83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.12.09 р. Справа № 9/134
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м. Донецьк
до відповідача Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Соціально-промислове будівництво „Енерго”, м. Макіївка
про стягнення 69 688грн. 39коп.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: Титов Я.А. - представник (за довіреністю б/н від 10.08.2009р.);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Соціально-промислове будівництво „Енерго”, м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 69 688грн. 39коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 60 776грн.16коп., 3% річних в розмірі 1 708грн.77коп. та інфляційних витрат в розмірі 7 203грн.46коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №15069дс від 17.01.2008р., видаткові накладні №25/04-3 від 25.04.2008р., №14/07-3 від 14.07.2008р., №29/08-1 від 29.08.2008р., №11/09-1, №11/09-2 від 11.09.2008р., №12/09-2 від 12.09.2008р., №19/09-2 від 19.09.2008р., №13/10-1 від 13.10.2008р., №15/10-1 від 15.10.2008р., №16/10-1 від 16.10.2008р., №17/10-1 від 17.10.2008р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНБ №785427 від 23.04.2008р., НБК №056332 від 10.07.2008р., НБК №058139 від 22.08.2008р., НБК №058571 від 03.09.2008р., НБК №058781 від 09.09.2008р., НБК №059161 від 19.09.2008р., НБК №059406 від 25.09.2008р., ЯОЗ №388101 від 13.10.2008р., рахунки-фактури №25/04-1 від 25.04.2008р., №14/07-3 від 14.07.2008р., №29/08-3 від 29.08.2008р., №05/09-4 від 05.09.2008р., №11/09-3 від 11.09.2008р., №12/09-7 від 12.09.2008р., №12/09-8 від 12.09.2008р., №13/10-3 від 13.10.2008р., №15/10-3 від 15.10.2008р., №16/10-3 від 16.10.2008р., №17/10-3 від 17.10.2008р., податкові накладні, претензію №2 від 17.03.2009р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №17/17-804юр від 11.11.2009р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх недоведеність.
18.11.2009р. позивачем надані письмові пояснення, відповідно до яких останній наполягає на задоволені позовних вимог.
03.12.2009р. через канцелярію суду від Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк надійшли письмові пояснення №17/17-847юр від 03.12.2009р., відповідно до яких відповідач просить суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю „Соціально-промислове будівництво „Енерго”, м. Макіївка до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою від 03.12.2009р. господарський суд на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі №9/134 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Соціально-промислове будівництво „Енерго”, м. Макіївка.
Третя особа всупереч вимогам суду пояснень або заперечень по суті спору не надала, представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:
17.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м. Донецьк та Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь - металургійний завод”, м. Донецьк укладений договір №15069дс, відповідно з яким продавець (позивач) зобов'язується передати, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов даного договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення, надалі - товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).
Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №15069дс від 17.01.2008р.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах. Вантажоодержувачем товару є покупець, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах.
За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару, що підтверджується видатковими накладними №25/04-3 від 25.04.2008р., №14/07-3 від 14.07.2008р., №29/08-1 від 29.08.2008р., №11/09-1, №11/09-2 від 11.09.2008р., №12/09-2 від 12.09.2008р., №19/09-2 від 19.09.2008р., №13/10-1 від 13.10.2008р., №15/10-1 від 15.10.2008р., №16/10-1 від 16.10.2008р., №17/10-1 від 17.10.2008р., податковими накладними до вказаних видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.
Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних в графі „отримав(ла)”, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНБ №785427 від 23.04.2008р., НБК №056332 від 10.07.2008р., НБК №058139 від 22.08.2008р., НБК №058571 від 03.09.2008р., НБК №058781 від 09.09.2008р., НБК №059161 від 19.09.2008р., НБК №059406 від 25.09.2008р., ЯОЗ №388101 від 13.10.2008р. (копії довіреностей наявні в матеріалах справи).
Наразі, за видатковою накладною №29/08-1 від 29.08.2008р. товар отриманий згідно довіреності серії НБК №058139 від 22.08.2008р., в якій підприємством одержувача визначено Товариство з обмеженою відповідальністю „Соціально-промислове будівництво „Енерго”, м. Макіївка, проте суд вважає, що обов'зок оплати вказаної продукції покладається на відповідача, оскільки в довіреності НБК №058139 від 22.08.2008р. підставою отримання цінностей зазначено договір №15069дс від 17.01.2008р., а в свою чергу, стороною вказаного договору є саме Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк. Крім того, в поясненнях від 03.12.2009р. відповідачем зазначено, що спірна продукція була отримана за обмінними довіреностями у відповідності до п.4 Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей”.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10-ти банківських днів від дати його поставки, якщо інше не обумовлене у додаткових угодах. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.
Відповідно до п.3.2 договору, за фактом відвантаження товару продавець надає покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, сертифікат якості.
На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури №25/04-1 від 25.04.2008р., №14/07-3 від 14.07.2008р., №29/08-3 від 29.08.2008р., №05/09-4 від 05.09.2008р., №11/09-3 від 11.09.2008р., №12/09-7 від 12.09.2008р., №12/09-8 від 12.09.2008р., №13/10-3 від 13.10.2008р., №15/10-3 від 15.10.2008р., №16/10-3 від 16.10.2008р., №17/10-3 від 17.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Докази направлення вказаних рахунків відповідачу в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунки отримані відповідачем разом із товаром, оскільки п.3.2 договору встановлено, що за фактом відвантаження товару продавець надає покупцю, зокрема, рахунок-фактуру. Наразі, будь-яких претензій відповідача щодо неотримання відповідних рахунків не надходило, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.
