02 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 917/1353/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.01.2018 (суддя Киричук О.А.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 (Білоусова Я.О. - головуючий, судді: Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.) у справі
за скаргою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №917/1353/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"
про стягнення 108821564,10 грн.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - ПАТ "Полтаваобленерго", стягувач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - КП "Полтававодоканал", боржник) 108821564,10 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії №94 від 11.11.2004, у тому числі 43265572,86 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію, 95812,18 грн. заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії, 8923902,85 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, 50499659,73 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, 5756206,66 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, 253769,65 грн. інфляційних втрат за перетоки реактивної електричної енергії, 26640,33 грн. - 3% річних за перетоки реактивної електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Полтававодоканал" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 47067441,55 грн. заборгованості за використану активну електричну енергію, 95812,18 грн. заборгованості за перетоки реактивної електричної енергію, 3979693,06 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії, 49346599,57 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату за споживання електричної енергії, 280778,48 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату за перетоки реактивної електроенергії, 5886102,37 грн. - 3% річних на суму заборгованості за споживання активної електричної енергії, 31072,26 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату за перетоки реактивної електроенергії. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зазначене рішення змінено шляхом стягнення 3797693,06 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електричної енергії.
На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 місцевий господарський суд видав наказ від 10.02.2017 на її примусове виконання.
14.12.2017 відповідач звернувся до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС), в якій просив визнати неправомірними дії ВДВС щодо винесення постанови від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661 і визнати незаконною та скасувати зазначену постанову.
Зазначена скарга обґрунтовується порушенням ВДВС приписів пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.01.2018, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018, у задоволенні скарги боржника відмовлено повністю.
Ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані положеннями статей 1, 18, 34, 35 Закону №1404-VІІІ, статті 1 Закону України від 30.11.2016 № 1730 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730) та статей 74, 77, 86, 326, 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), посилаючись на які суди дійшли висновку про те, що, отримавши від стягувача копію судового рішення, на виконання якого був виданий виконавчий документ, державний виконавець, дослідивши зміст судового рішення, характер стягуваної заборгованості та період її стягнення, правомірно поновив виконавче провадження на підставі частини 5 статті 35 Закону №1404-VІІІ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КП "Полтававодоканал" просить ухвалу та постанову скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити скаргу боржника на дії ВДВС щодо поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування вимог скарги боржник посилається на порушення судами положень пункту 10 частини 1 та частини 4 статті 34, частини 6 статті 35 Закону №1404-VІІІ, наголошуючи на тому, що: 1) боржник включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та законодавцем чітко визначено, що достатньою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - Реєстр) відповідно до Закону України №1730; 2) виконавчі дії за виконавчим провадженням №54128661 повинні бути зупинені, що і було здійснено органом ДВС шляхом прийняття постанови від 25.09.2017, а єдиною підставою для поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661 є виключення КП "Полтававодоканал" з Реєстру, проте, боржник продовжує перебувати у цьому Реєстрі, що підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.01.2018 №8/10-44-18 (а.с.57-58, том 7).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ПАТ "Полтаваобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні повністю з мотивів, викладених у оскаржуваних судових актах.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій
Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.06.2017 головним державним виконавцем ВДВС Сидоренко Р.Г. винесено постанову №54128661 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі №917/1353/16.
Постановою заступника начальника ВДВС від 25.09.2017 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу на підставі положень пункту 10 частини 1 статті 34, статті 35 Закону №1404-VІІІ.
27.11.2017 стягувач звернувся до ВДВС із заявою №10-75/15436 про продовження виконання рішення суду у справі №917/1353/16.
01.12.2017 стягувач знову звернувся до ВДВС із заявою №10-75/15767 про продовження виконання рішення суду у справі №917/1353/16 шляхом поновлення провадження, посилаючись на те, що правова природа виникнення заборгованості КП "Полтававодоканал" не пов'язана з постачанням природного газу, а пов'язана з невиконанням договірних зобов'язань за договором про постачання електричної енергії, а період її нарахування датується по 31.07.2016, додавши в обґрунтування своїх пояснень копію рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2016 у справі №917/1353/16.
08.12.2017 заступником начальника ВДВС Сидоренко Р.Г. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій на підставі частини 5 статті 35 Закону №1404-VІІІ.
