02 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 906/215/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Можаровського Анатолія Антоновича на рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2017 (суддя Тимошенко О.М.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 (Демидюк О.О. - головуючий, судді: Крейбух О.Г., Саврій В.А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона"
до Фізичної особи-підприємця Можаровського Анатолія Антоновича
про стягнення 84 911,95 грн.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська спеціалізована пересувна механізована колона" (надалі - ТОВ "ЖСПМК") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Можаровського Анатолія Антоновича (далі - ФОП Можаровський А.А.) про стягнення 84 911,95 грн., з яких: 64 000 грн. основного боргу за оренду приміщення та площадки, 14 699,95 грн. пені; 6 212 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди від 21.08.2015 № 21/08-1.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2017 (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 (Демидюк О.О. - головуючий, судді: Крейбух О.Г., Саврій В.А.), позов задоволено частково. Стягнуто 64 000 грн. боргу з орендної плати, 8 263,04 грн. пені, 4 672,56 грн. інфляційних втрат. У іншій частині позову відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 11, 364, 509, 526, 530, 549, частини 2 статті 625, статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 32, 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, враховуючи які суди дійшли висновку про правомірність вимог про стягнення боргу з орендної плати за період з жовтня 2015 року по січень 2017 рік на заявлену позивачем суму в розмірі 64 000 грн. При цьому, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої суми нарахувань за неналежне виконання умов договору оренди, суди дійшли висновку про правомірність стягнення 8 263,04 грн. пені та 4 672,56 грн. інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ФОП Можаровський А.А. просить судові акти скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування наведеної позиції скаржник посилається на порушення судами статей 184, 760 ЦК, статті 43 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що судами проігноровано доводи відповідача про те, що спірна площадка, за користування якою нараховано борг, не входить до складу об'єкта оренди та належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 11.11.2008, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 564144.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "ЖСПМК" зазначає, що земельна ділянка не передавалася в оренду відповідачу, а позивач передав в оренду частину нерухомого майна, що належить йому на праві власності, тому недостовірними є твердження скаржника про те, що йому начебто передано в оренду земельну ділянку, а не об'єкти нерухомості.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій
Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2015 сторони уклали договір оренди № 21/08-1 строком з 01.09.2015 по 31.08.2016, за змістом пункту 1.1 якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди) загальною площею 346,4 м2 та автоплощадку (далі - площадка), що знаходиться біля об'єкта оренди, які належать орендодавцеві на праві власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1) та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 3 000,00 грн., площадки - 1 000,00 грн. щомісячно. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця не пізніше 10 банківських днів наступного місяця за попередній місяць. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів господарської діяльності орендаря та фактичного використання ним об'єкта оренди та площадки (розділ 5 договору).
В разі несвоєчасної сплати орендної плати, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочки, від несвоєчасно сплаченої суми (пункт 9.1 договору).
Орендар має передати орендодавцю об'єкт оренди та площадку протягом п'яти календарних днів з моменту закінчення терміну оренди за актом прийому-передачі (пункт 8.1. договору).
На виконання пункту 3.4 договору за актом приймання передачі від 01.09.2015 відповідач прийняв в оренду майно зазначене у договорі оренди.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що повернення майна орендодавцю за актом прийому-передачі орендарем не здійснювалося та факт користування майном після закінчення строку договору оренди сторонами не заперечується, про що свідчить факт нарахування орендної плати, тому договір оренди є продовженим до 31.08.2017.
У зв'язку із зазначеним, суди дійшли висновку про правомірність нарахування і стягнення боргу по орендній платі за період з жовтня 2015 року по січень 2017 рік в розмірі 64 000 грн., а тому задовольнили позов в цій частині.
Що стосується розміру заявленої до стягнення пені та інфляційних втрат, то суди дійшли висновку про їх часткове задоволення, зважаючи на вимоги частини 6 статті 232 ГК, відповідно до умов якої правомірним є нарахування за період з жовтня 2015 року по січень 2017 року 8 263,04 грн. пені замість заявлених 14 699,95 грн., а також 4 672,56 грн. інфляційних втрат за вказаний період замість заявлених 6 212 грн., враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, умовами частини 1 статті 759 ЦК, яка кореспондується із положеннями частини 1 статті 283 ГК, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Разом із тим, абзацом 1 частини 1 статті 762 ЦК передбачено внесення плати за користування майном, розмір якої встановлюється договором.
Встановивши неналежне виконання відповідачем умов договору оренди від 21.08.2015, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для стягнення боргу з орендної плати за період з жовтня 2015 року по січень 2017 рік в розмірі 64 000 грн. з огляду на встановлений факт користування відповідачем майном після закінчення дії договору.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновкам судів попередніх інстанцій про недоведеність належними доказами відсутності користування відповідачем орендованим майном, оскільки у матеріалах справи відсутні заява про повернення орендованого майна та акт прийому-передачі (повернення майна з оренди), як це передбачено пунктами 3.4, 8.2, 8.3 договору оренди від 21.08.2015.
Зважаючи на те, що обов'язки орендаря зі сплати оренди не виконані ним належним чином, позивач правомірно нарахував пеню та інфляційні втрати, оскільки таке право закріплене частиною 3 статті 549 та частиною 2 статті 625 ЦК, однак арифметичний розрахунок вказаних нарахувань є невірним, про що зазначено в судових актах попередніх інстанцій, тому правомірним є нарахування 8 263,04 грн. пені та 4 672,56 грн. інфляційних втрат за період прострочення з жовтня 2015 року по січень 2017 рік.
За наведених обставин оскаржувані судові акти є такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу
Колегія суддів вважає необґрунтованими та не підтвердженими належним чином доводи скаржника про те, що спірна площадка, за користування якою нарахований борг, не входить до складу об'єкта оренди та належить відповідачу на праві приватної власності, враховуючи таке.
Як вірно встановлено попередніми інстанціями та вбачається з умов договору, об'єктами оренди є нежиле приміщення, що є частиною ангару загальною площею 346,4 м2, та площадка, що знаходиться біля об'єкта оренди.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником об'єкту нерухомого майна загальною площею 950,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний НОМЕР_1. Складовими частинами об'єкту є: ТОП (ангар), "Б" площею 346,4 м2; КПП, "В" площею 80,9 м2; стоянка для автомашин, "Г" площею 523,3 м2.
Отже, спірні об'єкти оренди належать позивачу на праві власності та передані відповідачу в оренду.
Жодних документів на підтвердження права власності на об'єкт оренди (стоянку для автомашин) відповідачем судам не надано, що унеможливлює взяття до уваги доводів ФОП Можаровського А.А. про відсутність підстав для нарахування орендної плати.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення боргу з орендної плати, неустойки та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору оренди.
З урахуванням вимог статей 300, 301, 308, 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що судами дотримано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Можаровського Анатолія Антоновича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 10.05.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі №906/215/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Я. Чумак
Судді: Т.Б. Дроботова
К.М. Пільков