За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача, відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції в розмірі 19 380грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №28965 від 03.10.2008р. Однак, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 60 776грн.16коп.
У зв'язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №2 від 17.03.2009р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар (вказана вимога отримана представником відповідача 20.03.2009р., про що свідчить відповідний напис на повідомленні про вручення поштового відправлення). Як зазначено позивачем, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати отриманого товару з посиланням на ненадання позивачем документів згідно п.3.2 договору, судом не приймаються, оскільки надання зазначених документів не ототожнюється з фактом поставки, а навпаки, в контексті п.3.2 договору товарно-транспортна накладна, рахунок-фактуру та сертифікат якості надаються вже за фактом відвантаження. В свою чергу, настання строку оплати згідно п.3.1 договору залежить від дати поставки, а не від надання супроводжувальної документації. Таким чином, оскільки заперечень відповідача щодо неотримання товару або отримання його неналежної якості та не повної кількості суду не надано, суд вважає, що товару отриманий відповідачем без заперечень, що підтверджує факт поставки, а отже моментом виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції є сплив 10-ти банківських днів від дати його поставки.
Крім того, посилання відповідача на здійснення часткової оплати за спірну продукцію судом також до уваги не приймаються, оскільки з наданого суду платіжного доручення №20570 від 30.09.2009р. вбачається, що призначенням платежу є оплата за сітку згідно рахунку №25/09-7 від 25.09.2009р. за договором №11980ДС від 07.09.2006р., який не є підставою позову. Одночасно, платіжні доручення №23920 від 04.11.2009р., №21483 від 08.10.2009р. призначенням платежу мають договір №15069дс від 17.01.2008р., проте таке посилання на договір є загальним та не дає можливості встановити, що оплата здійснена саме за наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які є підставою позову. Крім того, позивачем надані документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності, податкові накладні), згідно яких вбачається, в межах договору №15069дс від 17.01.2008р. здійснювались інші поставки, окрім тих, які є підставою даного позову.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 60 776грн.16коп.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 60 776грн.16коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м. Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 60 776грн.16коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 708грн.77коп. та інфляційних витрат в розмірі 7 203грн.46коп.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 7 203грн.46коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 1 708грн.77коп. за період прострочення з 10.05.2008р. по 14.09.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної).
Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 7 203грн.46коп. та 3% річних в розмірі 1 708грн.77коп. підлягають задоволенню.
На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4 410грн.00коп.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - Титовим Яном Анатолійовичем підтверджуються договором про надання адвокатських послуг №04/08 від 04.08.2009р., відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов'язується надати замовнику весь комплекс адвокатських послуг, пов'язаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів замовника, пов'язаних зі стягненням боргу за поставлений та неоплачений товар з підприємства Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод”, м. Донецьк. Пунктом 4.1 договору визначена вартість наданих адвокатом послуг замовнику, яка складає 4 410грн.00коп., розрахунок робіт визначається додатковими угодами. Також сторонами підписані відповідні додаткові угоди №1 від 10.08.2009р., №2 від 13.05.2009р., №3 від 19.08.2009р.
Сплата позивачем адвокатських послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №04 від 19.08.2009р. на суму 4 410грн.00коп., призначенням платежу за яким є сплата за згідно договору про надання адвокатських послуг №04/08 від 04.08.2009р.
Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.
За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2887 від 23.04.2008р. на ім'я Тітова Яна Анатолійовича.
Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань та вартість цих послуг.
Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:
Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.
Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.
Як зазначено вище, пунктом 4.1 договору встановлено, що сума оплати становить 4 410грн.00коп. Дана сума сплачена позивачем відповідно до прибуткового касового ордеру від 19.08.2009р.
Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.
При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.
Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Титова Яна Анатолійовича у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 9/134, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4 410грн.00коп. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.
Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у п'яти судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №9/134, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 2 205грн.00коп.
Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 4 410грн.00коп. підлягає частковому задоволенню на суму в розмірі 2 205грн.00коп.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси”, м. Донецьк до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Соціально-промислове будівництво „Енерго”, м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 69 688грн. 39коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 60 776грн.16коп., 3% річних в розмірі 1 708грн.77коп. та інфляційних витрат в розмірі 7 203грн.46коп. - задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь - металургійний завод” (за адресою: вул. Івана Ткаченко, 122, м. Донецьк, 83062, р/р 26006198028081 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасбудресурси” (за адресою: вул. Майська, 66, м. Донецьк, 83000, р/р 26002198043941 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 34499935) суму основного боргу в розмірі 60 776грн.16коп., 3% річних в розмірі 1 708грн.77коп. та інфляційні витрати в розмірі 7 203грн.46коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 696грн.90коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 2 205грн.00коп.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 00грн.02коп., перерахованого згідно платіжного доручення №1080 від 02.10.2009р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У судовому засіданні 21.12.2009р. оголошено повний текст рішення.
Суддя