Романівський районний суд Житомирської області
290/1035/17
Іменем України
17 квітня 2018 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Бабича С.В., з участю секретаря судового засідання Строган Л.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та визнати за позивачем право власності на 1/2 частину вищевказаної квартири, посилаючись на те, що спірне майно придбано під час перебування останніми у шлюбі за рахунок коштів спільного сімейного бюджету.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом подати відзив не скористалася.
Судом встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 9 серпня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2012 року був розірваний.
У період перебування сторін у шлюбі, а саме 4 березня 2011 року, ОСОБА_2, зі згоди ОСОБА_1, набула право власності на квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 4 березня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-210.
За змістом статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтями 69-71 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Замість частки у праві спільної сумісної власності одному з подружжя, за його згодою може бути присуджена грошова компенсація.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Відповідач будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що спільну квартиру остання набула за рахунок особистих коштів не надала, а тому з метою захисту невизнаного права власності позивача, суд прийшов до переконання про необхідність задоволення позову ОСОБА_1
За змістом статті 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пов"язані зі сплатою судового збору.
Керуючись статтями 10-13, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення (складення повного судового рішення).
Суддя С.В. Бабич