Справа № 206/709/18
Провадження № 3/206/370/18
07 травня 2018 року суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська Маштак К.С. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, тимчасово не працюючого, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 3 ст. 178 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.02.2018 року, 01.02.2018 о 10 год. 10 хв. в м. Дніпрі по вул. Липовій, біля буд. 18 гр. ОСОБА_1 розпивав горілку «Пшенична» об'ємом 0,5 л на дитячому майданчику, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нечітка вимова, запах алкоголю з порожнини рота, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 178 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи неодноразово.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1, якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.
Судом також неодноразово було винесено постанови про привід ОСОБА_1, які залишились не виконаними, що позбавляє суд можливості розглянути справу по суті та вирішити питання щодо наявності або відсутності в діях останнього складу правопорушення.
Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними, постанови про привід залишились невиконаними та відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у його відсутність.
Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов висновку про те, що справа підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Із адміністративної справи вбачається, що правопорушення вчинено 01.02.2018. Тримісячний термін для накладення адміністративного стягнення закінчився.
Відповідно до ч. 1 п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Враховуючи, що провадження по справі підлягає закриттю та адміністративне стягнення не накладається, судовий збір не стягується, оскільки за вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 38, 247, 283, 284 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 178 КУпАП провадженням закрити у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим, його представником, або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.
Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги та внесення подання або розгляду справи Апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Суддя К.С. Маштак