03 травня 2018 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/20912/17
Апеляційне провадження № 22-ц/796/4044/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
при секретарі - Слободяник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року, ухвалене під головуванням судді Коренюк А.М., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
У листопаді 2017 року позивачка звернулась до суду із позовом на обґрунтування якого зазначила, що з 30 грудня 2006 року перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року.
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач в добровільному порядку належної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, зареєстрований як фізична особа - підприємець та здійснює підприємницьку діяльність з надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, має стабільний дохід.
За таких обставин, позивачка просила стягнути на свою користь з відповідача аліменти в розмірі 10 000 грн. щомісячно, на утримання двох неповнолітніх дітей в рівних частинах до досягнення ними повноліття. (а.с.1-2)
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що третину місяця діти проживають із батьком в орендованій ним квартирі, у зв'язку з чим відповідач приймає фінансову участь у забезпеченні дітей продуктами харчування, медикаментами, медичними оглядами, одягом і іграшками, готував дітей до школи. Крім того, відповідач оплачує заняття сина в підготовчій школі «Винахідник» та в футбольній школі «Восход». Також відповідач допомагає батькам, непрацюючим пенсіонерам, батькові відповідача проведена операція. Витрати відповідача на адвокатську допомогу орієнтовно складають 5000 грн. Враховуючи вищезазначене, просив визначити аліменти на утримання обох дітей в розмірі 2000 грн. щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, проте не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.50-52)
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10 листопада 2017 року, й до повноліття молодшої дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 640,00 грн. судового збору. (а.с.80-85)
В апеляційній скарзі представник відповідача - адвокат ОСОБА_6 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просила його скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначила, що суд не врахував обставин та доказів якими обґрунтовані заперечення проти заявлених вимог і дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. Вказувала, що суд не врахував, що відповідачем витрачено 18152.11 грн. на утримання дітей, діти з 22 лютого і по 23 березня 2018 року проживали з батьком, оскільки позивачка в цей час була у закордонному відрядженні, не звернув уваги на відсутність у відповідача власного житла, утримання непрацездатних батьків. (а.с.90-92)
Представник ОСОБА_2- ОСОБА_8направила до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому із посиланням на необґрунтованість доводів апеляційної скарги просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення районного суду без змін. (а.с.116-118)
Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ, Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
Відповідно до пункту 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат ОСОБА_6 підтримала скаргу і просила її задовольнити, позивачка ОСОБА_2, її представник - ОСОБА_8 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Представник відповідача - адвокат ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції заявила про належність сповіщення відповідача ОСОБА_1, зазначила, що останній на час розгляду справи апеляційним судом перебував у закордонному відрядженні, просила розглядати справу за відсутності відповідача, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. (а.с.105, 108, 122)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка і відповідач із 30 грудня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року. (а.с.4-5)
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.6-7)
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2016 року, визначено місце проживання неповнолітніх дітей разом із позивачкою ОСОБА_2 (а.с.8)
За наданими до суду доказами позивачка ОСОБА_2 здійснює витрати на навчання доньки ОСОБА_3, утримання дітей і житла за місцем їх проживання. (а.с.11-19)
Відповідач ОСОБА_1 оплачував заняття сина в підготовчій школі «Винахідник» та в футбольній школі «Восход», придбавав для обох дітей продукти харчування, одяг і іграшки, витрачав гроші на лікування і медичні консультації дітей. (а.с.53-62)
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до положень частини 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З аналізу вказаних норм СК України вбачається, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.
Матеріали справи не містять і судом не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітні діти проживають з відповідачем. Тимчасове фактичне проживання (перебування) дітей із відповідачем не може бути визнано підставою для відмови позивачці в задоволенні позову або визначення іншої початкової дати стягнення аліментів ніж передбачено ч. 1 ст. 191 СК України. Тому, колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта.
Обома сторонами надані докази понесення певних витрат на утримання дітей. При цьому, на думку колегії суддів, понесені відповідачем витрати на утримання дітей можуть бути враховані під час виконання рішення про стягнення аліментів. (а.с.19-25, 53-62)
Доводи відповідача про перебування на його утриманні непрацездатних батьків не знайшли підтвердження об'єктивними доказами, зокрема, що заробіток (дохід) відповідача є єдиним джерелом існування непрацездатних батьків. Допомога батькам, непрацюючим пенсіонерам, у т.ч. на проведення лікування (операції) не може бути визнана підставою для звільнення відповідача від обов'язку утримання дітей. (а.с.68-73)
При цьому, відповідач не заперечував факту понесення ним витрат на адвокатську допомогу яку орієнтовно визначив в розмірі 5000 грн.
Наявності у спільній сумісній власності сторін зазначеного відповідачем нерухомого майна позивачка не заперечувала. Інших об'єктивних доказів наявності у позивача рухомого або нерухомого майна, понесення позивачем значних витрат, до суду не надано і судом таких не встановлено. (а.с.63-67)
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» за якою у 2018 році встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривень, з 1 грудня - 2027 грн.
За таких обставин, колегія суддів погодилась з висновком районного суду про покладення обов'язку зі сплати аліментів на відповідача у розмірі 2500 грн. на кожну дитину, що майже дорівнює розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому колегія суддів врахувала, що основний тягар витрат несе позивачка з якою проживають діти, а апелянтом не доведено фінансову неспроможність сплати аліментів у визначеному судом розмірі. Крім того, відповідач не позбавлений права заявляти про зменшення розміру стягнення аліментів у разі наявності підстав, передбачених ст. 192 СК України.
Проте, ухваливши оскаржуване рішення, районний суд зазначив, що аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 мають стягуватися до повноліття молодшої дитини.
Таке визначення, є помилковим, оскільки дає підстави для стягнення аліментів на обох дітей до повноліття молодшої дитини (сина ОСОБА_4), що суперечить положенням ч. 1 ст. 180 СК України, за змістом якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тому, резолютивна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом зазначення замість «молодшої дитини», словами «кожної дитини».
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 367, п. 1, 3 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року - змінити, зазначивши в абзаці другому резолютивної частини цього рішення замість «молодшої дитини» - «кожної дитини».
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 03 травня 2018 року.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
О.В.Борисова
В.М.Ратнікова