В основу оскаржуваних судових актів покладено висновки про те, що зі змісту рішення суду у справі №917/1353/16 вбачається, що борг КП "Полтававодоканал" перед ПАТ Полтаваобленерго виник внаслідок невиконання договірних зобов'язань за договором про постачання електричної енергії за період з 01.01.2015 по 31.07.2016, але зважаючи на те, що державному виконавцю про природу виникнення цього боргу стало відомо лише після подання стягувачем заяви №10-75/15767 від 01.12.2017 про продовження виконання рішення суду по справі №917/1353/16, до якої була додана копія судового рішення у справі №917/1353/16, то, державний виконавець, дослідивши зміст цього рішення, характер стягуваної заборгованості та період її стягнення, правомірно поновив виконавче провадження на підставі частини 5 статті 35 Закону №1404-VІІІ.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками судів з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 339 ГПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
В свою чергу, частиною 4 статті 34 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Таким чином, пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону №1404-VІІІ врегульовано питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками [підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), а частина 4 статті 34 Закону №1404-VІІІ визначає, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження за спожитий природний газ використаний станом на 1 липня 2016 року), а саме, крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Крім того, згідно з абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону №1730 заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 1 Закону № 1730 процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно з абзацом 10 частини 1 статті 1 Закону №1730 спожиті енергоносії -спожиті природний газ, електрична енергія.
Отже, Закон №1730 врегульовує питання щодо заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме: спожиті природний газ та електричну енергію, а не лише за спожитий природний газ, як про це помилково зазначено судами попередніх інстанцій.
Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про те, що частина 4 статті 34 Закону №1404-VІІІ є деталізуючою нормою, яка взагалі виключає можливість застосування пункту 10 частини 1 статті 34 цього Закону.
Колегія суддів зазначає, що наведеної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 у справі №917/1086/16, враховуючи, що у розумінні частини 3 статті 293 ГПК вказане рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Як встановлено судами та вбачається з повідомлення про включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону №1730, станом на 06.09.2017 КП "Полтававодоканал" внесено до Реєстру. При цьому станом на момент винесення оскаржуваної ухвали боржник продовжував перебувати у цьому Реєстрі, що підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.01.2018 №8/10-44-18 (а.с.57- 58, том 7).
Касаційна інстанція зауважує, що судами попередніх інстанцій помилково не застосовано до спірних правовідносин норму частини 6 статті 35 Закону №1404-VІІІ відповідно до якої у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з цих підстав не підлягає.
Зважаючи на те, що виконавче провадження у справі №917/1353/16 було зупинено державним виконавцем саме на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 №1404-VІІІ, тобто у зв'язку із правомірним включенням КП "Полтававодоканал" до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730, про що було винесено постанову від 25.09.2017, колегія суддів дійшла висновку про те, що державним виконавцем в подальшому неправомірно було винесено постанову від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій на підставі частини 5 статті 35 Закону №1404-VІІІ, тобто після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки зазначена правова норма може застосуватися лише у разі виключення боржника з цього Реєстру, чого в даному випадку не відбулося.
Отже, колегія суддів вважає неправильним висновок судів про відсутність підстав для задоволення скарги КП "Полтававодоканал" на дії ВДВС шляхом визнання неправомірними дій ВДВС щодо винесення постанови від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661 і визнання незаконною та скасування зазначеної постанови.
За наведених обставин оскаржувані ухвала та постанова є такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги боржника на дії ВДВС.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу
За таких обставин касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що боржник включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, тоді як законодавцем чітко визначено, що достатньою підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - Реєстр) відповідно до Закону України №1730. Натомість виконавчі дії за виконавчим провадженням №54128661 повинні бути зупинені, що і було здійснено органом ДВС шляхом прийняття постанови від 25.09.2017, а єдиною законною підставою для поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661 є виключення КП "Полтававодоканал" з Реєстру, проте, боржник продовжує перебувати у цьому Реєстрі, що підтверджується листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.01.2018 №8/10-44-18.
Наведеним вище спростовуються аргументи ПАТ "Полтаваобленерго", викладені у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
У відповідності до частин 1, 2 статті 311 ГПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Частиною 2 статті 343 ГПК передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на викладене, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги КП "Полтававодоканал" на дії ВДВС, а саме шляхом визнання неправомірними дій ВДВС щодо винесення постанови від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661 і визнання незаконною та скасування зазначеної постанови.
У зв'язку зі скасуванням судових актів попередніх інстанцій та прийняттям нового рішення про задоволення скарги боржника на дії ВДВС, з урахуванням приписів статті 344 ГПК, витрати КП "Полтававодоканал" зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з ВДВС на користь відповідача. Разом з тим, відсутність у матеріалах справи №917/1353/16, направленої супровідним листом від 13.04.2018 №01-19/211 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, апеляційної скарги відповідача та доказу сплати судового збору за її подання унеможливлює вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених скаржником у суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" задовольнити.
Ухвалу Полтавської області від 16.01.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №917/1353/16 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661.
Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.12.2017 про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №54128661.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" 1762 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Я. Чумак
Судді: Т.Б. Дроботова
К.М. Пільков