Справа № 210/3833/15-ц 22-ц/774/891/К/18
03 травня 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/3833/15-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
позивач - Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»,
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 січня 2018 року, яка постановлена суддею Скотар Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області о 12 годині 13 хвилин та повне судове рішення складено 10 січня 2018 року, -
У серпні 2015 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі - КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 17 585,51 грн. по оплаті за централізоване опалення, яке постачається до квартири АДРЕСА_1.
У грудні 2015 року, до початку розгляду справи по суті, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до КПТМ «Криворіжтепломережа» та просили суд: визнати неправомірними дії КПТМ «Криворіжтепломережа» з нарахування плати по особовому рахунку НОМЕР_1 за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 у сумі 17 585,51 грн. за період з 01.11.2007 року по 01.04.2013 року; визнати відсутніми договірні відносини ОСОБА_3, ОСОБА_2 з КПТМ «Криворіжтепломережа» з надання послуг з постачання теплової енергії до їх квартири; зобов'язати КПТМ «Криворіжтепломережа» припинити нарахування плати за надання послуг з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 та закрити особовий рахунок НОМЕР_1.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 січня 2018 року позовну заяву КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про визнання дій неправомірними залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв'язку з надходженням заяви про залишення цього позову без розгляду.
В апеляційній скарзі позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що представник КПТМ «Криворіжтепломережа» з'являвся до суду у визначений судом час, однак судовий розгляд не було розпочато вчасно, у зв'язку з чим він був вимушений покинути приміщення суду для прийняття участі в інших судових засіданням, заздалегідь повідомивши помічника судді, а тому відсутні правові підстави для залишення позову КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, зазначає, що справа перебувала на розгляді у суді першої інстанції тривалий час та у більшості випадків судовий розгляд було відкладено саме у зв'язку з неявкою представника КПТМ «Криворіжтепломережа».
Відповідачі, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи (т. 2 а.с. 136), в судове засідання не з'явилися, від адвоката ОСОБА_4 (представник відповідача ОСОБА_2) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого колегія суддів відмовила, з огляду на наступні обставини.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в ст. 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Згідно ж статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження неможливості прибути у судове засідання, призначене на 03 травня 2018 року, адвокат ОСОБА_4 послалася на перебування її та відповідача ОСОБА_2 за межами України у період з 27 квітня 2018 року по 12 травня 2018 року, однак надала суду докази лише щодо замовлення квитка на ПАТ «Укрзалізниця» з відмітками: дата відправлення з станції «Київ-Пасажирський» 27 квітня 2018 року та прибуття на станцію «Москва Киевская» 28 квітня 2018 року, що може підтвердити факт їх вибуття за межі України 27 квітня 2018 року, однак жодним чином не підтверджує того, що відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_4 перебувають за межами України станом на 03 травня 2018 року, та не мають можливості прибути до суду, у визначений час, для участі у судовому засіданні, а тому, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача КПТМ «Криворіжтепломережа» - Запєвалову Т.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості без розгляду, суд першої інстанції керувався ч.5 ст. 223 ЦПК України й виходив з того, що позивач КПТМ «Криворіжтепломережа», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання.
Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Частина 5 ст. 223 ЦПК України зазначає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України).
Неявка у судове засідання - це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення залу судового засідання.
Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.
При цьому, ч. 1, 1 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Аналізуючи вищевикладені норми міжнародного права та положення ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час.
Із матеріалів справи вбачається, що цивільна справа за позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості перебуває на розгляді у суді першої інстанції з серпня 2015 року та за цей час по справі було призначено кілька судових засідань, однак, зважаючи на те, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду стала неявка представника позивача КПТМ «Криворіжтепломережа» у судові засідання, призначені на 20.11.2017 року та на 20.01.2018 року (т. 2 а.с. 109), колегія суддів, враховуючи вимоги ст. 367 ЦПК України, перевіряє наявність правових підстав для залишення позову без розгляду та добросовісність ставлення позивача до своїх процесуальних обов'язків, виключно в межах цих судових засідань, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для перевірки доводів відзиву на апеляційну скаргу щодо неналежного виконання позивачем своїх процесуальних обов'язків протягом усього часу розгляду справи судом першої інстанції.
Так, судові засідання, як на 20 листопада 2017 року, так і на 10 січня 2018 року, були призначені на 10 годину 30 хвилин (т. 2 а.с. 96, 99), однак судове засідання було відкрито Головуючим у справі 20 листопада 2017 року об 11 годині 15 хвилин (т. 2 а.с. 97), а 10 січня 2018 року об 11 годині 25 хвилин (т. 2 а.с. 108), а тому колегія суддів вважає прийнятними доводи апеляційної скарги про те, що представник позивача, прибувши до суду у визначений час, тобто о 10 годині 30 хвилин, не зміг чекати судового розгляду, який розпочався із запізненням та, у зв'язку із зайнятість в інших судових процесах, був вимушений покинути приміщення суду.
При цьому, факт виклику представника КПТМ «Криворіжтепломережа» у інші судові засідання підтверджено долученими до апеляційної скарги копіями судових повісток (а.с. 117-118), а доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що ці повістки не підтверджують факт участі представника КПТМ «Криворіжтепломережа» в інших судових засіданням, не мають правового значення у даному випадку, оскільки, сама по собі затримка судового розгляду майже на годину порушує право сторін на належний доступ до правосуддя та не дає можливості суду дійти висновку про зловживання учасником справи його процесуальними правами.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право КПТМ «Криворіжтепломережа»на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, у зв'язку з чим ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Апеляційна скарга позивача КПТМ «Криворіжтепломережа» не містить доводів щодо незаконності чи необґрунтованості ухвали суду в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про визнання дій неправомірними, у зв'язку з чим колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість оскаржуваної ували суду в цій частині, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їх право звернутися до суду із аналогічними позовними вимогами для розгляду їх в одному провадження разом з позовною заявою КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зважаючи на те, що заява про залишення їх позову без розгляду була подана саме у зв'язку із залишенням без розгляду позовної заяви КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» - задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 10 січня 2018 рокускасувати в частині залишення без розгляду позовної заяви Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та направити цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості до Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу для подальшого розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 07 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: