04 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 908/1453/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 (головуючий суддя: Дроздова С.С., судді: Смірнов О.Г., Федорова О.В.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017(головуючий суддя: Агапов О.Л., судді: Москальова І.В., Склярук О.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
до Концерну "Міські теплові мережі"
про стягнення 145 207,45 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" 89120,30грн. пені, 20566,21 грн. - 3% річних, 35520,94грн. інфляційного нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №44 від 01.10.2004 р., а саме: відповідач несвоєчасно здійснив оплату за спожиту активну електричну енергію в період з серпня по листопад 2013 р. та січень 2014р., тому позивач просив суд стягнути з відповідача 89120,30грн. пені, 20566,21 грн. - 3% річних, 35520,94грн. інфляційних нарахувань.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Після нового розгляду рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017, у справі № 908/1453/14 позовні вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" задоволені частково. Стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 77 873, 65 грн. пені, 17 970, 83 грн. - 3% річних та 1 916, 90 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини відмовлено.
Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання, тому нараховані позивачем річні, інфляційні та пеня підлягають стягненню на його користь. При цьому, судами взято до уваги укладення спільного протокольного рішення № 20/5099 від 14.10.2013, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору № 44 від 01.10.2004 , тому судом частково відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 3593,33 грн. пені та 829,23 грн. 3% річних, нарахованих за платіжною вимогою-дорученням №7996 від 03.10.2013 р.
07.08.2017 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Концерном "Міські теплові мережі" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі №908/1453/14 до Вищого господарського суду України.
На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою №908/1453/14 передано до Касаційного господарського суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 року у справі №908/1453/14 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2018 касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 908/1453/14 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків до 15.02.2018, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
15.02.2018 до суду надіслано оригінал платіжного доручення №1227 від 14.02.2018 про сплату судового збору у розмірі 1 184,70 грн.
Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
02.03.2018 суд постановив ухвалу про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 19.03.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.
Скаржник (відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами неправомірно було відмовлено у клопотанні відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, не взято до увагу його фінансовий стан та те, що останній повністю розрахувався з позивачем, що є достатньою підставою для зменшення розміру пені до 90%.
З огляду на викладене, відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду в частині стягнення розміру пені, в зазначеній частині прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 90%.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, в судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Предметом касаційного оскарження у даній справі є питання про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлену позивачем активну електричну енергію в період з серпня по листопад 2013р. та січень 2014 р.
В іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються.
Як було встановлено судами, позивачем за несвоєчасне здійснення відповідачем оплати за спожиту активну електричну енергію в період з серпня по листопад 2013 р. та січень 2014 р. на підставі ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та договору № 44 від 01.10.2004 р., було нараховано суму пені, яка складає 89120,30 грн., та яку останній просив суд стягнути на свою користь.
Відповідачем в свою чергу було подано до суду свій контррозрахунок пені, згідно якого пеня складає 77873,65 грн. Зазначений розрахунок пені судами був взятий до уваги та стягнення розміру пені було здійснено саме на підставі контррозрахунка відповідача.
Крім того, відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення нарахованої позивачем суми пені та просив суд зменшити її розмір до 90 %.
При розгляді клопотання відповідач просив суд врахувати обставини, за яких господарські правовідносини між сторонами носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла з об'єктивних причин, відповідач самостійно сплатив суму боргу, а порушення строків було незначним та виправлено безпосередньо в короткий термін.
В обґрунтування наданого клопотання відповідач також зазначив, що є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем не для власних потреб, а для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів. Основними споживачами теплової енергії є населення (98% від загальної кількості споживачів), бюджетні установи й організації, об'єкти соціальної сфери, інші суб'єкти господарювання, які здійснюють оплату за теплову енергію несвоєчасно та не в повному обсязі. Технічна можливість відключення боржників відсутня. Надходження від споживачів теплової енергії - це єдиний дохід відповідача. Фінансова ситуація Концерну "МТМ" ускладнює проведення поточних розрахунків за енергоносії, необхідні для вироблення теплової енергії, оскільки для своєчасних розрахунків грошових коштів після розподілу відповідно до Порядку №217 не вистачає у значних розмірах, оскільки всі грошові кошти від споживачів теплової енергії не потрапляють в розпорядження Концерну, а перераховуються майже у 100% розмірі на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.06.2016 р. складає 398805,0 тис. грн. Пеня населенню не нараховується, оскільки законодавством не визначений її розмір. Законом дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. У міжопалювальний період підприємство відчуває значний брак коштів для здійснення постійних витрат.
Прострочення відповідачем платежів з оплати електроенергії за договором спричинена також невідповідністю діючого тарифу на теплову енергію економічно обґрунтованому рівню витрат. До тарифу Концерну не входять такі витрати, як оплата штрафних та фінансових санкцій, що свідчить про відсутність джерел для покриття вказаних витрат. Крім того вказував, що відповідач перебуває в тяжкому фінансовому становищі. Просив врахувати викладені об'єктивні причини, на які відповідач не мав можливості вплинути. Вважав, що перелічені обставини мають істотне значення та є винятковими в розумінні ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, а тому є належною та достатньою підставою для максимального (на 90%) зменшення судом розміру заявленої позивачем до стягнення пені.
Позивач проти клопотання відповідача заперечував, мотивуючи тим, що він також перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані за відсутності надходжень на поточні рахунки грошових коштів, у зв'язку з чим позбавлений можливості вести господарську діяльність. Зазначав, що станом на 01.03.2017 р. заборгованість по заробітній платі та пов'язаних з цією виплатою платежів складає 104,71 млн. грн. Податковий борг станом на 02.03.2017 р. становить 100,9 млн. грн. Загальна сума списання з рахунків позивача в період із грудня 2015 р. по березень 2017 р. становить 33301131,83 грн. У порівнянні з попереднім періодом 2015 р. власний капітал позивача зменшився на 5%, що дорівнює 18836 тис. грн. У 2016 р. прибуток підприємства зменшився на 20367тис. грн., тобто у 21,7 рази. Показники рентабельності 2015 р. та 2016 р. зменшилися. За підсумками роботи ВАТ "Запоріжжяобленерго" у 2016 р. коефіцієнт покриття складає 0,995. Чистий прибуток 985 тис. грн., що в 21,7 рази менше, ніж показник 2015 р. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать, що він знаходиться в критичному фінансово-господарському стані. У позивача відсутні кошти на банківських рахунках. Така ситуація склалася не з вини товариства, а є наслідком встановлення НКРЕКП нульового алгоритму відрахування на поточні рахунки товариства, або встановлення додаткових щоденних багатомільйонних утримань з поточних рахунків товариства. Зазначені обставини призвели до виникнення значної заборгованості перед постачальниками товарів та послуг. Мається дебіторська заборгованість споживачів за спожиту електроенергію, яка станом на 01.03.2017 р. складає 1186,01 млн. грн. За вказаних обставин, позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 90%. та врахувати при цьому також і його фінансовий стан.
Відмовляючи частково у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми 3593,33 грн. пені та 829,23 грн. 3% річних, нарахованих за платіжною вимогою-дорученням № 7996 від 03.10.2013 р, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний вказав, що факт порушенням відповідачем грошового зобов'язання встановлений, тому нараховані позивачем річні, інфляційні та пеня підлягає стягненню на його користь. При цьому, судами взято до уваги укладення спільного протокольного рішення № 20/5099 від 14.10.2013, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору № 44 від 01.10.2004, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 90% було відмовлено, а сума пені стягнута на підставі контррозрахунку відповідача в сумі 77873,65 грн.
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.
Як вже зазначалося вище, відповідач у касаційній скарзі просить суд скасувати судові рішення в частині стягнення розміру пені, в зазначеній частині просить прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 90%. В решті судові рішення скаржником не оскаржуються.
Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі стороні, що порушила зобов'язання.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Згідно приписів ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
Отже, з'ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись п.8 ст.13, статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі №908/1453/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський