16.12.09р.Справа № 30/143-08(39/366-07(10/348-06)
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс", м. Коломия Івано-Франківської області
до відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про стягнення 45 506 041,10 грн.
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар: Ворошило О.М.
Представники:
Від позивача: Марцин І.В., довіреність від 17.11.2008 року, представник
Від відповідача: Проскурін Д.О., довіреність від 10.01.2007 року № 18-2, представник
У жовтні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" (м. Коломия Івано-Франківської області) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог просить стягнути 31 608 712 грн. 33 коп., в тому числі 19000000 грн. боргу за опротестованими векселями: №65305965580215, №65305965580216, №65305965580217, №65305965580218, №65305965580219, №65305965580220, №65305965580221, №65305965580223, №65305965580224, №65305965580225, №65305965580226, №65305965580227, №65305965580228, №65305965580229, №65305965580230, №65305965580231, №65305965580232, №65305965580233, №65305965580234, які емітовані відповідачем, 7391000 грн. інфляційні нарахування за період з жовтня 2003 року по червень 2007 року, 2173808,22 грн. три проценти річних з простроченої суми за період з 08.10.2003 року по 07.08.2007 року, 3043904,11 грн. штрафні санкції відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України нараховані за період з 07.10.2005 року по 07.08.2007 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2008 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 26.08.2008 року постанову Вищого господарського суду України від 11.03.2008 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2007 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007 року скасовано, а справу №39/366-07(10/348-06) передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Розпорядженням голови суду від 22.10.2008 року справу №39/366-07(10/348-06) передано на розгляд судді Євстигнеєвій Н.М.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі цивільно-правових угод були придбані зазначені в позовній заяві цінні папери, які втратили свою вексельну силу і набули статусу боргових документів, в зв'язку з чим зобов'язання за ними повинні виконуватися відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, тобто за пред'явленням, але сплату за векселями Відповідачем проведено не було жодному з послідовних кредиторів, тим самим Відповідач припускається порушення грошового зобов'язання.
В подальшому позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог (заява від 04.11.2009 року, а.с.124 т.4), якою просить стягнути з відповідача:
- 19 000 000, 00 грн. боргу за опротестованими векселями;
- 6 588 315,07грн. -відсотків в розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 07.10.2003 року по 04.11.2009 року;
- 3 463 726, 03грн. - пені в розмірі 3% річних за період з 08.10.2003 року по 04.11.2009 року;
- 16 454 000, 00грн. -суму нарахувань встановленого індексу інфляції за період з жовтня 2003 року по вересень 2009 року, а всього 45 506 041,10грн.
Заява про збільшення розміру позовних вимог обґрунтована тим, що нарахування відсотків в розмірі облікової ставки Національного банку України на суму вексельної заборгованості врегульовано спеціальним законодавством, а саме: п.2 статті 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, Законом України "Про обіг векселів в Україні". Відсотки нараховуються виходячи з облікової ставки Національного Банку України на день подання позову. Посилаючись на пункт 4 статті 48 Положення про переказний і простий вексель, ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути пеню в розмірі 3% річних та суму від інфляції.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскільки позивачем не було надано доказів пред'явлення вимоги про сплату боргу за векселями в порядку ст. 530 ЦК України в даному випадку правовідносини сторін тривають, і право позивача на отримання грошових коштів за борговими документами у формі простих векселів не порушено.
23.06.2009 року відповідач надав письмові пояснення на позовну заяву в яких зазначає, що положення статті 625 ЦК України щодо стягнення суми від інфляції та трьох відсотків річних до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки питання про проценти та інші витрати, які стягуються з векселедавця простого векселя у разі прострочення ним сплати вексельної суми врегульовано спеціальними законами. Стосовно штрафних санкцій, нарахованих позивачем на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України відповідач заперечує у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В доповненнях до відзиву на заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 16.11.2009 року відповідач посилається на те, що позивачем, в порушення приписів ст. 22 ГПК України, заявлені додаткові вимоги до відповідача про стягнення відсотків в розмірі облікової ставки НБУ, які не є первісними вимогами. Нарахування відсотків за період що починається після звернення позивача з позовом до суду є порушенням Закону України "Про обіг векселів в Україні", оскільки відсотки на підставі п.2 ст. 48 Уніфікованого Закону нараховуються на день подання позову з дня настання платежу. Відповідач вважає, що:
- відсотки в розмірі облікової ставки НБУ, що ґрунтуються на положеннях ст. 48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі та ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" є одним із заходів господарсько-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що витікає із видачі простого векселя, а відтак, є штрафною санкцією. Оскільки мова йде про стягнення штрафної санкції, слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2003 року стосовно ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" порушено провадження у справі про банкрутство (заява ініціативного кредитора -АТЗТ "Інтергаз" залишена без розгляду 13.09.2009 року), з моменту введення мораторію за період з 14.11.2003 року по 25.05.2006 року, з 16.05.2007 року по 13.09.2007 року штрафні санкції не нараховуються;
- до спірних правовідносин не може бути застосоване Положення про переказний і простий вексель від 07.08.1937 року, так як в силу ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зазначене Положення не відноситься до законодавства України про обіг векселів. До спірних правовідносин, на думку відповідача, слід застосовувати Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, яким не передбачено право держателя простого векселя вимагати від векселедавця, сплати йому пені в розмір 3% річних.
