03 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/2124/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Пількова К.М.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2017
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2018
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" )
до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" (далі - ТОВ "Енергія-Новий Розділ")
про стягнення 265 657,52 грн .
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
У жовтні 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТОВ "Енергія-Новий Розділ" 265 657,52 грн. з яких: 10 916,54 грн. - 3% річних, 254 740,98 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати природного газу, одержаного за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2840-ТЕ-21.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.12.2017 у справі № 914/2124/17 (суддя Горецька З.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 (судді Скрипчук О.С. -головуючий, Зварич О.В., Костів Т.С.), у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано, тим, що заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати були нараховані на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а відтак підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
Компанія, зазначаючи, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), статей 525, 526, 549, 598-599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, статей 76, 77, 79 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017 просить суд касаційної інстанції: скасувати судові акти попередніх судових інстанцій зі справи № 914/2124/17; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю; відшкодувати за рахунок ТОВ "Енергія-Новий Розділ" понесені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судові витрати.
Так, згідно з доводами ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладеними у касаційній скарзі:
- застосування судами положень Закону до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки виходячи з аналізу положень Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості (що включає у себе в тому числі й списання заборгованості) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі - Реєстр).
- у Законі не встановлено порядку та строків списання коштів, а також норм, які б передбачали автоматичне списання нарахованих сум пені, інфляційних втрат та річних з дня набрання чинності цим Законом;
- судами не надано належної оцінки фактичним обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні відносини, а саме тому, що відповідачем споживання протягом 2013-2015 років природного газу відбувалось не у відповідності до напрямків, передбачених договором.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Енергія-Новий Розділ" зазначає, що викладені в ній доводи не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, та просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Згідно з доводами Товариства, викладеними у відзиві на касаційну скаргу:
- у відповідача відсутня кредиторська заборгованість перед позивачем;
- ТОВ "Енергія-Новий Розділ" внесено до Реєстру, а відтак товариство набуло статусу учасника процедури врегулювання заборгованості передбачене частиною третьою статті 7 Закону, яка є нормою прямої дії і єдиною умовою застосування якої є погашення заборгованості на день набрання чинності Законом.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.
28.12.2017 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Енергія-Новий Розділ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2840-ТЕ-21, відповідно до умов якого:
- продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);
- газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності (п. 1.2. договору);
- пунктом 2.1 договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені за договором. Так, продавець зобов'язався передати покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ за обсягом до 80 475 тис. куб. м;
- приймання передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання передачі газу (п. 3.3 договору). Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору);
- пунктом 5.1 сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію;
- відповідно до пункту 6.1 договору сторони узгодили строки оплати за поставлений природний газ. Так, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;
Крім того, встановлено судами і те, що позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за договором на загальну суму 98 404 081,69 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу, що підписані та скріплені печатками обох сторін.
Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив оплату за одержаний природний газ повному обсязі 31.12.2014, що й не заперечується позивачем.
Неналежне виконання ТОВ "Енергія-Новий Розділ" умов Договору в частині своєчасних розрахунків за одержаний природний газ стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 916,54 грн. - 3% річних та 254 740,98 грн. інфляційних втрат.
Попередні судові інстанції, посилаючись на статті 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, статтю 193 Господарського кодексу України, положення Закону України "Про теплопостачання", статті 2, 7 Закону та з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши той факт, що:
- 30.11.2016 набрав чинності Закон, частиною третьою статті 7 якого передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;
- ТОВ «Енергія-Новий Розділ» внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії;
- заборгованість ТОВ "Енергія-Новий Розділ" за поставлений природний газ з 14.01.2014 до 31.12.2014, який використаний останнім для виробництва теплової та електричної енергії, станом на 31.12.2014 погашена в повному обсязі; тому відсутні підстави для нарахування позивачем 3% річних та "інфляційних втрат" на суми заборгованості, - дійшли заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
Як вже було зазначено судами попередніх інстанцій, 30.11.2016 набрав чинності Закон.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.
Таким чином, зазначеною частиною статті 7 Закону передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних так і у спосіб списання цих нарахувань на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Закону.
Аргумент позивача щодо споживання відповідачем протягом 2013-2015 років природного газу не у відповідності до напрямків, передбачених договором, не впливає на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права з огляду на те, що мета використання газу чітко визначена умовами договору, а його порушення може бути предметом окремого судового розгляду. Відтак довід скаржника у даному випадку не впливає на суть даного спору.
Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, що застосовані судами з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі № 914/2124/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко
Суддя К. Пільков