Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/4538/2018
04 травня 2018 року місто Київ
справа № 760/28057/17
Апеляційний суд міста Києва в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану в інтересах відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року про відкриття провадження у справі, постановлену під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Дев'ята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреності та договорів дарування, -
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року відкрито провадження у вищевказаній справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції в частині відкриття провадження щодо визнання недійсною довіреності від 07 квітня 1994 року, посвідченої державним нотаріусом Кореневської нотаріальної контори Курської області Тимкіною Л.М., ОСОБА_2, як представник відповідача ОСОБА_3 19 квітня 2018 року подала апеляційну скаргу.
Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню апелянту виходячи з наступного.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4, 8 ст.62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою.
Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просить визнати недійсною довіреність та визнати недійсними договори дарування 1/2 частини житлового будинку за адресою: місто Київ, вул. Пржевальського, 6, а тому вказана справа не належить до малозначних.
Відповідно до п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Положеннями ч.4 ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги вона підписана ОСОБА_2, як представником відповідача ОСОБА_3 та подана до суду 19 квітня 2018 року.
Однак, ОСОБА_2 до апеляційної скарги не додано документів (довіреності та/або ордеру), які б підтверджували її повноваження діяти від імені ОСОБА_3
На підтвердження повноважень від імені ОСОБА_3 у матеріалах справи міститься фотокопія довіреності від 18 лютого 2017 року, за якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником в усіх організаціях, установах, підприємствах, органах влади, органах внутрішніх справ, прокуратурі, суді з питань захисту її законних прав та інтересів.
Вказана довіреність посвідчена головою Наглядової Ради Спілки інвалідів Великої Вітчизняної Війни, Збройних Сил і малозабезпечених в м. Києві.
Разом з тим, дана довіреність згідно вимог ч.4 ст.62 ЦПК України не підтверджує повноваження ОСОБА_2 діяти від імені ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, в тому числі і подавати апеляційну скаргу в інтересах відповідача.
Також, матеріали справи не містять документів про те, що представник, яким підписано апеляційну скаргу є адвокатом.
Згідно з п.1 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
А відтак, ОСОБА_2 не надала відповідних документів згідно з вимогами ч.4 ст.62 ЦПК України на підтвердження її повноважень подавати на підписувати апеляційну скаргу від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_3, а тому згідно з п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає відповідачу повторному зверненню з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України за своїм підписом або подану через представника (адвоката) з одночасним поданням клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги.
У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, відповідач має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст.357 ЦПК України, п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147, п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року про відкриття провадження у справі, постановлену під головуванням судді Букіної О.М., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Дев'ята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреності та договорів дарування повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя Борисова О.В.