15 червня 2009 року відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Акціонерне товариство закритого типу "Агропромислова паливно-енергетична компанія", м. Київ та Товариство з обмеженою відповідальністю "Афінаж", м. Київ.
Клопотання мотивоване тим, що АТЗТ "АППЕК" повідомило відповідача про відступлення права вимоги від 22.02.2006 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Афінаж" на підставі угоди №006/02-пв01-09 від 22.02.2006 року, якою передбачено право ТОВ "Афінаж" вимагати від відповідача сплати заборгованості за простими векселями, стягнення заборгованості за якими є предметом позовних вимог у даній справі.
Також 15.06.2009 року відповідачем заявлено клопотання про:
- витребування у позивача доказів сплати ним вартості простих векселів в сумі 17 000 000,00грн. на виконання п. 2.1 договору №К/25/01-2006 купівлі-продажу цінних паперів від 10.05.2006 року, а також протоколів зборів учасників ТОВ "ДІД Конс" про надання попередньої згоди на укладання договорів міни цінних паперів №К/34/01-2006 від 11.06.2006 року з АТЗТ "АППЕК" та купівлі-продажу цінних паперів №К/25/01-2006 року з ВАТ "Укрметалургпром";
- витребування у Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області відомості чи здійснювалась ТОВ "ДІД Конс", за даними поданих ним податкових декларацій підприємницька (господарська) діяльність з моменту його державної реєстрації і по теперішній час, та чи сплачувались ним у вказаний період податки, збори інші обов'язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів.
Клопотання мотивоване тим, що з моменту державної реєстрації позивач не проводить підприємницької діяльності, податки, збори інші обов'язкові платежі до бюджету не сплачує. Позивач не надав суду доказів на підтвердження оплати вартості придбаних векселів. У позивача, як вважає відповідач, не було власних обігових коштів для проведення розрахунку за придбані векселі. Сума укладених договорів міни та купівлі-продажу значно перевищує половину статутного капіталу позивача, проте відсутні протоколи зборів учасників ТОВ "ДІД Конс", які свідчать про надання цим органом управління товариства попередньої згоди на укладання вищезазначених договорів.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) представниками сторін не заявлялося.
У судовому засіданні 16.12.2009 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
07.10.2002 Відкритим акціонерним товариством „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (надалі відповідач) на користь виробничо-збутового підприємства “Нафтогаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” були емітовані прості векселі №№65305965580215, 65305965580216, 65305965580217, 65305965580218, 65305965580219, 65305965580220, 65305965580221, 65305965580223, 65305965580224, 65305965580225, 65305965580226, 65305965580227, 65305965580228, 65305965580229, 65305965580230, 65305965580231, 65305965580232, 65305965580233, 65305965580234 номінальною вартістю 1 000 000,00грн. (один мільйон грн.) кожен на загальну суму 19 000 000 грн. зі строком платежу „за пред'явленням”.
06.10.2003 р. ВПЗ „Нафтогаз” згідно акту пред'явлення векселів до платежу пред'явило Векселедавцю до платежу вказані прості векселі, а 7 жовтня 2003 року зазначені векселі були опротестовані внаслідок відмови векселедавця -Відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська ТЕЦ” у платежі, про що на спірних векселях було вчинено відповідні написи: на № 65305965580215 - за реєстром № 1-2865; на № 65305965580216 - за реєстром № 1-2866; на № 65305965580217 - за реєстром № 1-2867; на № 65305965580218 - за реєстром № 1-2868; на №65305965580219 - за реєстром № 1-2869; на №65305965580220 - за реєстром № 1-2870; на № 65305965580221 - за реєстром № 1-2871; на № 65305965580223 - за реєстром № 1-2873; на № 65305965580224 - за реєстром № 1-2874; на № 65305965580225 - за реєстром № 1-2875; на № 65305965580226 - за реєстром № 1-2876; на № 65305965580227 - за реєстром № 1-2877; на № 65305965580228 - за реєстром № 1-2878; на №65305965580229 - за реєстром № 1-2879; на № 65305965580230 - за реєстром № 1-2880; на № 65305965580231 - за реєстром № 1-2881; на № 65305965580232 - за реєстром № 1-2882; на № 65305965580233 - за реєстром № 1-2883; на № 65305965580234 - за реєстром № 1-2884.
