Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/142/18-к
05 травня 2018 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018060260000135 від 27.03.2018 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , уродженця с.Красіно Криворізького району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не інваліда, не депутата, військовозобов'язаного, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_4 , уродженця с.Жовтневе Олевського району Житомирської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, не інваліда, не депутата, військовозобов'язаного, судимого: 24.04.2018 року Новоград-Волинським районним судом Житомирської області за ч.3 ст.407 КК України на два роки позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році», зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН: НОМЕР_6 , уродженця с.Маяки Біляївського району Одеської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, не інваліда, не депутата, військовозобов'язаного, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України,
з участю сторін
кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинувачених: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , групою осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення п.2-5 Порядку «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженого Постановою КМУ від 30 травня 2011 року № 615, п.3-4 Положення «Про порядок надання гірничих відводів», затвердженого постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 59, не маючи спеціального дозволу користування надрами та відповідного гірничого відводу, необхідність яких передбачена ст.19 Кодексу України «Про надра», на автомобілі марки «УАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_7 », що належить громадянину ОСОБА_8 , прибули 27.03.2018 року, об 07 годині 00 хвилин на ділянку місцевості, яка розташована в лісовому масиві Поясківського лісництва, квартал № 17 відділ № 7, який відповідно до постанови РМ УРСР від 28.10.1974 року № 500 являється заказником загальнодержавного значення «Поясківський», де на відстані близько семи кілометрів від села Шебедиха Олевського району Житомирської області, реалізуючи свій умисел, спрямований на незаконне видобування бурштину із вказаного вище кварталу № 17 відділу № 7 заказника, без оформлення в установленому порядку документів, що посвідчують право на земельну ділянку, самовільно, за допомогою бензинової водяної мотопомпи кустарного виробництва без наявного маркування, та комплектуючого обладнання до неї, яке привезли із собою, шляхом гідророзмиву ґрунту намагалися, незаконно видобути каміння бурштину-сирцю, який відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ним» від 18.11.1997 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12 грудня 1994 року № 827 (у редакції Кабінету Міністрів України від 13 січня 2012 року) відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, є дорогоцінним камінням органогенного утворення, проте не довели свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від їхньої волі, оскільки безпосередньо під час спроби незаконного видобування каміння бурштину-сирцю, цього ж дня, тобто 27.03.2018 року, об 08 годині 00 хвилин були виявлені працівниками поліції Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, якими в ході огляду місця вчинення кримінального правопорпушення було вилучено автомобіль марки «УАЗ», державний номерний знак «» НОМЕР_7 », зеленого кольору, який згідно технічного паспорту серії НОМЕР_8 , належить громадянину ОСОБА_8 , мотопомпу кустарного виробництва біло-зеленого кольору без наявного маркування, два пожежні рукави, шрайбер, шланг забірник, три сачки, металеву палицю-тичку та одну ловушку.
Допитаний у судовому засіданні за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчиненому разом із ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті. Ствердив те, що власник автомобіля, марки «УАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_7 » ОСОБА_8 , у якого він попросив зазначений автомобіль у тимчасове користування, для власних потреб не знав, мети його використання, і про мету використання автомобіля він власнику не повідомляв. Погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються, допиту ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 , та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують їх особи, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро розкаюється, розуміючи протиправність своїх дій, що були вчинені ними спільно. Запевнив суд, що вже зробив для себе відповідні висновки. Просить суд, зважаючи на його вік, вперше вчинив кримінальне правопорушення, повне визнання ним своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, його каяття у вчиненому не застосовувати до нього при призначенні кримінального покарання за вчинене кримінальне правопорушення сурового виду і міри кримінального покарання.
Допитані у судовому засіданні за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 , обвинувачені ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , після роз'яснення їм судом суті обвинувачення, свою провину у вчиненому разом із ОСОБА_3 , кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України визнали повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надали суду аналогічні показання, які повністю відповідають показанням наданим суду у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 , підтвердивши при цьому час, місце та обставини вчиненого ними спільно кримінального правопорушення. Також стверджують про те, що ОСОБА_8 , - власник автомобіля, марки «УАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_7 » не знав мети, для якої ОСОБА_3 , попросив у нього зазначений автомобіль. Погоджуються також на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім їх особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ними не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують їх особи, пояснивши, що рішення їхнє є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України ним зрозумілі. У вчиненому щиро розкаюються, розуміючи протиправність своїх дій, що були вчинені ними спільно з ОСОБА_3 . Запевнили суд, що вже також зробили для себе відповідні висновки. Просять суд, зважаючи на їхній вік, вперше вчинили кримінальне правопорушення, повне визнання ними своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, їхнє каяття у вчиненому не застосовувати до них при призначенні кримінального покарання за вчинене кримінальне правопорушення сурового виду і міри кримінального покарання.
