"26" квітня 2018 р. Справа № 363/738/17
26 квітня 2018 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., за участі секретаря Кашоїди М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, треті особи: опікунська рада при Органі опіки та піклування Вишгородської міської ради та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, треті особи: опікунська рада при Органі опіки та піклування Вишгородської міської ради та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 34 від 16 лютого 2017 року «Про встановлення годин зустрічей з малолітніми» та стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є батьком та проживає спільно з його двома малолітніми дітьми - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1. Його колишня дружина та мати їх дітей ОСОБА_2 проживає окремо від них за адресою: АДРЕСА_2, а також у АДРЕСА_3. 09.02.2017 року відбулося засідання опікунської ради при Органі опіки та піклуванні Вишгородської міської ради, на якій розглядалася заява ОСОБА_2 від 08.02.2017 року про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні їхніх малолітніх дітей, під час якого він став свідком неналежного виконання деякими членами опікунської ради своїх обов'язків, упередженого відношення, тощо. Проектом рішення опікунської ради було встановлено години зустрічей ОСОБА_2 з їхніми дітьми, а саме: щопонеділка та щосереди з 14.00 години до 18.00 години та кожної другої та четвертої п'ятниці щомісяця з 18.00 години до неділі 18.00 години без присутності батька дітей за адресою: АДРЕСА_2. 15.02.2017 року ним було подано заперечення на заяву ОСОБА_2 від 08.02.2017 року голові виконавчого комітету Вишгородської міської ради ОСОБА_5 16.02.2017 року відбулося засідання виконавчого комітету Вишгородської міської ради в якому вирішувалося питання затвердження проекту рішення опікунської ради при Органі опіки та піклування Вишгородської міської ради відповідно заяви ОСОБА_2 від 08.02.2017 року про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей. Однак, подані ним заперечення та усні пояснення під час засідання не були взяті до уваги, не було повно та всебічно досліджено всі обставини при вирішення цього питання. З рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 34 від 16 лютого 2017 року «Про встановлення годин зустрічей з малолітніми» він не згодний, а тому зважаючи на всі викладені факти, просить захистити його батьківські права, як батька, який постійно піклується про їхніх дітей, належно їх утримує та виховує, забезпечує їх всім необхідним для повноцінного життя та розвитку.
В судовому засіданні позивач та його представник адміністративний позов повністю підтримали та просили його задовольнити, надали пояснення аналогічні тим, що містяться в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов визнала та пояснила, що не заперечує проти скасування рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 34 від 16 лютого 2017 року «Про встановлення годин зустрічей з малолітніми», оскільки 25.04.2018 року до Вишгородського міського голови ОСОБА_5 - ОСОБА_2 було подано заяву про скасування вказаного рішення, так як години її зустрічей з дітьми в цьому рішенні не співпадають з процесом навчання дітей.
Представник третьої особи опікунська рада при Органі опіки та піклування Вишгородської міської ради також не заперечувала проти задоволення адміністративного позову.
Третя особа ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення адміністративного позову та скасування рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 34 від 16 лютого 2017 року «Про встановлення годин зустрічей з малолітніми», оскільки 25.04.2018 року до Вишгородського міського голови ОСОБА_5 нею було подано заяву про скасування вказаного рішення, так як години її зустрічей з дітьми в цьому рішенні не співпадають з процесом навчання дітей.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 05.12.2003 року було зареєстровано шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який, 16.09.2016 року, на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва, було розірвано, рішення набрало законної сили.
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.
Частинами 1, 2ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоровя та інші обставини, що мають істотне значення.
ОСОБА_1 разом із дітьми згідно довідки № НОМЕР_1, № від 08.11.2016 року є внутрішньо переміщеними особами з території м. Донецьк та наразі проживають за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією договора оренди квартири.
ОСОБА_2 проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2, що не заперечувалось останньою під час судових засідань.
Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 18 травня 2017 року № 129 було визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із їх батьком ОСОБА_1.
Як вбачається з матеріалів справи з 2016 року малолітній ОСОБА_3 навчається у Вишгородській районній гімназії «Інтелект», а ОСОБА_4 відвідує дитячий навчальний заклад «Совушка».
