справа 278/1743/15-ц
02 травня 2018 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., за участю секретаря Журиної А.В., розглянув подання державного виконавця Житомирського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа, --
Направленим поданням державний виконавець Житомирського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким тимчасово обмежити ОСОБА_2 у виїзді за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання ним своїх зобов'язань, покладених судовими рішеннями.
Дослідив подання, судом встановлено наступне.
На примусовому виконанні у вищевказаному відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження (а.с.5, 13-16) про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичних осіб заборгованості на загальну суму 74 259,26 гривень.
Боржник у даному виконавчому провадженні - ОСОБА_2, як йдеться у поданні, неодноразово викликався державним виконавцем у рамках вказаного виконавчого провадження (а.с.25-26), однак вимоги державного виконавця проігнорував.
Згідно наданих на запит державного виконавця УДМС України в Житомирській області відомостей ОСОБА_2 документувався одним паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії "ЕS" № 157344 від 28 серпня 2014 року (а.с.6).
Згідно відомостей, наданих на запит відділу ДВС 9 грудня 2013 року Садківською сільською радою Житомирського району Житомирської області (а.с.20), ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації (с. Вигода Житомирського району Житомирської області, вул. Садова, 24).
6 липня 2015 року державним виконавцем складено акт (а.с.23), яким зафіксовано, що за адресою місця реєстрації ОСОБА_2 не проживає.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в цій Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 "Міжнародного пакту про громадянські і політичні права" передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання, виходячи з наступного.
Так, у ході розгляду справи суду не надано достатніх та переконливих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх зобов'язань по згадуваному вище зведеному виконавчому провадженню. Наявність у матеріалах справи викликів останнього до державного виконавця таких висновків суду не спростовує, адже докази про їх отримання боржником відсутні. Більше того, такі виклики, як убачається з їх змісту, датовані 2014 - 2015 роками, що свідчить про їх неактуальність в даному випадку.
Таким чином, на переконання суду, звернення державного виконавця з даним поданням є передчасним, що включає можливість його задоволення.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні подання - відмовити.
Складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області.
Суддя Є.О. Грубіян