Справа № 2-1266
2009 року
іменем України
28 жовтня 2009 року Токмацький районний суд Запорізької області
в складі головуючого : Селіверстова С . М .
при секретарі Жмурко Ю… .. В .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Токмаку справу за позовом ОСОБА_1 до в . о . директора ВАТ “Південдизельмаш” ОСОБА_2 та до ВАТ “Південдизельмаш” про поновлення на роботі
До Токмацького районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до в.о. директора ВАТ “Південдизельмаш” ОСОБА_2 та ВАТ “Південдизельмаш” про поновлення на роботі. В своєму позові позивач зазначив, що 09.09.2008 року він був прийнятий на роботу на підприємство на посаду інженера по маркетингу. В квітні 2009 року він разом з іншими працівниками відділу маркетингу № 61 подав заяву про звільнення у зв'язку із систематичним порушенням умов колективного (трудового) договору з боку підприємства. Разом з тим, 30 квітня 2009 року позивач передумав звільняться, хотів відкликати подану раніше заяву про звільнення, разом з тим, охорона не допустила його на територію підприємства, що не дало йому змогу здійснити надумане. На територію пустили лише наприкінці робочого дня, щоб видати трудові книжки. Вважає, що з боку відповідача відбулось порушення його законних трудових прав, через що просить поновити його на роботі, скасувати наказ про звільнення, а також стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та додатково пояснив , що дійсно 13 квітня 2009 року він разом з іншими працівниками відділу маркетингу написав заяви про звільнення з підприємства на підставі ч .3 ст . 38 КЗпП України . В заяві був вказаний термін звільнення - з 30 квітня 2009 р . ку . В зазначений у заяві день він був звільнений . Проте до цього він вже передумав звільняться , про що мав намір подати відповідну заяву , проте працівники охорони підприємства його на територію не пустили . Про своє небажання звільняться позивач ніяким іншим чином підприємство не повідомив .
Представники відповідачів в судове засідання не з ' явилися , про час та місце його проведення були повідомлені належним чином , подали заперечення проти позовних вимог , згідно яких позивач дійсно надав заяву про звільнення з підприємства , в якому був зазначений строк звільнення - 30 квітня 2009 .. р . До цього терміну будь - яких заяв про небажання звільняться від позивача не надходило . Наступного робочого дня він на роботу не вийшов . У зв ' язку із чим вважають позовні вимоги ОСОБА_1 М . безпідставними .
Свідки ОСОБА_3 М . та ОСОБА_4 А . в судовому засіданні підтвердили той факт , що вони разом із позивачем разом працювали у відділі маркетингу ВАТ “Південдизельмаш” . У середині квітня 2009 року вони всі разом подали заяви про звільнення з підприємства , які зареєстрували в заводоуправлінні та надіслали керівництву . У всіх заявах була вказана дата звільнення - 3- квітня 2009 року . Саме в цей день їм були видані трудові книжки із записом про звільнення . Чи мав намір ОСОБА_1 М . продовжити роботу на підприємстві та чи подавав з цього приводу будь - які заяви - свідкам невідомо .
Заслухавши пояснення позивача та свідків , а також дослідивши матеріали справи , суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 М . такими , що не підлягають задоволенню .
Відповідно до вимог ч .3 ст . 38 КЗпП України , працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням , якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю , умови колективного чи трудового договору .
Частиною 2 ст . 38 КЗпП України передбачено , що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору , власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою , крім випадків , коли на його місце запрошено іншого працівника , якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору .
Як було встановлено в судовому засіданні із пояснень позивача та свідків , в квітні 2009 року ОСОБА_1 М . дійсно подав заяву про звільнення в яків був вказаний термін звільнення - з 30 квітня 2009 р . Цей факт також підтверджується копією відповідної заяви .
30 квітня 2009 року позивач отримав на руки трудову книжку із записом про звільнення . До цього часу він не подав ніяких заяв про небажання звільнитися , а також не вийшов на роботу наступного робочого дня - 05 травня 2009 року , що підтверджується поясненнями самого позивача та письмовими поясненнями представника відповідача .
Посилання позивача про те , що йому перешкоджали зайти на підприємство , ніяким чином не підтверджені . Крім того , перебуваючи на території підприємства під час отримання трудової книжки , позивач мав реальну можливість пожати відповідну заяву про небажання звільнятися , чи раніше направити її на адресу підприємства поштою . Разом з тим , вказані дії не були позивачем зроблені .
Відповідно до вимог ст . 60 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається .
На підставі викладеного , суд вважає позовні вимог ОСОБА_1 М . непідтвердженими відповідним чином , через що такими , що не підлягають задоволенню .
Приймаючи до уваги те , що суд не вбачає підстав для поновлення позивача на роботі , позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню .
Керуючись ст . ст . 212-215, 218 ЦПК України , суд -
1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до в.о. директора ВАТ “Південдизельмаш” ОСОБА_2 та до ВАТ “Південдизельмаш” про поновлення на роботі - відмовити повністю.
Протягом десяти днів з момента проголошення рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження ць..ого рішення, а протягом двадцяти днів з момента подання вказаної заяви може бути подана апеляційна скарга на рішення.
Суддя : ( підпис ). З оригіналом згідно .
Суддя Токмацького районного суду
Запорізької області С . М . Селіверстов