Справа № 352/517/18
Провадження № 2/352/629/18
26 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого - судді Гургули В.Б.
секретаря Кожуховської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Єзупільської селищної ради про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом, -
Позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що її тітка ОСОБА_2 (Іллівна) була власником будинковолодіння по вул. Івасюка №24 в селищі Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківської області та проживала в ньому.
Однак, право власності на майно, в установленому законом порядку, не було зареєстровано в Державних реєстрах речових правах на нерухоме майно і відповідно свідоцтво про право власності на будинковолодіння ОСОБА_2 не отримувала.
29 серпня 2000 року ОСОБА_2, при житті, склала заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Лисецької селищної ради та внесено в реєстр за №73 про те, що після її смерті, все належне їй майно вона заповіла ОСОБА_1.
29 серпня 2000 року ОСОБА_2 померла. Після смерті останньої відкривається спадщина на належне їй майно в тому числі на будинковолодіння по вул. Івасюка №24 в селищі Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківської області.
Позивачка ОСОБА_1, є спадкоємцем за заповітом спірного будинковолодіння, заяву про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавала.
Інших спадкоємців за законом або заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, які б заявили про свої спадкові права, немає.
Позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом вступу в управління, володіння та розпорядження спадковим майном, з часу відкриття спадщини і по даний час фактично проживає в спірному домоволодінні, проводила ремонти в ньому та використовула речі побутового вжитку покійної, отримала всі документи на спадкове майно.
Державний нотаріус Тисменицької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_3 відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв'язку з тим, що правовстановлюючі документи на будинковолодіння відсутні, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23.03.2018р. за №214/02-31.
У зв'язку із тим, що нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, позивачка звернулась до суду для захисту своїх прав на спадкове майно.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, від її представника адвоката ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій просить справу розглядати без її участі, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього до суду надійшла заява, в якій просить справу розглядати без його участі, позов визнає.
Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що тітка позивачки ОСОБА_2 (Іллівна) була власником будинковолодіння по вул. Івасюка №24 в селищі Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківської області та проживала в ньому.
Однак право власності на майно, в установленому законом порядку, не було зареєстровано в Державних реєстрах речових правах на нерухоме майно і відповідно свідоцтво про право власності на будинковолодіння ОСОБА_2 не отримувала.
Будинковолодіння складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, офіційна інвентарна вартість яких, згідно технічного паспорта, становить 127293 грн. 00 коп.
Вищеперелічені обставини підтверджуються технічним паспортом на будинковолодіння, звітом про оцінку вартості вартості майна, довідкою Єзупільської селищної ради від 01.03.2018р. №179.
29 серпня 2000 року ОСОБА_2, при житті, склала заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Лисецької селищної ради та внесено в реєстр за №73 про те, що після її смерті, все належне їй майно в заповіла ОСОБА_1.
29 серпня 2000 року ОСОБА_2 померла. Після смерті останньої відкривається спадщина на належне їй майно в тому числі на будинковолодіння по вул. Івасюка №24 в селищі Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківської області.
ОСОБА_1, є спадкоємцем за заповітом спірного будинковолодіння.
Інших спадкоємців за законом або заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, які б заявили про свої спадкові права, немає.
Позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом вступу в управління, володіння та розпорядження спадковим майном, з часу відкриття спадщини і по даний час фактично проживає в спірному домоволодінні, проводила ремонти в ньому та використовула речі побутового вжитку покійної, отримала всі документи на спадкове майно.
Вищевказана обставина підтверджується довідкою Єзупільської селищної ради від 01.03.2018р. №179.
Заяву про відмову від спадщини позивачка до нотаріальної контори не подавала.
Державний нотаріус Тисменицької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_3 відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв'язку з тим, що правовстановлюючі документи на будинковолодіння відсутні, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 23.03.2018р. за №214/02-31.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, що визначені п. 1 ч.2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Згідно із приписами ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
ОСОБА_1, є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, від спадщини не відмовлялася. Спадщину прийняла у встановленому законом порядку, тому має право на спадкування спірного будинковолодіння.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачці ОСОБА_1, належить право власності на будинковолодіння по вул. Івасюка №24 в селищі Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 392, 1223, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, право власності на будинковолодіння по вул. Івасюка №24 в селищі Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої 29 серпня 2000 року ОСОБА_5.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.Б. Гургула