Справа № 289/296/18
Номер провадження 2/289/402/18
30.04.2018 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Невмержицького І.М.,
при секретарі - Шуба В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кочерівської сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області, про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті матері позивачки, залишилось спадкове майно, яке з поміж всього іншого складається із земельної ділянки площею 3,46 га з кадастровим номером 1825084800:06:000:0203, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані за межами населених пунктів на території Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, межі яких зазначені у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 848354, виданому 16 травня 2006 р. Радомишльською районною державною адміністрацією та Радомишльським районним відділом земельних ресурсів Житомирської області, на підставі розпорядження голови РДА від 21.02.2006 № 26, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010422000204, інших спадкоємців, які б мали право та претендували на зазначене майно немає, а тому просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно.
В судовому засіданні позивач не з»явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, надіслала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду письмову заяву, просив розгляд справи проводити без його участі, з позовними вимогами погодився просив позов задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Виходячи зі змісту ст.4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У судовому засіданні встановлено, що 25 листопада 2006 року у віці 83 роки померла рідна мати позивачки - ОСОБА_2, про що в книзі реєстрації актів про смерть 27 листопада 2006 року було зроблено відповідний запис за № «22», що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-ТП № 046855, яке видане «27» листопада 2006 року Кочерівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області.
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з цілої земельної ділянки площею 3,46 га з кадастровим номером 1825084800:01:000:0203, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Кочерівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, і межі яких зазначені у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 848354, виданого 16 травня 2006 р. Радомишльською районною державною адміністрацією та Радомишльським районним відділом земельних ресурсів Житомирської області, на підставі розпорядження голови РДА від 21.02.2006 № 99, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010422000204.
Орієнтована вартість зазначеної земельної ділянки площею 3,46 га становить 34'600 грн.
Право власності у ДРРП не зареєстровано. Правовстановлюючий документ - втрачений.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року (надалі - «ЦК України»): Спадкуванням - є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Ст. 1217 ЦК України, передбачено: спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Ст. 1226, п. 2 ЦК України, встановлює: У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Тобто, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, який був посвідчений 17 липня 2003 року у Потіївській сільській раді Радомишльського району Житомирської області за реєстром № 58, відповідно до умов даного заповіту, який є чинним, тобто не змінений і не скасований заповідачем на час своєї смерті, спадкодавиця вирішила розпорядитися своїм майном наступним чином: «…належні мені на праві приватної власності цінні папери, де б вони не були і з чого б вони не складались, я заповідаю ОСОБА_3, та ОСОБА_1, в рівних частках. Належний мені на праві приватної власності сертифікат на право на земельну частку (пай), де б він не був, я заповідаю ОСОБА_1»
Позивачка, є рідною дочкою померлої спадкодавиці, що підтверджується:
- свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії І-ЯК № 1359991, яке видане 04 березня 1970 року в с. Кочерів Радомишльського р-ну Житомирської обл., в якому її батьком записаний - ОСОБА_5, а матір'ю записана - ОСОБА_2;
- свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_4 зі ОСОБА_6 серії І-ТП № 392934, яке видане 11 серпня 1974 року в Кочерівській сільському ЗАГС Радомишльського р-ну Житомирської обл., в якому позивачка своє дівоче прізвище - ОСОБА_4 змінила на прізвище - ОСОБА_6.
У відповідності до п. 216 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 3 березня 2004 року за № 20/5 та згідно до Глави 10 п. 4.15 та п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання належним чином оформлених правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та його державної реєстрації, передбачених законодавством України та за умови отримання витягу з ДЗК.
Однак, звернувшись до нотаріуса, позивачці було повідомлено, що набути вищезазначене майно в порядку передбаченому ст. 1298 ЦК України, шляхом отримання свідоцтв про право на спадщину на дані земельні ділянки вона не має можливості через те, що, оригінал державного акту втрачений, а відповідно до положень ЗУ «Про нотаріат», дані обставини є перешкодою для вчинення необхідних нотаріальних дій, а саме, видачі свідоцтв про право на спадщину.
Проте у відповідності до п.4.12 та п.4.18 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за № 296/5 від 22.02.2012 року: «Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі відповідного свідоцтва документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення даного питання в судовому порядку».
Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 1216 та ст. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно до ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.
У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Теж саме зазначає п. 10) Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».
Згідно ст. 55 Конституції України та ст. 16 Цивільного кодексу України, кожен має право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересу.
У відповідності до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відмерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15-16, 328, 1216-1218, 1261, 1277 ЦК України, ст. 131 ЗК України та керуючись ст.ст. 4-5, 19, 23, 27, 81, 95, 174-177 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кочерівської сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті своєї рідної матері ОСОБА_2, яка померла 25 листопада 2006 року у віці 83 роки в селі Кочерів, Радомишльського району, Житомирської області, право власності на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 3,46 га з кадастровим номером 1825084800:06:000:0203, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Кочерівської сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області, межі якої зазначені у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 848354, виданому 16 травня 2006 р. Радомишльською районною державною адміністрацією та Радомишльським районним відділом земельних ресурсів Житомирської області, на підставі розпорядження голови РДА від 21.02.2006 № 26, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010422000204.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом тридцяти днів, починаючи з дня його проголошення.
Суддя І. М. Невмержицький