24 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/6277/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Білоуса В.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
учасники справи:
позивач - Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області,
представник Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В.,
відповідач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця",
представник - Чібісова С.В.
представник скаржника - не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017
у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Чорна Л.В., Отрюх Б.В.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016
у складі судді Пінчук В.І.
у справі за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області
про стягнення 55 517, 03 грн,
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
1. За даними управління Держгеокадастру у Чернігівському районі (лист від 01.03.2016 №10-28-99.3-2093/2-16) площа земель, які перебувають у постійному користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") на території Кархівської сільської ради Чернігівського району, становить 169,1871 га та посвідчується державними актами на право постійного користування земельною ділянкою площею 169,1671 га та площею 0,02 га, які видано на підставі розпоряджень Чернігівської районної державної адміністрації від 08.06.2010 №190, від 12.11.2010 №398 та від 09.03.2005 №89, відповідно.
2. 09.12.2014 лісовою охороною відокремленого підрозділу Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ДТГО "Південно-Західна залізниця" виявлено самовільну порубку 11 дерев в межах смуги відведення залізниці, а саме - в захисних насадженнях на перегоні Жукотки-Жидиничі 8+600-9+200 праворуч залізничної колії та складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 09.12.2014.
3. 05.03.2015 за фактом незаконної порубки 11 дерев в захисних лісонасадженнях залізниці на перегоні Жукотки-Жидиничі 8+600-9+200 праворуч залізничної колії до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено відомості про кримінальне правопорушення з попередньою кваліфікацією за статтею 246 Кримінального кодексу України. Водночас, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Дане кримінальне провадження 28.07.2015 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
4. Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665, Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області розраховано збитки, завдані державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір яких становить 55 517,03 грн. Зазначений розрахунок проведено Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як контролюючим органом у відповідності до п.п 4.2, 6.11 Положення, затвердженого наказом Дежекоінспекції України від 12.12.2011 № 136.
Обґрунтування позовних вимог
5. 05.04.2016 Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з позовом до ДТГО "Південно-Західна залізниця" про стягнення з відповідача 55 517,03 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. Позовні вимоги, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 19, пункт 5 статті 64, частини першої, п'ятої, статті 86, пункт 5 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України, мотивовані тим, що відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень - відокремлений підрозділ ДТГО "Південно-Західна залізниця" на який Положенням, затвердженим начальником ДТГО "Південно-Західна залізниця" від 24.06.2011, покладено обов'язок по веденню робіт з належного утримання, охорони, збереженню лісонасаджень від незаконних порубок, як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому має нести матеріальну відповідальність в повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. 02.06.2016 рішенням Господарського суду міста Києва в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Заступник прокурора Чернігівської області не надав суду доказів того, що саме з вини відповідача була завдана шкода навколишньому природному середовищу внаслідок самовільної порубки дерев в розмірі 55 517,03 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. 12.01.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, а також не доведений причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача і завданою шкодою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
8. 31.10.2017 Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівської області (відповідно до рішення Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівської області від 03.08.2016 "Про добровільне об'єднання територіальних громад" Михайло-Коцюбинська селищна рада об'єдналася з територіальними громадами сіл Чернігівської області, в тому числі села Кархівка) звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
9. 18.04.2018 до Верховного Суду найшов відзив ДТГО "Південно-Західна залізниця" на касаційну скаргу, в якій відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги на прийняті у справі рішення та постанову, з підстав їх законності та обґрунтованості.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Михайло-Коцюбинська селищна рада Чернігівської області, звертаючись із касаційною скаргою посилається на те, що суди в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) не врахували, що відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушення законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а отже в його діях наявних склад цивільного правопорушення, що є підставою для покладення саме на ДТГО "Південно-Західна залізниця", як постійного лісокористувача, відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Скаржник зазначає, що суди не врахували положення статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та звільнили винних осіб від відповідальності.
Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
11. У відзиві на касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" зазначає, що позивачем не зазначено, які саме заходи, спрямовані на збереження лісів від незаконних порубок, і якими працівникам залізниці не виконані та яким чином таке невиконання зумовило вчинення невстановленими особами незаконної порубки дерев. Тобто прокурором та позивачем не дотримано вимоги частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) щодо доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та не доведено протиправність діянь залізниці.
12. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)
12.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
12.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
12.3. Стаття 43. Оцінка доказів
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
13. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)
13.1. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Цивільний кодекс України
14.1. Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
15. Лісовий кодекс України
15.1. Стаття 1. Поняття про ліс
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
15.2. Стаття 4. Склад лісового фонду України
До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.
15.3. Стаття 16. Право користування лісами
Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
15.4. Стаття 17. Постійне користування лісами
Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
15.5. Стаття 19. Права та обов'язки постійних лісокористувачів
Постійні лісокористувачі зобов'язані:
1)забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;
2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
15.6. Стаття 63. Зміст ведення лісового господарства
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
15.7. Стаття 64. Основні вимоги щодо ведення лісового господарства
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані:
5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень;
15.8. Стаття 86. Організація охорони і захисту лісів
Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
15.9. Стаття 105. Відповідальність за порушення лісового законодавства
Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;
15.10. Стаття 107. Відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
16. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"
16.1. Стаття 1. Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
16.2. Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища
Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
16.3. Стаття 15. Повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища
Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції:
ї) здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
16.4. Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
16.5. Стаття 69. Особливості застосування цивільної відповідальності
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних рішенні та постанові передчасними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
19. Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, згідно з положеннями частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину.
20. Звертаючись із позовом Заступник прокурора Чернігівської області стверджував, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України.
21. Судова колегія зазначає, що системний аналіз статей 19, 63, 64 Лісового кодексу України свідчить, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16).
22. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що позивачем не доведено, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, а також не доведений причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача і завданою шкодою, з огляду на що суди дійшли висновків про відсутність повного складу цивільного правопорушення та необґрунтованість вимог прокурора.
23. Однак судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) не надано належної оцінки доводам позивача, що відповідач є постійним лісокористувачем на земельній ділянці, на території якої було зафіксовано незаконну порубку дерев, не досліджено які обов'язки в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень покладено на Бахмацьку дистанцію захисних лісонасаджень, як відокремлений підрозділ ДТГО "Південно-Західна залізниця", не встановлено чи наявний склад цивільного правопорушення в діях/бездіяльності відповідача, що є підставою для покладення на ДТГО "Південно-Західна залізниця" відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Судами також не враховано при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови положення статті 1166 Цивільного кодексу України, положень статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
24. Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, № 5231/04, від 07.10.2010). Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. (див. рішення Суду у справі Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).
25. Водночас прийняті у справі рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають. Суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) приймаючи оскаржувані рішення та постанову не дослідили в повному обсязі матеріали справи, не надали належної оцінки доводам сторін у справі та невірно застосували норми матеріального та процесуального права, з огляду на що дійшли передчасних та необґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи, викладені в касаційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, з підстав порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази.
40. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області підлягає задоволенню частково, а прийняті у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 309, 316 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/6277/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Білоус
В. Погребняк