01.08.2017 року №231-к позивачка ОСОБА_1 прийнята на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму - страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в порядку переведення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хорошівському районі, що припинило діяльність. 27.10.2017 року ОСОБА_1 була попереджена про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та про можливе звільнення. Наказом №443-к від 19.12.2017 року ОСОБА_7 було звільнено з її посади у зв"язку зі скороченням чисельності та штату працівників. З даним наказом позивачку було ознайомлено особисто та вручено його копію. Запропонувати ОСОБА_7 іншу посаду відповідно до фаху та спеціалізації було неможливо, оскільки відділ обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму ліквідований, посада головного спеціаліста даного відділу - страхового експерта з охорони праці скорочена, а інших вільних вакансій на момент звільнення не було. 30.01.2018 року позивачці в письмовому вигляді було запропоновано вакантну посаду страхового експерта з охорони праці Андрушівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області відповідно до штатного розпису від 01.01.2018 року, однак ОСОБА_1 від запропонованої посади відмовилася. Вважає доводи позивачки в частині неврахування роботодавцем переважного права на залишення на роботі безпідставними, оскільки переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, а посада, яку займала позивачка, була єдиною на підприємстві. Крім того, вважає стягнення моральної шкоди безпідставним, оскільки позивачкою не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження факту спричинення моральних чи фізичних страждань або приниження її честі, гідності або ділової репутації. Відповіддю на відзив від 12.02.2018 року позивачка підкреслила, що невідповідність назви посади в наказі про прийняття на роботу - "головний спеціаліст відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму - страховий експерт з охорони праці" та в штатному розписі - "страховий експерт з охорони праці" є порушенням законодавства про працю України. Щодо її відмови від запропонованої 30.01.2018 року посади "страховий експерт з охорони праці" в Андрушівському відділенні, пояснила, що у зв"язку з відсутністю житла в Андрушівському районі, неможливим сполученням, утриманням та вихованням неповнолітньої дитини, вона не має можливості працювати у даному відділенні. Щодо моральної шкоди, заподіяної їй незаконним звільненням, відповідач не може знати і оцінити її реальний емоційний та фізичний стан. Крім моральних страждань, погіршився стан її здоров"я, у зв"язку з чим вона змушена проходити лікування на денному стаціонарі Пулинської ЦРЛ. У запереченні на відповідь на відзив від 12.02.2018 року представник відповідача зазначає, що штатним розписом, затвердженим 20.07.2017 року, посада "страховий експерт з охорони праці" передбачалася у відділі обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму, а не як окрема посада, а тому фактично позивачка займала посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму - страхового експерта з охорони праці, яка з 01.01.2018 року скорочена. Посада "страховий експерт з охорони праці" Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, яка затверджена штатним розписом, що ввівся в дію з 01.01.2018 року є окремою штатною одиницею Хорошівського відділення та не є тотожною посаді, яку займала позивачка, тому переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду. Вакантних посад на момент звільнення у Хорошівському відділенні не було, однак вакантна посада була наявна в Андрушівському відділенні, яка і була запропонована позивачці, однак остання від неї відмовилася з незрозумілих причин. Оскільки відповідач не вчиняв жодних протиправних дій щодо позивачки, тому моральна шкода з нього не може бути стягнута.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, просили суд їх задоволити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву та в запереченні на відповідь на відзив, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.
Відповідно до ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Зі ст.15 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 року (далі - Постанова) роз"яснено, що діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.
Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови в прийнятті на роботу й незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи.
Судом встановлено, що наказом відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Володарсько-Волинському районі №4 від 02.04.2001 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача сектором - головного спеціаліста страхових виплат потерпілим, профілактики нещасних випадків - експерта у Червоноармійському районі з 03.04.2001 року, що підтверджується копією трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 25.04.1995 року (а.с.9). Наказом №9 від 21.09.2005 року ОСОБА_1 з 01.10.2005 року переведена на посаду страхового експерта з охорони праці.
01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з абзацом 4 п.4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Порядок, черговість та інші питання, пов'язані з таким приєднанням, визначаються відповідними рішеннями правління Фонду соціального страхування України.
Наказом управління виконавчої дирекції ФССУ у Житомирській області №231-к від 01.08.2017 року ОСОБА_1 була прийнята в порядку переведення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Хорошівському районі Житомирської області на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму - страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення (а.с.33). Тоді як згідно штатного розпису Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, затвердженого 20.07.2017 року, значиться посада "страховий експерт з охорони праці". Представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувалося, що ОСОБА_1 працювала саме на посаді страхового експерта з охорони праці.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
У пункті 19 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затверджено з 01.01.2018 року граничну чисельність працівників Фонду у кількості 5192 штатних одиниці, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду 188 штатних одиниць. (а.с.75).
Наказом виконавчої дирекції фонду соціального страхування України від 23.10.2017 року №560 «Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Житомирській області», відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 12.09.2017 №47, затверджено граничну чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області та його відділень у кількості 140 штатних одиниць та зобов'язано начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області провести до 01.11.2017 р. передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділень про зміни в організації виробництва і праці та про зміну істотних умов праці (а.с.76).
Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №90-ос від 24.10.2017 року встановлено провести передбачені чинним законодавством заходи щодо попередження працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області і його відділень та забезпечити ознайомлення під підпис з письмовим попередженням про зміну істотних умов праці працівників управління виконавчої дирекції Фонду (а.с.34).
З огляду на викладене суд дійшов до висновку про те, що на підприємстві дійсно мало місце скорочення штату працівників, що підтверджується вищезазначеними доказами.
Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
На виконання вищезазначених наказів ОСОБА_1 27 жовтня 2017 року управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області була ознайомлена індивідуальним попередженням №10-1919 від 25.10.2017 року про можливе майбутнє звільнення, у зв'язку зі змінами в організації виробництва, яке містило наступне: „Відповідно до вимог ст.32 КЗпП України, керуючись відповідними Постановами правління Фонду, з 01.01.2018 року змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів..., згідно з наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 24.10.2017 року №90-ос "Про попередження працівників про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці" попереджаємо Вас про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію 01.01.2018 та про можливе майбутнє звільнення"(а.с.10-11).
Так, як вбачається із зазначеного попередження, відповідач не пізніше як за два місяці до звільнення повідомив позивачку про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, а не про наступне вивільнення. Попередження, в якому зазначено „...та про можливе майбутнє звільнення" не може бути розцінено як повідомлення про наступне вивільнення, як того вимагає закон.
У зв'язку з чим, доводи позивачки про те, що повідомлення про припущення щодо можливого звільнення працівників та повідомлення про наступне вивільнення не є тотожними, заслуговують на увагу та знайшли свої підтвердження.
Таким чином, відповідачем не було повідомлено ОСОБА_1 про наступне вивільнення. Тобто, вищезазначену норму закону відповідачем дотримано не було.
Згідно з новим штатним розписом Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, затвердженим 31.10.2017 року, відділ обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму був ліквідований та посада "страховий експерт з охорони праці" в його структурі скорочена, однак посада "страховий експерт з охорони праці" Хорошівського відділення залишилася.
Щодо доводів позивачки про порушення переважного права на залишення на роботі, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст.42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою цієї статті передбачений перелік категорій працівників, яким надається перевага при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації в залишенні на роботі.
В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що оскільки скорочувалася посада страхового експерта з охорони праці і рівнозначні посади у відділенні були відсутні, тому переважне право на залишенні на роботі в цьому випадку не застосовувалось, а посада страхового експерта з охорони праці, яка введена в дію штатним розписом від 01.01.2018 року, є абсолютно новою і дана посада власником була запропонована ОСОБА_8, який обіймав посаду заступника начальника Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, яка також скорочувалась.
Відповідно до дослідженої в судовому засіданні кваліфікаційної характеристики ОСОБА_8, який на даний час займає посаду страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, має вищу освіту з кваліфікацією «економіст-бухгалтер» та на момент призначення на посаду має стаж роботи у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві 3 роки 7 місяців, тоді як ОСОБА_1 має вищу технічну освіту з кваліфікацією спеціаліста «інженер-будівельник», а також безперервний стаж роботи на посаді страхового експерта з охорони праці понад 16 років.
Крім того, позивачка неодноразово заохочувалась подяками, почесними грамотами та занесенням на дошку пошани.
Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, посада головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики травматизму - страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області, яку обіймала до звільнення ОСОБА_1, була єдиною за своєю спеціалізацією. Після затвердження нового штату Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області посада страхового експерта була виведена зі складу відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму в окрему штатну одиницю та залишилася у відділенні єдиною. При цьому права та обов'язки страхового експерта з охорони праці, визначені посадовою інструкцією, з якою була ознайомлена позивачка, та посадовою інструкцією страхового експерта з охорони праці, яка була затверджена новим штатним розписом, суттєво не відрізняються, а лише додано декілька пунктів. Згідно п.1.7 Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 2012.2011 року №63 страхові експерти не можуть залучатись до виконання функцій та обов"язків, не передбачених Законом.
Таким чином, суд вважає порушення відповідачем процедури скорочення в частині врахування переважного права на залишенні на роботі при звільненні позивачки, а твердження представників відповідача, що новоутворена посада зовсім інша є безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Стосовно зазначеної у позові підстави для поновлення на займаній посаді позивачки із приводу того, що їй не було запропоновано жодної посади, суд виходить із наступного.
Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Судова палата у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, від 25 травня 2016 року у справі №6-3048цс15,зазначила, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Як зазначено представниками відповідача у судовому засіданні, на момент проведення процедури скорочення, інших посад, які могли б бути запропоновані позивачці в управлінні та його відділеннях не було, а тому їй не було запропоновано жодної посади.
Листом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №10-1279 від 19.12.2017 року ОСОБА_1 повідомлено, що посада, яку вона обіймає, скорочується. Вакантні посади відповідно до її фаху відсутні. У зв"язку з цим вона підлягає звільненню згідно п.1 ст.40 КЗпП України 29.12.2017 року з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.37). Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №443-к від 19.12.2017 року позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму - страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області з 29.12.2017 року у зв"язку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. З даним наказом ОСОБА_1 було ознайомлено 20.12.2017 року (а.с.38).
При цьому суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_1 з порушенням вимог статі 49-2 КЗпП України, оскільки відповідач не виконав обов'язку ознайомити працівника, який звільняється, з усіма вакансіями на підприємстві, зокрема, не повідомив, що єдина посада, яку вона обіймала, передбачена і в новому штатному розписі відділення. Листом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №07-262 від 30.01.2018 року ОСОБА_1 відповідно до штатного розпису від 01.01.2018 року запропоновано посаду страхового експерта з охорони праці Андрушівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (а.с.39). Згідно акту від 31.01.2018 року, складеного працівниками відділу по роботі з персоналом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, 31.01.2018 року у даному відділі ОСОБА_1 було запропоновано вакантну посаду страхового експерта з охорони праці Андрушівського відділення. Отримати письмову пропозицію та від запропонованої посади позивачка відмовилася (а.с.40).
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивачки про скасування наказу в частині її звільнення та поновлення на роботі на попередній посаді.
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Здійснення розрахунків середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, пунктом 2 якого визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов"язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до п. 5 розділу IV цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Згідно з довідкою Хорошівського відділення Фонду соціального України у Житомирській області №134 від 23.02.2018 року заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2017 року становить 10750,05 грн. за 21 робочий день; за листопад 2017 року - 15300,05 грн. за 22 робочих дні. Заробітна плата позивачки за останні два календарні місяці роботи становить 26050,10 грн. за 43 робочі дні, середньоденна заробітна плата становить 605,82 грн. (26050,10:43 роб.дні) (а.с.59).
Вимушений прогул ОСОБА_1 з 29.12.2017р. по 04.05.2018р. становить 85 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток який підлягає стягненню на користь позивачки складає: 605,82 грн. х 85 днів = 51494,70 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 440 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов"язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв"язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
З огляду на наведене вище, суд враховує мотиви, викладені позивачкою, та довідку сімейного лікаря КУ "Районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Пулинської районної ради" №140 від 26.04.2018 року, та визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн., як такий, що буде достатнім для компенсації негативних наслідків (немайнової шкоди), які мали місце внаслідок незаконних дій відповідача.
Згідно п.35 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Тому судові витрати, в силу вимог ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволених вимог.
Так, суд визнає підставними та задовольняє в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 про: 1) скасування наказу про її звільнення; 2) поновлення її на роботі; 3)стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 51494,70 грн., а також 4) частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди. А тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі в сумі 2819,20 грн. (704,80 грн. х 4 вимоги). Оскільки позивачкою сплачено судовий збір в сумі 740 грн. 80 коп., тому суд вважає стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 740 грн. 80 коп.
Керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.23, 36, 40, 42, 232, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, ст.ст.3, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
Скасувати наказ управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №443-к від 19 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму - страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.
Поновити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2) на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, страхових виплат та медико-соціальних послуг, профілактики виробничого травматизму - страхового експерта з охорони праці Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.
Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 41313540, юридична адреса: 10014, м.Житомир, Майдан Корольова, 2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2017 року і до моменту фактичного поновлення на роботі, у розмірі 51494 (п"ятдесят одна тисяча чотириста дев"яносто чотири) грн. 70 (сімдесят) коп.
Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 41313540, юридична адреса: 10014, м.Житомир, Майдан Корольова, 2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2) заподіяну моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць в частині стягнення середнього заробітку.
Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 41313540, юридична адреса: 10014, м.Житомир, Майдан Корольова, 2) на користь держави судовий збір в розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 41313540, юридична адреса: 10014, м.Житомир, Майдан Корольова, 2) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 740 (сімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Червоноармійський районний суд протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.С.Рябенька
Повний текст рішення складено 07.05.2018 року.