За договором купівлі-продажу цінних паперів №Т-1 від 02.03.2004 року векселедержатель -виробничо-збутове підприємство „Нафтогаз” НАК „Нафтогаз” продало векселі товариству з обмеженою відповідальністю „Фондовий дім „АППЕК” без вчинення індосаменту.
В подальшому спірні векселі були придбані позивачем на підставі цивільно-правових угод купівлі-продажу від 10.05.2006 року та договором міни від 22 червня 2006 року.
Порядок обороту векселів визначено законодавчо, зокрема, Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі і Законом України „Про обіг векселів в Україні”, якими встановлені правила, як видачі векселів, так і їх передачі чи відчуження.
Відповідно до змісту ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передача векселів іншим способом ніж вчинення індосаменту має наслідки лише звичайної цесії.
В силу статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто при відступленні права вимоги не відбувається припинення або зміна зобов'язання, а лише змінюється кредитор в зобов'язанні.
До предмету доказування в даній справі належить встановлення обсягів прав, які перейшли позивачу внаслідок придбавання векселів, а отже меж відповідальності відповідача.
Внаслідок укладання договорів міни цінних паперів №К/34/01-2006 від 11.06.2006 року та купівлі-продажу цінних паперів №К/25/01-2006 від 10.05.2006 року до позивача перейшов обсяг прав за простими векселями №№ 65305965580215-65305965580234, який мав первісний держатель цих векселів (ремітент), тобто ВПЗ "Нафтогаз" НАК "Нафтогаз України", зокрема, право вимоги суми неоплачених векселів.
Строк виконання відповідачем зобов'язання, що виникло внаслідок видачі ним векселів після їх відчуження не змінився, цей строк наступив 7 жовтня 2003 року з моменту їх опротестування державним нотаріусом. Доказів виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості за вказаними вище векселями відповідач не надав.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за векселями на суму 19 000 000 (дев'ятнадцять мільйонів) грн. підлягають задоволенню.
На суму 19 000 000,00грн. позивач нарахував:
- 6 588 315,07грн. -відсотків в розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 07.10.2005 року по 04.11.2009 року;
- 3 463 726, 03грн. - пені в розмірі 3% річних за період з 08.10.2003 року по 04.11.2009 року;
- 16 454 000, 00грн. -суму нарахувань встановленого індексу інфляції за період з жовтня 2003 року по вересень 2009 року,
Відповідно до пункту 2 ст.48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" позивач просить стягнути з відповідача відсотки в розмірі облікової ставки Національного Банку України за період з 07.10.2005 року по 04.11.2009 року в сумі 6 588 315,07грн.
Вимога позивача про стягнення відсотків у розмірі облікової ставки Національного Банку України в сумі 6 588 315,07грн. підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Строк виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло внаслідок видачі ним векселів, наступив 07.10.2003 року з моменту їх опротестування державним нотаріусом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель має право вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.
Згідно п.5 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором (ч.1 ст. 216 ГК України). Відповідно до ч.2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, штрафні санкції, які застосовуються до суб'єкта господарювання за прострочення виконання грошового зобов'язання і встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пенею.
Отже, відсотки, визначені п.5 ст.2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", є спеціальними штрафними санкціями за прострочення виконання грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2003 року порушено провадження у справі №Б15/187/03 про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006 року провадження у справі №Б15/187/03 про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" припинено.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2007 року порушено провадження у справі №Б15/187/03 про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2009року заява ініціативного кредитора АТЗТ "Інтергаз" справі №Б15/187/03 про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" -залишена без розгляду.
Згідно абз.1 ч.4, ч.7 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду, а його дія припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
За приписами ст. 1 названого Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Отже, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до дня введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють. У боржника в період дії мораторію не виникають нові, додаткові до основного, зобов'язання у зв'язку з порушенням основного зобов'язання, до яких, зокрема, відносяться неустойка (штраф, пеня).
У відповідності до абз.2 ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
За змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення в дію мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання не застосовуються.
Таким чином, в період дії мораторію (з 14.11.2003 року по 25.05.2006 року, з 16.05.2007 року по 13.09.2009 року) не підлягають нарахуванню відсотки в розмірі облікової ставки НБУ.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення відсотків в розмірі облікової ставки НБУ підлягають задоволенню частково в сумі 1 791 986, 3грн. (1 566 328, 77грн. +225 657,53грн.), виходячи з такого розрахунку:
За період з 26.05.2006 року по 15.05.2007 року: 19 000 000,00грн. х 8,5/365х354дн/100 =1 566 328, 77грн.
