Іменем України
Справа № 285/4689/17
провадження у справі № 2/0285/383/18
03 травня 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючої судді Михайловської А.В.
за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,
сторони у справі : позивач ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 селищна рада Новоград-Волинського району Житомирської області,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської обласі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю ,-
встановив :
18.12.2017 року позивач звернувся з позовною заявою до суду, в якій просив визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на житловий будинок № 29 з господарськими надвірними спорудами, розташованого по вул. Лісова в с. Лучиця Новоград-Волинського району Житомирської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15 листопада 2006 року проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, в який заселився з дозволу батька, який стверджував, що будинок належить йому та після смерті перейде йому як сину у спадок. Після смерті батька він вирішив оформити спадкове майно, однак жодного правовстановлюючого документу на будинок не виявлено. Крім цього, було встановлено, що даний будинок у відповідній територіальній громаді не стоїть на балансі. За таких обставин, він позбавлений можливості оформити право власності на будинок. Однак вказує, що у розумінні ст. 344 ЦК України він є особою, яка добросовісно заволоділа майном, продовжує ним володіти відкрито та безперервно протягом 10 років, тому звернувся до суду із позовом про визнання права власності за набувальною давністю.
Сторони в судове засідання не з"явилися.
Представник позивача у письмовій заяві просила розглянути справу без її участі та участі позивача, вказала, що позовні вимоги підтримує, які просить задовольнити.
Представник відповідача до суду не прибув, надіслав письмову заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги фактично визнав, не заперечив проти їх задоволення.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, з довідки ОСОБА_3 селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 10.10.2017 року № 1477, виданої на підставі погосподарської книги за 2016-2010 р.р. особовий рахунок № 0027-5 слідує, що будинок за адресою: с. Лучиця, вул. Лісова, 29 Новоград-Волинського району Житомирської області на балансі ОСОБА_3 селищної ради не рахується/а.с.11/.
Однак з технічного паспорта, виготовленого на житловий будинок № 29 по вул. Лісова в с. Лучиця 10.11.2017 року вбачається, що даний будинок 1962 року забудови, % зносу - 53, загальною площею, 87,6 кв.м., житловою площею 62,2 кв.м., має прибудови /а.с.5-7/.
На підставі пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_3 селищною радою Новоград-Волинського району Житомирської області видано довідку від 10.10.2017 року № 1479, про те, що ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_6, діти ОСОБА_7 та Матвій проживають з 2006 року за адресою : с. Лучиця , вул. Лісова, 29 Новоград-Волинського району Житомирської області/а.с.10/.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що даний будинок було побудовано його батьком ОСОБА_7, що помер 09.08.2016 року, з дозволу якого він і вселився до нього в 2006 році, до цього часу там проживає з сім»єю, обслуговує його, обробляє приналежну до будинку земельну ділянку, оплачує комунальні послуги. Про те, що відсутні будь які правовстановлюючі документи на житловий будинок дізнався лише після смертів батька.
Так, відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
Як передбачено Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю Постановою 07.05.2014 року за № 5 при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно довідки ОСОБА_3 селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 25.04.2018 року позивач ОСОБА_1 понад 11 років проживає у спірному будинку, де проводить капіральний ремонт, оплачує комунальні послуги, обробляє земельну ділянку та веде господарство. На підтвердження даного факту надано, також, квитанції про оплату комунальних послуг за період з 2006 року по теперішній час, згідно яких боргу за будинком в с. Лучиця вул. Лісова, 26 Новоград-Волинського району Житомирської області не рахується.
За таких обставин судом достовірно встановлено, що позивач не знав, що володіє та користується житловим будинком без законних на те підстав, а також те, що за свого життя його батько не зареєстрував право власності на даний будинок. Лише після смерті батька позивач як спадкоємець, першої черги забажав прийняти спадщину, однак позбавлений даної можливості, оскільки відсутні будь-які правовстановлюючі документи на будинок.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач добросовісно заволодів даним майном і продовжує відкрито, безперервно та безтитульно володіти нерухомим майном протягом десяти років, починаючи з 2006 року, яким є житловий будинок № 29 по вул. Лісова в с. Лучиця, Новоград-Волинського району Житомирської області, в зв»язку з чим набув право власності на вказане майно на підставі ст. 344 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, Перехідних положень ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ( ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - с. Лучиця , вул. Лісова, 29 Новоград-Волинського району Житомирської області ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок № 29 з по господарськими надвірними спорудами, розташованого по вул. Лісова в с. Лучиця Новоград-Волинського району Житомирської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції . Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Дата складення та підписання повного судового рішення - 03.05.2018 року.
Головуюча суддя: А.В.Михайловська