21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
28 грудня 2009 р. Справа 2/214-09
за позовом: ФОП ОСОБА_1, 21000, АДРЕСА_1
до: ТОВ "ПродТоргІнвест+", 23218, Вінницька область, Вінницький район, с.Сосонка, вул.Червоноармійська, 57
про стягнення 48396,97 грн. заборгованості
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю;
відповідача : не з"явився
Заявлено позов ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "ПродТорг Інвест +" про стягненння 48396,97 грн. заборгованості за невиконання умов договору поставки №1/01від 01.01.2009 року.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 07.12.2009 р.
Ухвалою суду від 07.12.2009 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено для надання додаткових доказів по справі на 28.12.2009 року.
В судовому засіданні 28.12.2009 року представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 28.12.2009 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 06.11.2009 року документів не надав. При цьому, 28.12.2009 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заяву вх.№ 15892 про перенесення розгляду справи на іншу дату.
Вказане клопотання судом відхиляється, зважаючи на таке.
Положення ст. 28 ГПК України не позбавляють права керівника ТОВ "ПродТорг Інвест+" направити до суду іншого довіреного представника з відповідними повноваженнями для представництва інтересів підприємства в суді, однак цього зроблено не було.
Поряд з цим, до поданої заяви не додано належних доказів в підтвердження хвороби представника відповідача ОСОБА_3
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01 січня 2009 року між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ "ПродТорг Інвест+" (покупець) укладено договір поставки товару № 1/01, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов"язується систематично поставляти (передавати у власність) товар, визначений у п. 1.2. даного договору, покупцю окремими партіями згідно замовлень по цінам, що діють на день замовлення відповідно діючих прейскурантів, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити поставлений товар.
Відповідно до п. 1.2. договору товаром за даним договором є товар, визначений в специфікації до договору, яка є невід"ємною частиною договору.
Згідно п. 3.4. моментом передачі окремої партії товару вважається момент фактичної передачі товару покупцеві , оформлений накладною, яка є невід"ємною частиною договору.
Накладна скріплюється мокрими печатками та підписується уповноваженими представниками сторін (п. 3.6. договору).
Так, згідно накладних № 6/1 від 06.01.2009 року на суму 18951,50 грн., № 13/1 від 13.01.2009 року на суму 22626,90 грн., № 3/3/1 від 03.03.2009 року на суму 14900,00 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 56478,40 грн.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються готівкою або в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника, протягом семи днів з моменту фактичної передачі товару (дата фактичної передачі товару вказана у накладній).
Однак в порушення зазначених умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар згідно накладної № 13/1 від 13.01.2009 року в сумі 13300,00 грн. відповідно до виписки банку від 04.02.2009 року.
Решту суму заборгованості в сумі 43178,40 грн. сплачувати в добровільному порядку відповідач відмовляється, у з чим позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №1/01від 01.01.2009 року є договором поставки .
В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару відповідачу належним чином, доказом чого є підписані сторонами накладні.
Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у встановлені договором строки, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 43178,40 грн. за несвоєчасну оплату поставленої продукції, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення 43178,40 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3923,22 грн. - індексу інфляції та 1295,35 грн. - 3% річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.
Однак, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних судом виявлено помилки допущені позивачем при обрахунку, які полягають у невірному визначенні періодів, у яких відповідач допустив прострочення оплати за поставлений товар, а також неточному визначенні суми боргу за кожний окремий період.
Провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних із врахуванням виявлених помилок вказаних вище, судом отримано наступні значення: 3333,96 грн. - інфляційних втрат та 976,88 грн. - 3% річних.
Оскільки отримані в результаті перерахунку судом суми є меншими від тих, які заявлено позивачем суд відмовляє в стягнені 589,26 грн. - інфляційних втрат та 318,47 грн. - 3 % річних.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
При цьому, всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 06.11.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 252,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується квитанцією № 30987 від 31.10.2009 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляді господарських справ становить 236,00 грн.
Внесення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПродТоргІнвест+", 23218, Вінницька область, Вінницький район, с. Сосонка, вул. Червоноармійська, 57 (ідентифікаційний код - 35949727, р/р № НОМЕР_1 у Вінницькій філії ВАТ АБ "УкрГазБанк") на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 21000, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, п/р № НОМЕР_3 у Вінницькій філії "Брокбізнес Банк", МФО - НОМЕР_4) 43178,40 грн. - основного боргу, 3333,96 грн. - інфляційних втрат та 976,88 грн. - 3 % річних, 474,89 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 231,57 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 16 грн. 00 коп. за квитанцією № 30987 від 31.10.2009 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/214-09, підлягають поверненню з Державного бюджету Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, 21000, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, п/р № НОМЕР_3 у Вінницькій філії "Брокбізнес Банк", МФО - НОМЕР_4).
6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 грудня 2009 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу- ФОП ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1);
3 - відповідачу-ТОВ "ПродТоргІнвест+" (23218, Вінницька область, Вінницький район, с.Сосонка, вул.Червоноармійська, 57).