За період з 14.09.2009 року по 04.11.2009 року: 19 000 000,00грн.х8,5/365х51дн./100 = 225 657,53грн.
Суд відхиляє доводи відповідача, що відсотки в розмірі шести (з урахуванням п.5 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" відсотки на суму векселів, як виданих так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України) нараховуються від дня строку платежу лише до дня подання позову. Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007, № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" на підставі п. 2 ч 1 ст. 48 Уніфікованого закону нарахування здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум.
На підставі ст. 625 ЦК України та пункту 4 статті 48 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету і Ради Народних комісарів СРСР від 07.08.1937 року №104/1341 позивач просить стягнути:
- 3 463 726,03грн. -пені у розмірі 3% річних за період з 08.10.2003 року по 04.11.2009 року,
- 16 454 000,00грн. - суму від інфляції за період з жовтня 2003 року по вересень 2009 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на обставини справи та положення ст. 625 Цивільного кодексу України, наявність прострочення виконання зобов'язання на час розгляду справи, відсутність доказів погашення заборгованості в сумі 19 000 000, 00грн., суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення трьох відсотків річних в сумі 3 463 726,03грн. та суми від інфляції в розмірі 16 454 000,00грн.
Посилання позивача на положення пункту 4 статті 48 Положення про переказний і простий вексель відхиляються судом з огляду на наступне.
Порядок обороту векселів визначено законодавчо, зокрема, Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі (набув чинності 06.01.2000 року) і Законом України „Про обіг векселів в Україні” (набув чинності 04.05.2001 року), якими встановлені правила, як видачі векселів, порядок та підстави виконання вексельних зобов'язань, так і їх передачі чи відчуження.
Згідно статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із: Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про правонаступництво України” Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Постановою Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті Україні” в Україні було введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселя відповідно до Женевської конвенції 1930 року. Таким чином, з урахуванням положень Закону України “Про правонаступництво України” до ратифікації Україною Женевської конвенції 1930 року вексельний обіг в Україні регулювався як безпосередньо нормами Уніфікованого закону з урахуванням обумовлених СРСР застережень, так і Положенням про переказний та простий вексель, яке повністю відтворює текст Уніфікованого закону, за виключенням статей 31, 38, 48, в яких знайшли відображення вказані у Додатку 11 до Женевської конвенції 1930 року застереження, з урахуванням яких СРСР приєднався до Конвенції 25.11.1936р.
З наведеного вбачається, що Положення про переказний і простий вексель, затверджене Постановою Центрального виконавчого комітету і Ради Народних комісарів СРСР від 07.08.1937 року №104/1341 на час виникнення спірних правовідносин в силу ст.1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" не належало до законодавства про обіг векселів, тому не підлягає застосуванню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача підлягають: сума вексельного боргу - 19 000 000 грн., відсотки в розмірі облікової ставки НБУ - 1 791 986,3грн., три відсотки річних у сумі 3 463 726,03грн. та сума від інфляції в розмірі 16 454 000,00грн., а всього -40 709 712,33грн.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо зміни позивачем підстав та предмету позову поданням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.11.2009 року. Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити, зменшити розмір позовних вимог або відмовитись від позову. Фактичні обставини (підстава позову) на яких ґрунтується вимога позивача про стягнення позивачем не змінені, отже суд не вбачає підстав вважати заяву про збільшення розміру позовних вимог поданою з порушенням вимог ст. 22 ГПК України.
З огляду на приписи ст. 27 Господарського процесуального кодексу України суд відхиляє клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Акціонерне товариство закритого типу "Агропромислова паливно-енергетична компанія", м. Київ та Товариство з обмеженою відповідальністю "Афінаж", м. Київ.
Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про витребування доказів сплати позивачем вартості простих векселів, а стосується лише належного виконання позивачем зобов'язань за укладеними договорами купівлі-продажу та міни цінних паперів. Відсутність попередньої згоди зборів учасників ТОВ "ДІД Конс" на укладання договорів міни цінних паперів та купівлі-продажу цінних паперів не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки в подальшому позивачем схвалені укладені угоди шляхом вчинення певних дій -прийняття векселів на виконання укладених договорів. Також не підлягає задоволенню клопотання про витребування у позивача відомостей за даними поданих ним декларацій про ведення господарської діяльності та сплати податків, зборів інших обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, оскільки сплата податків, зборів інших обов'язкових платежів не є предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” (51925 Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ДІД Конс” (78200 Івано-Франківська область, м. Коломия, пр. Грушевського, 12, код ЄДРПОУ 34127797) 19 000 000,00 грн. - основного боргу, відсотки в розмірі облікової ставки Національного банку України - 1 791 986,3грн., три відсотки річних у сумі 3 463 726,03грн. та сума від інфляції в розмірі 16 454 000,00грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500,00грн. і 105,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 17.12.2009 року)