14.12.09р. Справа № 35/445-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче
підприємство "Агро-Союз",
смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
м. Дніпропетровськ
про визнання договору недійсним
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
від позивача - Верещака Б.І., представник, дов. без № від 30.09.09р.
від відповідача - ОСОБА_3, представник, дов. № 354 від 18.06.09р.
ОСОБА_1, свідоцтво №НОМЕР_1 від 06.06.2006р.
Позивач звернувся до суду та просить визнати недійсним договір на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №881/08 від 08.01.2008р. Свої вимоги обґрунтовує тим, що договір був підписаний не директором, а іншою особою, яка не мала довіреності чи іншого документа, який би давав їй повноваження на підписання договору, що є підставою для визнання договору недійсним з підстав, зазначених в ст. 207 Господарського кодексу України.
Відповідач позовні вимоги не визнає просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не довів сам факт підпису спірного договору іншою особою та після підписання договору між сторонами були підписані заявка на організацію перевезення вантажу, акт здачі-приймання робіт та акт звірки взаємних розрахунків, що свідчить про визнання договору позивачем та небажання виконувати свої обов'язки по договору.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, в запереченнях на відзив вказує, що суд повинен давати оцінку договору на час його укладення без врахування документів щодо його виконання, надані відповідачем документи не містять посилання на спірний договір та не можуть свідчити про їх відношення саме до спірного договору.
Представники відповідача проти вимог заперечили.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" - замовник (надалі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - експедитор (надалі відповідач) було укладено договір №881/08 від 08.01.2008р. на транспортно-екпедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.
Відповідно до умов договору експедитор зобов'язався в інтересах, від імені, за дорученням та за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних та внутрішньо українських автомобільних сполученнях, залучаючи для здійснення перевезення третю сторону -перевізника шляхом укладання відповідних договорів.
Позивач просить визнати вказаний договір недійсним, оскільки вважає, що він підписаний особою без належних повноважень на його укладення.
За приписами частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважаєть-ся схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Вказана правова позиція міститься також в п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», згідно якого наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні, тощо).
Згідно преамбули оспорюваного договору зі сторони експедитора договір підписано ПП ОСОБА_1, зі сторони замовника-позивача - директором Шевченко Е.І., підписи вказаних осіб скріплені печатками сторін договору. Позивачем не доведено, що на цьому договорі підпис іншої особи, ніж зазначено в преамбулі. Надані ним документи на підтвердження дійсності підпису директора не складалися в присутності суду із встановленням особи, що їх підписувала. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи позивачем не заявлялося.
Крім того, після підписання договору №881/08 від 08.01.2008р. на його виконання сторонами було підписано заявку №0910 на організацію перевезення вантажу від 07.10.2008р., акт здачі-прийняття робіт №ОУ-10/71 від 17.10.2008р. та акт звірки взаємних рахунків за період з 01.01.2008р. по 29.05.2009р., направлено відповідачу проект додаткової угоди від 27.11.2009р. про розстрочення сплати боргу саме за оспорюваним договором, що свідчить про подальше виконання сторонами умов договору та схвалення позивачем спірного договору. Вказаним спростовуються доводи позивача, що договір не виконувався, а надані відповідачем документи складені не на виконання цього договору.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За умовами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається із документів, доданих до позовної заяви, позивачем не надано належних доказів того, що договір підписано іншою особою.
З огляду на встановлені обставини, вимоги позивача безпідставні та в позові слід відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 203, 207, 215, 241 Цивільного кодексу України господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з часу його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Широбокова
Рішення підписано 15 грудня 2009 року