Справа № 750/1602/18
Провадження № 2/750/910/18
03 травня 2018 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Требух Н.В.
з секретарем Будаш М.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу №750/1602/18
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної у місті Чернігові ради
про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини
за участі:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
представник третьої особи - ОСОБА_3, -
27 лютого 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову зазначила, що перебуває з відповідачем у шлюбі з 2016 року, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружнє життя не склалося, вони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, а тому подальше збереження шлюбу вважає недоцільним. Одночасно зазначила, що виник спір з приводу того з ким буде проживати неповнолітня дитина, а тому просила визначити місце проживання сина ОСОБА_5 за місцем проживання матері та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до її повноліття.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.02.2018 року вказана позовна заява залишена без руху.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 22.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального провадження та відкрито провадження.
В підготовчому судовому засіданні позивач надала заяву про залишення позовної заяви в частині вимог про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною повноліття без розгляду. Ухвалою суду від 03.05.2018 року позовні вимоги у вказаній частині залишені без розгляду. В іншій частині позивач позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідач не заперечував проти залишення частини позовних вимог без розгляду, в іншій частині позовні вимог визнав повністю.
Представник третьої особи проти задоволення вимог не заперечувала.
Частиною 3 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен має право припинити шлюбні відносини.
Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 22.01.2016 року. Сторони припинили шлюбні відносини. Вони ведуть окреме господарство і подальше збереження шлюбу не відповідає інтересам позивача. Примирення між сторонами з боку позивача не можливе. Зазначені обставини в сукупності є підставою для розірвання шлюбу.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а/с 17).
Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст. 150 СК України). Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки і піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно довідки №688 від 21.02.2018 року, виданої ОЖБК, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживає окремо від позивача.
Дитина залишилася проживати з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Судом враховано, що мати дитини має належні матеріально-побутові умови, має можливість утримувати дитину. В помешканні для дитини створено належні умови для проживання, навчання, розвитку та відпочинку дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, затвердженого рішенням виконкому Деснянської районної ради міста Чернігова від 23.10.2017 року за № 88 орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з матір'ю ОСОБА_1.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю підлягають задоволенню, оскільки це відповідає інтересам дитини, позивач має можливість створити дитині належні умови для виховання та розвитку.
За змістом ст. 18 Конвенції про права дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Стаття 27 Конвенції Про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст..180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст..181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст.183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи, що батьки повинні утримувати неповнолітніх дітей, що відповідач є працездатним, позов визнав, суд вважає за необхідне стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, до досягнення нею повноліття.
Керуючись ст.ст.56, 84, 112, 160, 161, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 200, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2), зареєстрований 22 січня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 66 - розірвати.
Визначити місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з матір»ю ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця до її повноліття, але не менше мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку, встановленого законодавством, починаючи з 27.02.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення виготовлено 05.05.2018 року
Суддя Н.В.Требух