21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
24 грудня 2009 р. Справа 12/132-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20 ,код. ЄДРПОУ 33635277)
до: Закритого акціонерного товариства "Ремонтно - будівельне управління № 5 " (21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4, код ЄДРПОУ 03329309)
про стягнення 139207,87 грн.
та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Ремонтно - будівельне управління № 5 " (21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4, код ЄДРПОУ 03329309)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20 ,код. ЄДРПОУ 33635277)
про визнання недійсними пунктів (частин) договору фінансового лізингу
Головуючий суддя Кожухар М.С.
Cекретар судового засідання Семенько Д.А.
Представники : не з'явились
За клопотанням учасників процессу звукозапис судового процессу не здійснювався.
Подано позов про стягнення з відповідача 139 407,87 грн., в тому рахунку: 129 856,36 грн. боргу зі сплати лізингових платежів за договором № 138 фінансового лізингу від 04.07.2007 р., 7 361,15 грн. пені, 864,32 грн. - 3% річних, 1 326,04 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 31.07.2009р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 22.09.2009р.
Ухвалою суду від 22.09.2009р. розгляд справи відкладено на 20.10.2009р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та з урахуванням виниклої необхідності у додаткових доказах та поясненнях компетентного працівника у сфері фінансів стосовно розрахунку ціни позову.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві № 64 від 13.10.2009 р., а 20.10.2009р. ним подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг", в якому він просить суд визнати підпункти 3.5.1., 3.5.2., 3.5.4. договору № 138 фінансового лізингу від 04.07.2007р. недійсними з моменту укладення договору. Зустрічний позов ухвалою суду від 23.10.2009р. прийнято до розгляду разом з первісним.
Заявою від 20.10.2009 р. представник позивача зменшив розмір позовних вимог на 200 грн., просить стягнути з відповідача 139207,87 грн. (а.с. 147 т.1).
В судовому засіданні 20.10.2009 р. оголошено перерву до 26.10.2009 р. для надання сторонами доказів по справі.
В судове засідання 26.10.2009 р. представник позивача за первісним, відповідача -за зустрічним позовами не з'явились, витребувані судом документи сторонами не надані.
Ухвалою суду від 26.10.2009 р. розгляд справи відкладено на 19.11.2009 р.
Судове засідання 19.11.2009 р. не відбулось через хворобу судді.
Ухвалою суду від 25.11.2009 р. розгляд справи призначено на 22.12.2009 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»правом участі в розгляді справи не скористалось. Про час і місце розгляду справи повідомлено належним чином: ухвалою суду від 25.11.2009 р., яка надіслана йому рекомендованною кореспонденцією.
У зв'язку з цим, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. В судовому засіданні 22.12.2009 р. та 23.12.2009 р. (за участю представника ЗАТ «РБУ № 5) оголошено перерви для перевірки розрахунку ціни первісного позову.
В судове засідання 24.12.2009 р. представник ЗАТ «РБУ № 5»також не з'явився.
Отже розгляд справи продовжується за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
З наданих у судових засіданнях пояснень представників сторін та матеріалів справи, суд вбачає таке.
04.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(надалі -«Лізингодавець») та Закритим акціонерним товариством «Ремонтно-будівельне управління № 5»(надалі -«Лізингоодержувач») укладено договір № 138 фінансового лізингу (надалі -Договір), предметом якого є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) для підприємницьких цілей Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 1.1 Договору).
Продавцем (Постачальником) майна, зазначеного в Специфікації-Додатку № 2 до Договору (а саме: два автомобілі FAW CA 3252 загальною вартістю 530000 грн. З ПДВ, надалі -«Предмет лізингу»або «Майно»), є підприємство «Автоівнвестстрой-Вінниця»(Продавець) (п. 1.4 Договору).
Строк лізингу -36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі Предмета лізингу згідно з пунктом 4.3 Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Предметом лізингу (п. 2.1 Договору).
Склад лізингових платежів та порядок розрахунків за Договором передбачено його розділом 3-ім.
Так, відповідно до п. 3.1 Договору лізингові платежі включають:
-винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно з урахуванням коригування, зазначеного в пункті 3.5 Договору (п. 3.1.1 Договору);
- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна (п. 3.1.2 Договору).
Загальна вартість Майна на момент укладення Договору складає: без ПДВ -441666,67 грн., 20% ПДВ -88333,33 грн., разом -530000 грн. (п. 3.2 Договору).
Загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно становить: без ПДВ - 122457,25 грн., при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням умов пункту 3.5.2 Договору (п. 3.3 Договору).
Усі платежі за Договором здійснюється в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок (п. 3.5 Договору).
Відповідно до 3.5.1 Договору Лізиногодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Сума Sn, що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), що визначається наступним чином: Sn = (So * Kn) : Ko, де Kn -курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу; Ko -курс гривні до долару США, за яким фінансово-кредитна установа, що забезпечує Лізингодавця кредитними коштами щодо придбання Предмета лізингу (Банк) за дорученням Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту, отриманих Лізингодавцем для придбання Майна та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.
Сторони погодились, що зазначений курс гривні до долару США визначається за даними Банка, оформленими ним відповідною довідкою.
Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банком продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання від Банку вищезазначеної довідки.
So -сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (п. 3.5.1 Договору).
Порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений підпунктом 3.5.1 пункту 3.5 Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким Банк, за дорученням Лізингодавця, фактично здійснив продаж (конвертування) у гривню коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих Лізингодавцем для придбання Майна та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг (п.3.5.2 Договору).
Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий день (п.3.5.3 Договору).
В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку Лізингодавець надає Лізингоодержувачу відповідні податкові накладні (п. 3.5.4 Договору).
Датою виконання будь-якого платежу за Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладення штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 Договору (п. 3.11 Договору).
Відповідно до п. 11.2.1 Договору зокрема за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових платежів на інших платежів, передбачених пунктом 3.1 Договору та Графіком сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення, та відшкодувати збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад зазначену пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі, пов'язані із збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, сплатою банку штрафних санкцій або інші), Лізингоодержувач протягом 5-ти банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від Лізингодавця.
Згідно акту приймання-передачі від 02.08.2007 р. позивач передав, а відповідач отримав Предмет лізингу на підставі вказаного вище Договору.
Однак Графік сплати лізингових платежів, передбачений Додатком № 1 до Договору та Додатковою угодою № 1 від 03.07.2007 р. до Договору відповідачем порушено.
Наведене стверджується:
- договором № 138 фінансового лізингу від 04.07.2007 р. з додатками;
- додатковою угодою № 1 від 03.09.2007 р. до Договору;
- актом приймання-передачі Предмету лізингу від 02.08.2007 р.;
- довіреністю ЯНМ № 198680 від 02.08.2007 р.;
- платіжними документами відповідача на сплату лізингових платежів;
- іншими матеріалами справи.
Заслухавши надані в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України від 16 грудня 1997 року N 723/97- ВР «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини, що виникають відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом «Про фінансовий лізинг»(ст. 2 Закону «Про фінансовий лізинг»).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний зокрема своєчасно сплачувати лізингові платежі, а Лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих
невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг»Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.
Між сторонами виникли правовідносини, що випливають з Договору № 138 фінансового лізингу.
Закрите акціонерне товариство «РБУ № 5»вважає, що пункти 3.5.1, 3.5.2, 3.5.4 цього Договору суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим просить визнати їх недійсними з тих підстав, що :
- пункти 3.5.1, 3.5.2, суперечать ч.ч. 1,3 ст. 203 ЦК України, оскільки: при певних умовах суттєво впливають на ціну договору, яка не може бути змінена без згоди Лізингоодержувача;
- пункт 3.5.2 містить посилання на долари США, у той час, як згідно з положеннями чинного законодавства України грошовою одиницею України є гривня, а використання іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами заборонено;
- даними пунктами Договору порушується ст. 1056-1 ЦК України та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України стосовно того, що орендна плата -це фіксований платіж, який може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством;
- підпункт 3.5.4, як і пункти 3.5.1, 3.5.2 суперечить ч.ч. 1,3 ст. 203 ЦК України, так як: ціна договору не фіксована і може бути змінена в односторонньому порядку.
ТОВ «АІС-Лізинг»проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у письмовій відповіді на позов, надісланій суду 09.11.2009 р.
Дослідивши та оцінивши умови, що містить Договір № 138 фінансового лізингу, суд дійшов висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частинами 1 і 3 ст. 203 ЦК України, на порушення яких посилається позивач за зустрічним позовом, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1) та що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3).
Зміст підпунктів 3.5.1, 3.5.2 Договору не суперечать положенням законодавства щодо визначення гривні єдиним платіжним засобом на території України, оскільки пункт 3.5 Договору (який включає і вказані підпункти) передбачає, що усі платежі за Договором здійснюються в національній валюті України -гривні.
Збільшення розміру лізингових платежів в частині розміру винагороди (комісії) Лізингодавця в залежності від збільшення курсу долару США НБУ до гривні не суперечить чинному законодавству та/або моральним засадам суспільства та відповідає ст.ст. 3,6, 627, ч.3 ст. 691, ч. 2 ст. 694, ч. ч.1,3 ст. 762 ЦК України, ч.1 ст. 286 ГК України.
Оспорюваними підпунктами Договору не встановлено право зміни ціни договору в односторонньому порядку, оскільки порядок зміни розміру лізингових платежів сторонами обумовлено у Договорі.
