Справа № 760/12351/17 Головуючий у 1-й інстанції - Усатова І.А.
№ апеляційного провадження 22-ц/796/3600/2018 Доповідач - Рубан С.М.
03 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року, ухвалене у складі судді Усатової І.А. в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просив суд:
встановити юридичний факт, що національність бабусі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 - полька,
встановити юридичний факт, що національність ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 - поляк,
зобов'язати Солом'янський районний у місті Києві відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_1, вказавши в графі національність ОСОБА_1 - «поляк»,
зобов'язати Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести відповідні зміни в актовому записі про одруження за № 732 від 22.10.1999 року ОСОБА_1, вказавши в графі національність ОСОБА_1, замінивши в графі національність «українець» на «поляк».
Посилається на те, що у свідоцтві про народження його бабусі ОСОБА_2, національність її матері ОСОБА_3 вказана - «українка», хоч насправді бабуся заявника та її мати завжди вважали себе польками і належали до польської національності, але на час народження бабусі заявника, 1925 року, щоб уникнути переслідувань з боку влади, її батьки приховували як свою приналежність до польської нації, так і приналежність бабусі до польської нації. Бабуся ОСОБА_2 була уродженою полькою, сповідувала римо-католицьку віру і проживала на території України завжди дотримуючись традицій своєї національності. Враховуючи, що батько заявника був робітником радянської управлінської системи, а приналежність родичів до польської національності радянською владою на той час не заохочувалась, бабуся таємно від батька виховувала його в польських традиціях та залучала до святкування польських свят. ОСОБА_1 зазначає, що 18 березня 1975 року його батькам видано свідоцтво про його народження, та як наполягав батько, із зазначенням його національності «українець». Посилається на те, що на даний час в наявності є копія свідоцтва про народження його бабусі ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2), із зазначенням національності її матері - «полька», оригінал свідоцтва про народження був зданий при отриманні свідоцтва про смерть.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що для підтвердження належності до польської нації його бабусі, він направив запит до державного архіву Черкаської області, на що було отримано довідку № Г-7/05-08 від 24.02.2017 року, якою підтверджується його народження в родині польських римо-католиків.
Посилався на те, що встановлення факту польського походження йому необхідне для отримання польського свідоцтва про народження та можливості користуватися окремими пільгами та гарантіями, що передбачені чинним законодавством Республіки Польща для громадян пострадянських республік польського походження.
УхвалоюСолом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року закрито провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Солом'янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 та актового запису про одруження за № 732 від 22.10.1999 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.02.2018 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника.
Посилається на те, що він відносить себе до польської національності, бабуся заявника була полькою і на даний час заявник бажає відновити і підтвердити свою дійсну національність, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про національні меншини». На даний час заявник підтримує стосунки зі своїми родичами - поляками. Зазначає, що п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадського стану» від 07.07.1995 року № 12 роз'яснено, що при розгляді справ про встановлення неправильності в актовому записі про народження суди мають враховувати, що він зокрема повинен містити відомості про національність і громадянство батьків, а якщо їх не було внесено - актовий запис має бути доповнено. Крім того, відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд може встановити факти, які і за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав. Оскільки родичі заявника були поляками, заявник та його діти також мають право на відновлення національності своїх предків та на внесення змін, доповнень до правовстановлюючих документів із зазначенням належності до польської національності, відновивши свою дійсну національність, як це передбачено Законом України «Про національні меншини в Україні», в тому числі для отримання польського свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
02 травня 2018 року до початку розгляду справи в апеляційному суді від ОСОБА_1 надійшла заява про залишення його заявипро встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду з підстав, передбачених ст. ст. 257, 377 ЦПК України.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши подану заяву, дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про залишення його заяви про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду це право заявника, передбачене цивільно-процесуальним законом України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про залишення без розгляду його заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, підлягає задоволенню, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року скасуванню, оскільки це є волевиявленням заявника, яким він з урахуванням принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) розпорядився на власний розсуд та права заінтересованої особи при цьому не порушуються.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Солом'янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови складено 04 травня 2018 року.
Головуючий Судді