АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Іменем України
26 квітня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 27 березня 2018 року,
за участю прокурора - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017101020000014 від 31.01.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, було задоволено клопотання слідчого Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №462) в літ. А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363).
Заборонено здійснювати будь-які реєстраційні дії, щодо нежилих приміщень №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №462) в літ. А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363).
Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахувавши наявність підстав вважати, що вказане у клопотанні слідчого майно, на яке просив накласти арешт останній, має доказове значення у кримінальному провадженні, визнано речовими доказами та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно, перелік якого зазначений у самому клопотанні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу незаконною, такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді, які в ній викладені, такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому просить скасувати ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 27.03.2018 р. у справі 753/4454/18, про накладення арешту на нежитлові приміщення №№1,2,3 (групи приміщень №462) в літері А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363), із забороною здійснювати будь-які реєстраційні щодо нежитлових приміщень №№1,2,3 (групи приміщень №462) в літері А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363), та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене з процесуальним керівником ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, заборону здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нежитлових приміщень №№1,2,3 (групи приміщень №462) в літері А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363), - відмовити.
Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що слідчим суддею було безпідставно та в супереч ст. 170 КПК України накладено арешт на майно ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_10 є власником майна та не є підозрюваним, обвинуваченим, більш того, ОСОБА_6 має статус потерпілого, а вказане майно перебуває у власності добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_6 набув його на законних підставах, вказаний правочин (договір купівлі-продажу) не оскаржений, не визнаний недійсним, в силу презумпції правомірності правочину згідно зі ст. 204 ЦК України є дійсним.
Додатково представник власника майна наголошує на тому, що оскільки ОСОБА_6 є добросовісним набувачем арештованого майна, то арешт на вказане майно накладено слідчим суддею безпідставно, з огляду на те, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.
Також, апелянт, зазначає про те, що в ухвалі слідчий суддя взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину та відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, зокрема набуте кримінально протиправним шляхом, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, слідчими слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017101020000014, розпочатому 31.01.2017 р., за фактом заволодіння шахрайським шляхом невстановленими особами нежитловими приміщеннями №№1,2,3 (групою приміщень №462, секція І (літера А), загальною площею 155,10 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13-Д, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Дарницького управління поліції Головного управління поліції в м. Києві надійшла заява ОСОБА_11 про те, що невстановлені особи, шахрайським шляхом заволоділи майном, а саме: нежитловими приміщеннями №№ 1,2,3 (групою приміщень №462, секція Е (літера А), загальною площею 155,10 кв. м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , які згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 11 травня 2006 року належать ОСОБА_12 , чим завдали останньому майнової шкоди.
В ході допиту в якості свідка ОСОБА_11 повідомила, що у власності її брата ОСОБА_12 перебувають нежитлові приміщення №№1,2,3 (група приміщень №462, секція Е (літера А), загальною площею 155,10 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , які остання здавала в оренду, оскільки була уповноважена представляти інтереси ОСОБА_12 у всіх підприємствах, установах, організаціях з питань, які стосувались власника вказаних нежитлових приміщень, оскільки останній є громадянином Російської Федерації, представництво здійснювалось на підставі довіреності №811 від 25 травня 2015 року, яка дійсна до 15 травня 2018 року.
Так, ОСОБА_11 вказані приміщення здавала в оренду ОСОБА_13 , відповідно до договору найму (оренди) нерухомого майна від 17 травня 2016 року строком на два роки, оплата за оренду здійснюється не пізніше 20 числа кожного місяця. 26.12.2016 р. ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_14 з приводу здійснення оплати за оренду приміщень на що останній повідомив, що вказані приміщення він не займає, пояснивши це тим, що приблизно в жовтні 2016 року невідомі йому раніше особи, які представились працівниками виконавчої служби виселили його з займаних приміщень та повідомили, що ОСОБА_11 начебто перебуває у місцях позбавлення волі, тому він не намагався зв'язатись з останньою. 27.12.2016 р. ОСОБА_11 прибула до вказаних приміщень, де виявила сторонніх, раніше невідомих їй осіб, які повідомили, що орендують вказані приміщення, на підтвердження даного факту жодних документів не надали. В подальшому, цього ж дня за вказаною адресою приїхав чоловік, який відрекомендувався як ОСОБА_6 та повідомив, що власником зазначених приміщень є він, але на підтвердження своїх слів жодних документів не надав.
Також в ході досудового розслідування відібрано пояснення у ОСОБА_6 , який повідомив, що нежитлові приміщення №№1,2,3 (група приміщень №462, секція Е (літера А), загальною площею 155,10 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 він знайшов за допомогою послуг ріелтерської компанії, назви якої він не пам'ятає та придбав у раніше невідомого ОСОБА_15 , який проживає у Івано-Франківській обл., Богородчанському p-ні. Солотин. 26.09.2016 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1890 від 26.09.2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_16 . Також останній пояснив, що вказані приміщення ОСОБА_15 продавав на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 30.06.2016 р., який ОСОБА_15 укладав з ОСОБА_12 . Після придбання вказаних приміщень ОСОБА_6 почав здавати їх в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Стар Лінк».
В ході досудового розслідування отримано достатні дані, які вказують на те, що нежитлові приміщення №№1,2,3 (група приміщень №462, секція Е (літера А), загальною площею 155,10 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом на який було спрямоване кримінальне правопорушення.
13.02.2017 р. постановою слідчого СВ Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 нежитлові приміщення №№1,2,3 (група приміщень №462, секція Е (літера А), загальною площею 155,10 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 було визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №42017101020000014 від 31.01.2017 року.
14.03.2018 р. слідчий СВ Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нежилі приміщення №№1, 2, 3 (групи приміщень №462) в літ. А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363).
27.03.2018 р. ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №462) в літ. А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363), із забороною здійснювати будь-які реєстраційні дії, щодо вказаного нерухомого майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи слідчого, представника потерпілого та представника власника майна, досліджені матеріали справи, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно ОСОБА_6 , а саме на нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №462) в літ. А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363), з тих підстав, що вони є речовими доказами в даному кримінальному провадженні та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у право власності ОСОБА_6 з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №462) в літ. А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363) можуть бути пошкоджені, зіпсовані, передані або відчужені, арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Тому, посилання апелянта на те, що слідчим суддею було безпідставно та в супереч ст. 170 КПК України накладено арешт на майно ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_10 є власником майна та не є підозрюваним, обвинуваченим, більш того, ОСОБА_6 має статус потерпілого, а вказане майно перебуває у власності добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_6 набув його на законних підставах, вказаний правочин (договір купівлі-продажу) не оскаржений, не визнаний недійсним, в силу презумпції правомірності правочину згідно зі ст. 204 ЦКУ є дійсним, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Доводи представника власника майна про те, що арешт на майно ОСОБА_6 накладено слідчим суддею безпідставно, з огляду на те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем цього майна і на нього не може бути накладено арешт, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, якими, власне, і є нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №462) в літ. А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363), відповідно до постанови слідчого від 13.02.2017 р.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, яке належить ОСОБА_6 , апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі власника майна обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42017101020000014 від 31.01.2017 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, якою було задоволено клопотання слідчого Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві ОСОБА_8 , погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень №462) в літ. А, загальною площею 155,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 16578529, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 946193980363), заборонивши здійснювати будь-які реєстраційні дії, щодо вказаних нежилих приміщень - залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє у захист прав та інтересів ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_17 ОСОБА_18 с і к