10.12.09р.Справа № 17/106-09
За позовом Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна", м. Київ
до Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: Мельник О.В., довір. № 16-Д від 15.06.09р.;
від відповідача: Кадук Н.Л., довір. № 713 від 01.07.09р.;
Долотій В.І., довір. № 36 від 01.01.09р.
Суть спору:
Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" (надалі -позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить зобов'язати Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (надалі -відповідач) провести технічне обслуговування вагону № 56517915, який знаходиться у ВЧД "Верхівцевське вагонне депо" - ст. Верхівцеве, за рахунок останнього, а після чого -відправити зазначений вагон по раніше оформленим документам для подальшої його роботи.
В ході розгляду спору позивач на підставі ст. 22 ГПК України змінив позовні вимоги, вказавши на необхідність стягнення з відповідача на свою користь суму 4 712 грн. 53 коп. збитків понесених позивачем внаслідок технічного обслуговування (ремонту) вагону, 14 725 грн. 00 коп. недоотриманого прибутку за 155 календарних днів, а всього: 19 437 грн. 53 коп. заборгованості в зв'язку з пошкодженням залізницею на шляху прямування порожнього вагону № 56517915 (вантаж на колесах), що належить підприємству відповідача.
Змінені позовні вимоги обґрунтовані тим що, залізничний вагон власності ДП "Трансгарант Україна" № 56517915, що прибув зі ст. Нижньодніпровськ-Вузол, був 07.04.09р. відчеплений на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці і до 08.09.09р. простоював на під'їзних коліях в очікуванні проведення технічного обслуговування, тоді як в силу положень ст. 126 Статуту залізниць України в разі пошкодження залізницею на шляху прямування вагонів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Крім того, несправність вказаного вагону виникла внаслідок грубого порушення працівниками вагонного господарства (підпорядкованих відповідачу) норм встановлених п.п. 4.1, 7.7.1, 7.7.2 Інструкції ЦВ-0043. При цьому, зазначає що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця (відповідач) не має права розпоряджатися на свій власний розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілісності та збереженості.
Відповідач змінені позовні вимоги не визнає повністю. У відзиві на позов та доповненнях до нього вказує на те, що вагон № 56517915 який знаходився у складі поїзда № 2037 формувався на ст. Єнакієво ДП "Донецької залізниці", а тому саме Донецька залізниця відповідає за гарантійне прослідування поїзду до станції призначення (навантаження). Окрім того, посилається на наказ № 229/Н від 22.03.07р. на підставі якого при зміні локомотивної бригади, 07.04.09р. на ст. Нижньодніпровськ-Вузол вищевказаний поїзд в комерційному відношенні не оглядався і відправився призначенням станція Інгулець. До того ж, зазначає, що несправна робота головної частини повітророзподілювача є технічною несправністю, яка виникає в процесі експлуатації вагону, і яка могла статися в будь-який момент, а отже і зовсім не є пошкодженням відповідачем вагону, як зазначає позивач.
Ухвалою господарського суду від 22.09.09р. строк розгляду спору за заявою сторін продовжено до 01.01.2010 року.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.08.09р. по 22.09.09р., з 22.09.09р. по 15.10.09р., з 15.10.09р. до 05.11.09р. та з 05.11.09р. по 10.12.09р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
07.04.2009 року залізничний вагон власності ДП "Трансгарант-Україна" (позивача у справі) за № 56517915 (далі - Вагон), який знаходився у складі поїзда № 2037 формуванням станцією Єнакієво ДП "Донецької залізниці, прибув зі станції Нижньодніпровськ-Вузол, був відчеплений на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці, внаслідок виявлення навару на поверхні кочення коліс цього ж вагону, та до 08.09.09р. простоював на під'їзних коліях в очікуванні проведення технічного обслуговування.
16.04.09р. працівником позивача сумісно з працівниками ПТО ВЧД Верхівцеве, було виявлено та встановлено, що причиною утворення наварів на колісних парах Вагону є несправна робота гальмівних приладів вагону, а саме головної частини ум. № 270 ремонт якої виконували працівники ВЧД Волноваха (клеймо А-142 від 16.02.2008 року), що підтверджується наявним в матеріалах справи актами комісійної перевірки В/Р та комісійного огляду (а.с. 15-16).
Встановлено, що приватний власний порожній Вагон позивача перевозився ДП "Придніпровська залізниця" (відповідачем у справі) по повним перевізним документам зі сплатою залізничного тарифу, внаслідок чого, спірний Вагон має правовий статус вантажу (вантаж на колесах).
03.09.2009 року комісією було складено комерційний акт огляду технічного стану Вагону, який було відчеплено на ст. Верхівцеве 07.04.09р. з причин несправності колісних пар (а.с. 67). Водночас, цього ж числа позивач звернувся до вагонного господарства ст. Верхівцеве Придніпровської залізниці з гарантійним листом № 532 про проведення технічного обслуговування Вагону з його відчепленням за рахунок власника -позивача.
З доданих до справи документів вбачається, що позивач платіжним дорученням № 5731 від 04.09.09р. (а.с. 79) повністю оплатив виставлений відповідачем рахунок № 358 на підставі названого вище гарантійного листа (а.с. 69) у загальній сумі 4 712 грн. 53 коп., з урахуванням ПДВ, та згідно акту № 183 приймання-здачі виконаних робіт від 08.09.09р. (а.с. 70) даний Вагон був відремонтований та відчеплений з подальшим відправленням його для цільового використання.
Суд вважає за необхідне частково задовольнити змінені позовні вимоги з таких підстав.
Як зазначалось вище та встановлено у судових засіданнях, спірний вагон з Донецької залізниці до станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці прийшов у технічно справному стані.
Згідно встановленого Переліку пунктів технічного обслуговування вагонів та гарантійних дільниць прослідування для вантажних поїздів (а.с. 120), станція Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці є пунктом технічного обслуговування вагонів, та після проведення цією станцією ТО спірного Вагону, який до того ж визнано технічно справним, саме відповідач гарантує безпечне його слідування. Тоді як, несправність Вагону була виявлена на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці, саме після ТО на ст. Нижньодніпровськ-Вузол.
Відповідно до положень Інструкції ЦВ-0043, технічне обслуговування (ТО) вантажних вагонів передбачає, зокрема, контроль технічного стану вагонів, що знаходяться у сформованих составах і транзитних поїздах, а також порожніх вагонів при підготовці їх до перевезень без відчеплення від составу чи групи вагонів; виявлення несправностей; виконання необхідного ремонту, що забезпечує безпеку руху, пожежну безпеку, збереження вантажів, що перевозяться; постановку в поїзди і прямування в них технічно справних вагонів (п. 4.1 Інструкції).
Окрім того, працівники вагонного господарства відповідача зобов'язані, зокрема перевіряти технічний стан у прибуваючих вагонах, а також забезпечувати надійну роботу гальм при випробуванні їх на станції і шляху прямування (п. 7.7.1 Інструкції).
На станції формування, обороту та на шляху прямування, де передбачена графіком руху зупинка поїзда для ТО, потрібно перевірити справність дії гальмівного обладнання, кожного вагона з виконанням необхідного ремонту або заміною справним.
При цьому, господарський суд визнає посилання позивача щодо порушення працівниками вагонного господарства відповідача норм встановлених названою вище Інструкцією, так як після перевірки вагону № 56517915 допустив відправлення пошкодженого вагону, без обов'язкового складання акту форми ВУ-25М та повідомлення форми ВУ-23, для передання цього акту для оформлення і пред'явлення санкцій до винних у встановленому порядку.
Як вбачається з вище викладеного, приватні порожні вагони, як і спірний Вагон, мають правовий статус вантажу, якщо оформлені транспортними накладними зі сплатою залізничного тарифу.
Наведене дозволяє не прийняти твердження відповідача щодо відсутності вини Придніпровської залізниці та наявності права у залізниці розпоряджатися вантажем (порожні приватні вагони), які перевозяться відповідачем за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а вказує на те, що залізниця зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення (Інгулець) у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу.
У відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (перевізних документів).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За пошкодження залізницею (відповідачем) вагонів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди (ст. 126 Статуту залізниць України).
Згідно ст. 127 Статуту залізниць України Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Також, суд не приймає посилання відповідача про те, що залізниця не відповідає за гарантійне прослідування поїзду сформованного Донецькою залізницею, згідно внутрішнього наказу № 229/Н від 22.03.09р. "Про встановлення гарантійних дільниць прослідування вантажних поїздів, розташування пунктів технічного обслуговування вагонів", оскільки суд встановив, що цей наказ носить відомчий характер.
Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим, позивачем документально не було підтверджено факту понесення грошових втрат, у вигляді недоотриманого ним прибутку під час відсутності спірного Вагону на маршруті, так як доказів орендування підприємством позивача вагонів внаслідок відсутності саме вагону № 56517915 -не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та докази в їх обґрунтування, господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині примусового стягнення з відповідача суми 4 712 грн. 53 коп. вартості технічного обслуговування (ремонту) спірного вагону під час залізничного перевезення, а в решті позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 36, 43, 45, 49, 69, 77, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, проспект К.Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корп. 2; ЄДРПОУ 32667198) суму 4 712 грн. 53 коп. (чотири тисячі сімсот дванадцять грн. 53 коп.) вартості технічного обслуговування (ремонту) вагону № 56517915, 47 грн. 12 коп. (сорок сім грн. 12 коп.) державного мита, 76 грн. 37 коп. (сімдесят шість грн. 37 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано-15.12.09р.