14.12.09р.Справа № 31/337-09
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Будтехнік”, м. Дніпропетровськ
до відповідачаДніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Ювілейне Дніпропетровської області
Третя особаЛюбимівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області, с. Любимівка Дніпропетровської області
про визнання права власності
Суддя Єременко А.В.
Представники:
Від позивачаРибченко А.О., довіреність від 01.09.09 р.,
Лаптев Є.В., довіреність від 01.09.09 р.;
Від відповідачаЖелізняк О.В., довіреність від 03.06.09 р.;
Від третьої особиБукреєва Р.О., довіреність від 21.09.09 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Будтехнік” (м. Дніпропетровськ) звернулось з позовом до Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) та просить суд визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 71,4222 га, розташованої у с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель колективної власності КСП «Україна»розробленої Дніпропетровським філіалом Української академії аграрних наук 28.10.1998р. та Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Будтехнік»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Любимівської нільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (Ділянка 1); зобов'язати Дніпропетровський районний Дніпропетровської області відділ земельних ресурсів в особі начальника відділу на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель колективної власності КСП «Україна»та Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Будтехнік»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської област і(Ділянка 1), оформити (підписати та скріпити печаткою) бланк Державного акту на право власності на землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнік»на земельну ділянку площею 71 (сімдесят один),4222 га, розташованої в с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області та в подальшому провести державну реєстрацію цього Державного акту на право власності з видачею його Товариству з обмеженою відповідальністю «Будтехнік».
Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав. У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись нам відсутність у позивача документів на право зайняття спірної земельної ділянки.
Третя особа згідно пояснень зазначає, що земельна ділянка площею 71,4222 га, розташована у с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ніколи не передавалась та не продавалась позивачу, внаслідок чого органи місцевого самоврядування мають право на розпорядження цією землею.
По справі оголошувалась перерва до 14.12.09 р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 26 від 12 травня 1997 року затверджено науково-технічну документацію по роздержавленню земель, виділенню земель колективної власності і паювання земель КСП „Україна” Дніпропетровського району згідно протоколу зборів уповноважених членів КСП „Україна” від 08 травня 1997 року, затверджено державні акти колективної власності та постійного користування на землі КСП „Україна”, якими передбачені площі колективної власності 8116,3 га, постійного користування 466,1 га, погоджено розмір земельного паю в кадастрових гектарах і вартість земельного паю в гривнях до проведених розрахунків.
Розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 27.05.1997 р. „Про виготовлення та видачу сертифікатів на право на земельний пай членам колективного сільськогосподарського підприємства „Україна” Дніпропетровського району” затверджені розмір та вартість земельного паю, надано дозвіл на виготовлення сертифікатів на земельний пай дев'ятсот одинадцяти членам колективного сільськогосподарського підприємства „Україна” Дніпропетровського району .
Згідно п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська виробнича фірма „Україна”, затвердженого рішенням Установчими зборами Учасників (Протокол № 1 від 07 серпня 2000 року), станом на 14.08.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська виробнича фірма „Україна” є правонаступником всіх майнових, боргових і немайнових прав колективного сільськогосподарського підприємства „Україна”.
07 жовтня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарською виробничою фірмою „Україна” в особі ліквідатора Д.П. Лихопьока, що діяв на підставі Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2002 року по справі №Б26/53/02, (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будтехнік” в особі директора Г.І. Міненко (Покупець) був підписаний договір купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити ділянку (частину) фруктового саду загальною площею 79 га, що розташована в с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області (Майно).
12 жовтня 2004 року між сторонами був підписаний Акт приймання -передачі, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність Майно.
Позивач посилається на ті обставини, що ним після придбання зазначеної земельної ділянки замовлено Проект її землеустрою (Ділянка 1).
Як вбачається з матеріалів справи рішенням сесії Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 06.07.07 року та відповідачем 15.11.2004 року було надано дозвіл на складання проекту передачі земельної ділянки площею 127 га багаторічних насаджень (за рахунок земель фруктового саду), яка знаходиться в с. Любимівка за межами населеного пункту на території Любимівської сільської ради.
Зазначений Проект землеустрою був розроблений для ведення земельної ділянки в оренду позивачу.
Згідно ч., ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. (частини 1,2 ст. 79 ЗК України).
Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).
За ч.1. ст 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Стаття 131 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 132 ЗК України, у редакції, яка діяла на час укладання договору, угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення. Також ч.1.ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Правило про обов'язковість нотаріального посвідчення угоди про перехід права власності на земельну ділянку містить і чинна норма цієї статті.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 640 ЦК України встановлено, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Договір купівлі продажу від 07.10.04 р. нотаріально не посвідчений, державна реєстрація цього договору відсутня.
Отже, з огляду на викладене, віє є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов'язки.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права власності (ч.2.ст.16 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.
Позов про визнання права власності може бути подано особою, якщо її таке право не визнається чи оспорюється іншою особою. Виходячи зі змісту даного позову, що, зокрема, полягає у констатації перед іншими особами факту приналежності особі-позивачу певного майна, суд дійшов висновку, що позивачем на час вирішення спору у суді не доведено обставин, що свідчать про володіння позивачем спірними майном на праві власності та правомірного користування ним земельною ділянкою площею 71,4222 га, розташованої у с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що обумовлює обґрунтованість звернення з позовом про визнання його власником цього майна, а тому відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог позивача.
Суд не може прийняти в межах розгляду даної справи доповнення позивача до позовної заяви, згідно яких позивач просить визнати договір купівлі-продажу ділянки (частини) фруктового саду загальною площею 79 га, що розташована в с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 07 жовтня 2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарською виробничою фірмою „Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будтехнік” дійсним, виходячи з наступного. У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, а також збільшити розмір позовних вимог. Звертаючись із вказаною заявою позивач заявив ще вимогу додатково до викладених у позові, що є зміною предмету позову. Оскільки обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача є різними та не пов'язані підставами виникнення, тому у даному випадку позивачем одночасно змінено, як підставу, та і предмет позову. Таким чином, вказаною заявою позивач вийшов за межі прав, наданих ст. 22 ГПК України.
Також не підлягає задоволенню клопотання позивача про витребування у земельного управління Дніпропетровського району Дніпропетровської області належним чином завіреної копії державного акту колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», затвердженого Рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області за № 26 від 12 травня 1997 року, оскільки з'ясування обставин щодо наявності у цієї особи державного акту на право колективної власності земельної ділянки не спростовує вищевикладених висновків суду та не може бути підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на позивача, оскільки у позові відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати у справі віднести на позивача.
Суддя А.В.Єременко