Враховуючи те, що обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , повністю визнали свою винність у вчиненні ними спільно кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченими та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .
Показання обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , надані ними під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, суд допитавши обвинувачених та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинувачених в їх сукупності, вважає, що винність обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, вчинене проти довкілля, що виразилося у закінченому замаху на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненого групою осіб за попередньою змовою, на території природно-заповідного фонду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, вчинене проти довкілля, що виразилося у закінченому замаху на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненого групою осіб за попередньою змовою, на території природно-заповідного фонду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості, вчинене проти довкілля, що виразилося у закінченому замаху на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненого групою осіб за попередньою змовою, на території природно-заповідного фонду.
Призначаючи покарання обвинуваченим: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання кожного обвинуваченого, особи винних, їх вік та їхнє ставлення до вчиненого кримінального правопорушення.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом визнаються, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом визнаються, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, судом визнаються, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.
Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид та міру покарання обвинуваченим: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , суд враховує також і те, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти довкілля, вчинили кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень середньої тяжкості. По місцю проживання характеризуються виключно позитивно, мають молодий вік, а ОСОБА_4 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2012 і 2014 років народження та з врахуванням вказаних вище обставин, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття і повне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, так як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 , надали показання у судовому засіданні щодо обставин вчиненого ними спільно кримінального правопорушення, показання їх були логічними, послідовними і незміненими, що свідчить про їхню не байдужість щодо вчиненого і наслідків, а також разом із конкретними обставинами справи наведеними вище, не завдали шкоди довкіллю і державі, що свідчить про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , як особи не є суспільно-небезпечними особами, що також істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого. Таким чином, та з врахуванням особи винних, думки прокурора, яка просить суд застосувати до обвинувачених вид покарання, у виді обмеження волі та звільнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , з випробуванням, суд приходить до висновку про можливість застосування до обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , ст.75 КК України і на підставі викладеного обрання ним покарання у виді обмеження волі, в мінімальних межах санкції частини статті за якою вони притягаються до кримінальної відповідальності та на підставі ст.75 КК України звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням, встановивши ним іспитовий строк і поклавши на обвинувачених передбачені ч.1 п.п.1, 2 ст.76 КК України обов'язки.
Зазначений вид і міра кримінального покарання на думку суду є необхідною і цілком достатньою для виправлення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 , та попередження вчинення нових злочинів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Вирішуючи клопотання громадянина ОСОБА_8 , щодо повернення майна: автомобіля, марки «УАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_7 », що належить йому на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 10.03.2010 року, суд вважає дане клопотання ґрунтовним, оскільки власник зазначеного майна не знав і не міг знати про його незаконне використання (п.9 ст.100 КПК України). При цьому, суд бере до уваги копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 від 10.03.2010 року, оскільки воно містить доказову інформацію належності зазначеного у ньому транспортного засобу саме ОСОБА_8 .
Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження у тому числі запобіжні заходи до обвинувачених не обиралися.
На підставі наведеного та, керуючись ст.8, 21, 55, 63, 129 Конституції України, ст.ст.95, 100, 314-318, 337, 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст.12, 15, 28, 50-51, 61, 65-67, 75, 76, ч.3 ст.240 КК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України та призначити йому за ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з випробуванням із встановленням йому одного року іспитового строку, поклавши на обвинуваченого передбачені ст.76 КК України обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України та призначити йому за ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з випробуванням із встановленням йому одного року іспитового строку, поклавши на обвинуваченого передбачені ст.76 КК України обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України та призначити йому за ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 ч.3 ст.240 КК України покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з випробуванням із встановленням йому одного року іспитового строку, поклавши на обвинуваченого передбачені ст.76 КК України обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Після набуття вироку законної сили речові докази по кримінальному провадженню № 287/142/18-к, які згідно постанови слідчого СВ Олевського ВП ОСОБА_9 , «Про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів» від 27.03.2018 року перебувають на зберіганні у відділенні поліції Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, а саме:
- автомобіль, марки «УАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_7 », що належить на праві власності громадянину ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 ) - повернути останньому, негайно;
- мотопомпу кустарного виробництва біло-зеленого кольору без наявного маркування, два пожежних рукави, шрайбер, шланг забірник, три сачки, металеву палицю-тичку та одну ловушку - конфіскувати і обернути в дохід держави.
Матеріали кримінального провадження № 12018060260000135 - залишити при обвинувальному акті, з подальшим їх зберіганні при кримінальному провадженні № 287/142/18-к.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області, через Олевський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення а обвинуваченими: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 , та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1