Доказів, що волевиявлення під час укладення Договору фінансового лізингу Лізингоодержувача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, позивач за зустрічним позовом не назвав і не надав.
Наведене стосується і пункту 3.5.4 Договору. Нарахування ПДВ на розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно у складі такого лізингового платежу, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, випливає з тексту пункту 3.1 та підпункту 3.2.2 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відшкодування Лізингодавцю суми нарахованого відповідно до положень Закону «Про ПДВ»податку на додану вартість за рахунок Лізингоодержувача не суперечить законодавству та кореспондується зі ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України.
Також безпідставним є посилання позивача за зустрічним позовом в обгрунтування цього позову на ст. 1056-1 ЦК України, яка на дані правовідносини не розповсюджується.
З урахуванням наведенного, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову має бути відмовлено.
Отже правовідносини сторін регулюються Договором № 138 від 04.07.2007 р. у повному обсязі.
Виходячи з наданих позивачем розрахунків ціни позову (а.с. 6, 147-153 т. 1), до стягнення з відповідача заявлено 75137,97 грн. чергових лізингових платежів по даті сплати відповідно до додаткової угоди від 03.09.2007 р. до Договору № 138: з 03.02.2009 по 03.06.2009 р.
Доказів сплати цих лізингових платежів віповідач за первісним позовом не надав, а тому позовні вимоги щодо стягнення 75137,97 грн. підлягають задоволенню на підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 655, 762 (ч.1), ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг».
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Підпунктом 11.2.1 Договору передбачено сплату відповідачем пені у розмірі подвіної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежіми за кожен день прострочення.
Виходячи з наведеного, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення пені в частині суми, нарахованої за несвоєчасну сплату чергових лізингових платежів (75137,97 грн.) за період з 04.02.2009 р. по 22.06.2009 р. (в межах заявлених позовних вимог), у розмірі 3956,24 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведенного, підлягають задоволенню вимоги позивача за первісним позовом в сумі 2384,34 грн. інфляційних втрат та 522,11 грн. -3% річних, що нараховані на суму заборгованості з лізингових платежів у розмірі 75137,97 грн.
В решті вимог первісний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
До стягнення заявлено 8410,5 грн., що нараховані шляхом коригування лізингових платежів (частини вартості Майна в сумі 11777,78 грн. та суми винагороди 3841,72 грн. по даті передбаченої Договором сплати 03.01.2009 р., які надішли на рахунок Лізингоодержувача 22.12.2008 р. та 22.01.2009 р.) відповідно до курсу гривні до долара США на підставі підпунктів 3.5.1, 3.5.2 Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договором № 138 строк сплати суми коригування на підставі п/п 3.5.1 не визначений, а тому він визначається відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Разом з тим, позивач за первісним позовом не надав суду доказів надіслання відповідачу вимоги про сплату визначеної суми коригування.
З письмового пояснення представника відповідача за первісним позовом вбачається, що така вимога відповідачу не надсилалась.
За таких обставин, підстави для стягнення вказаної суми в судовому порядку на даний час відсутні.
Те ж саме стосується заявленої до стягнення суми у відшкодування ПДВ на перевищення подвійної облікової ставки НБУ, визначеної відповідно до підпункту 3.5.4 Договору.
Крім того, сума ПДВ на підставі підпункту 3.5.4 Договору визначена без урахування коригування лізингових платежів за попередній період; дані щодо такого коригування позивачем не наведено та доказів не надано.
Також заявлено до стягнення суму валютного коригування в розмірі 39314,23 грн. стосовно лізингових платежів в сумі 75137,97 грн., які не сплачені відповідачем.
Разом з тим підпунктом 3.5.1 Договору передбачено, що сума коригування підлягає визначенню на час фактичного виконання платежу. Оскільки ці платежі відповідачем не виконані, підстави для визначення та стягнення суми коригування стосовно них, відсутні.
Відповідно також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, що нараховані позивачем на вказані суми (суми валютного коригування та відшкодування ПДВ).
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33,43, 82, 84, 115, 116 ГПК України,
У зустрічному позові Закритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 5»відмовити.
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Ремонтно - будівельне управління № 5 " (21022, м. Вінниця, вул. Айвазовського, 4, код ЄДРПОУ 03329309, р/р 26001055303840 в ВФ ЗАТ КБ «Приватбанк») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20 ,код. ЄДРПОУ 33635277, р/р 2600945034000 в ЗАТ «Донгорбанк», МФО 334970) 75137,97 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 3956,24 грн. пені, 2384,34 грн. інфляційних втрат, 522,11 грн. - 3% річних, 820,01 грн. витрат на сплату держмита, 138,82 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.
В решті первісного позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.Кожухар
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 грудня 2009 р.
Відр. прим.
1 -до справи
2 - ТОВ «АІС-Лізинг»
3 -ЗАТ «Ремонтно-будівельне управління № 5»