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 27.10.2016 року, проведеного комісією у складі заступника начальника служби ССДС ОСОБА_6, директора ЦОД ОСОБА_7, спеціаліста ССДС ОСОБА_8, спеціаліста ЦС ССДМ ОСОБА_9, спеціаліста Вишгородської міської ради ОСОБА_10 на підставі заяви ОСОБА_1 з метою з'ясування умов проживання та виховання дітей за адресою: АДРЕСА_1, орендована квартира розміщена на десятому поверсі, десяти поверхового будинку, двохярусна, з усіма зручностями, з сучасним ремонтом відповідно умебльована, у дітей є багато місця для відпочинку, у ОСОБА_3 є місце для вивчення уроків. У найманому житлі проживають ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та няня. Батько дітей має великі доходи, має можливість і забезпечує дітей всім необхідним: житлом, одягом, взуттям, новітніми дорогими (розважальними іграми), навчанням. Мати дітей намагається встановити контакт з дітьми та батьком, однак ОСОБА_1 із застереженням відноситься до зустрічей мами з дітьми. У спілкуванні з дітьми зясовано, що діти не можуть висловити позицію щодо мами, весь час дивляться, що скаже батько.
В матеріалах справи також наявні характеристики видані на ім'я ОСОБА_1, від сусідів з різних адрес проживання сім'ї останнього, відповідно до яких ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно.
08.02.2017 року ОСОБА_2 звернулася до виконавчого комітету Вишгородської міської ради із заявою про встановлення годин зустрічей з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
15.02.2017 року ОСОБА_1 було подано заперечення на заяву ОСОБА_2 від 08.02.2017 року на ім'я голови виконавчого комітету Вишгородської міської ради ОСОБА_5
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 34 від 16 лютого 2017 року «Про встановлення годин зустрічей з малолітніми» за заявою ОСОБА_2 було встановлено години зустрічей останньої з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: щопонеділка та щосереди з 14.00 години до 18.00 години та кожної другої та четвертої п'ятниці щомісяця з 18.00 години до неділі 18.00 години без присутності батька дітей за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до довідки Вишгородської районної гімназії «Інтелект» № 41 від 20.04.2018 року малолітня дитини - ОСОБА_3, учень 3-В класу, навчається у ІІ підзміну з 12.20 по 15.30 год. Даний розклад дійсний з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2018 року.
Отже, встановлені рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 34 від 16 лютого 2017 року години зустрічі ОСОБА_2 з дітьми з 14.00 до 18.00 год. співпадають з годинами навчання дитини у гімназії.
Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому Європейський Суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Суд, з цього робить висновок, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. theCzechRepublic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».
Відповідно до частин першої та другої статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, що мають виключні обставини, розлучати з матірю.
Декларація прав дитини від 20.11.1959 р., на принцип 6 якої останнім часом часто посилався в справах Верховний Суд України (зокрема, справі №6-2445цс16), не є міжнародним договором. Декларація прав дитини прийнята Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1386 (XIV) від 20 листопада 1959 року та не передбачає будь-яких інших умов надання згоди на її обов'язковість державами-членами ООН. Згідно зі статтею 9 Статуту ООН Генеральна Асамблея складається з усіх членів Організації. У контексті міжнародного права такі документи як декларації міжнародних організацій відносяться до так званого «softlaw» і з формально-юридичної точки зору не є тим жорстким правом, яке зобов'язує державу діяти в певний спосіб.
Відтак, принцип ст. 6 Декларації, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити безальтернативно й категорично таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.
Під забороною розлучення дитини з своєю матір'ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі матері прав та інтересів дитини, передбачених Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Для гармонійного морального та психічного розвитку дітей необхідні стабільні умови проживання, відчуття захищеності, підтримка найближчих для них людей, якими вони вважають обох батьків.
Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовя'зковими до виконання на відповідній території.
Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами по справі, що рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 34 від 16 лютого 2017 року «Про встановлення годин зустрічей з малолітніми» за весь час жодного разу не було виконано, оскільки воно не є можливим для виконання у зв'язку зі тим, що діти перебувають на навчанні в вказаний в рішенні час, а тому суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову та скасування вказаного рішення.
На підставі викладеного та керуючись, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. ст. 19, 55, 144 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 160,161, 171 СК України, 5,9,77, 241,243-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, треті особи: опікунська рада при Органі опіки та піклування Вишгородської міської ради та ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 34 від 16 лютого 2017 року «Про встановлення годин зустрічей з малолітніми».
Стягнути з Вишгородської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резулятивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 04 травня 2018 року.
Головуючий М.Б. Баличева