№ 274/2951/17
н/п 2-а/0274/41/18
03.05.2018 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд у складі: головуючого - судді Замеги О.В., за участю секретаря Павлюк - Жук А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Рожанського Юрія Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати незаконною та скасувати постанову серії АР № 989429 від 20.07.2017 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену відповідачем.
Позов мотивує тим, що 20.07.2017 року він був зупинений відповідачем, останній виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом 20.07.2017 року біля 12 год. 15 хв. в м. Бердичеві без водійського посвідчення, оскільки був позбавлений водійських прав.
Вважає оскаржувану постанову незаконною, відповідачем неправомірно притягнуто його до адміністративної відповідальності. Вказує, що працівники поліції не надали йому жодних доказів, що підтверджують його вину, його було позбавлено можливості користуватись процесуальними правами.
Зазначає, що постановою Бердичівського міськрайонного суду від 09.12.2016 року його визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. 14.02.2017 року апеляційним судом Житомирської області винесено постанову, якою постанову суду першої інстанції залишено без змін. В лютому 2017 року він звернувся з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, до цього часу будь-яких рішень з даного приводу не прийнято, оскільки в Україні проходить судова реформа. Також, вважає, що справу було розглянуто на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцем знаходження органу, який уповноважив розглядати такі справи. Також, вважає, що грубим порушенням є той факт, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався.
15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно пп. 10 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень КАС України, в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що подальший розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України, в частині у якій вони не встановлюють нових обов'язків, скасовують чи звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи обмежують їх використання.
Відповідно до ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких приорітетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність справи або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Положеннями ч. 4 ст. 12 КАС України визначено коло справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Нормами ч. 4 ст. 257 КАС України, визначено коло справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Параграфом 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАСУ визначається, що розгляд справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 286 КАС України) віднесено до категорії термінових адміністративних справ.
Дана справа не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
На підставі викладеного судом прийнято рішення про те, що справа підлягає подальшому розгляду згідно КАС України в порядку спрощеного позовного провадження.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про розгляд справи їм повідомлялось належним чином.
Суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесена постанова серії АР № 989429 від 20.07.2017 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, згідно якої постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.(а.с.14).
За змістом цієї постанови ОСОБА_1 20.07.2017 року о 12 год. 15 хв. в м. Бердичеві керував транспортним засобом "ГАЗ", н.з. НОМЕР_1, без права керування транспортними засобами, а саме - будучи позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до постанови суду від 09.12.2016 року, чим порушив ч. 3 ст. 126 КУпАП. На підставі ст.ст. 33, 284 КУпАП на позивача накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн..
З матеріалів справи вбачається, що постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.12.2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, даний факт сторонами не оспорюється.
14.02.2017 року апеляційним судом Житомирської області винесено постанову, якою постанову суду першої інстанції залишено без змін, вказана постанова оскарженню не підлягає (а.с.18, 19).
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Твердження позивача про те, що в лютому 2017 року він звернувся з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, не підтверджено будь-якими доказами. Крім того, як було зазначено раніше, постанова апеляційного суду Житомирської області від 14.02.2017 року є остаточною та не підлягає оскарженню.
Відповідно до ст. 258 КУпАП, у передбачених цією статтею випадках протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.
Позивач оскаржує постанову, винесену відповідачем по справі про адміністративне правопорушення лише з підстав порушення процедури розгляду справи.
При цьому позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №25-рп/2015, згідно якого, положення ч.1 ст. 276 КУпАП передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 року, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року по справі № 25-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме - відсутність необхідності складати адміністративний протокол, яке застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Крім того, даною статтею передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху не складається навіть у разі заперечення порушника щодо його вчинення.
Відповідно до р. VI Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом № 1376 від 06.11.2015 року МВС України, відповідачем дотримано вимоги порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст. 126 КУпАП. За ч. 2 цієї статті від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Із вказаної правової норми випливає, що при розгляді цієї справи суд повинен перевірити відповідність дій відповідача порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Судом при дослідженні оскаржуваної постанови та наданих сторонами доказів встановлена відповідність дій відповідача вимогам статей 258, 268, 280-285 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом № 1376 від 06.11.2015 МВС України та відповідність розміру накладеного штрафу межам санкції ч. 3 ст. 126 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Таким чином, проаналізувавши зібрані в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, повністю доведена. Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, наведені останнім з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає, що оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з'ясування обставин вирішено справу, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 8, 9, 19, 25, 77, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, на підставі ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора Бердичівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області Рожанського Юрія Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Замега