м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а
20 квітня 2017 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кияшко О.А., з участю ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2016 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_2 03.09.2016 року в 04 годин 50 хвилин, керував автомобілем НОМЕР_1 по вул. Ак. Глушкова в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що суд з недостатньою повнотою з'ясував всі обставини справи, надав неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а справу розглянув без його участі та участі свідків. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він транспортним засобом не керував, а працівники поліції належним чином не встановили особу, яка керувала автомобілем. Вказує, що працівники поліції, при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення, порушили порядок проведення огляду, встановленого Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", оскільки не відсторонили особу, яка керувала автомобілем, від його керування. Також зазначає, що суд визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, не маючи належних доказів щодо притягнення його за ч.ч. 1, 2 ст.130 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 надав пояснення, які відповідають змісту апеляційної скарги та разом із захисником просили її задовольнити з наведених в ній підстав.
Проте, як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія АП2 № 048986 від 03.09.2016 року, ОСОБА_2 03.09.2016 року в 04 годин 50 хвилин, керував автомобілем НОМЕР_1 по вул. Ак. Глушкова в м. Києві (Одеське КП) з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
Також із змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 відмовився від підписання протоколу, надання пояснення по суті правопорушення та отримання його копії. Про свою згоду пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_2 не заявляв та не спростовував у будь-який інший спосіб зміст протоколу щодо його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП вказаний протокол складено у присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які своїми підписами завірили правильність викладених у ньому відомостей.
Допитаний за клопотанням ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_5 підтвердив, що був свідком складання протоколу про адміністративне правопорушення та належність йому наявного у протоколі підпису, хоча із спливом значного проміжку часу не зміг згадати детально обставини тих подій.
Інспектор 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП НП України лейтенант поліції ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та зазначила, що особа водія ОСОБА_2 була встановлена на місці зупинки транспортного засобу за допомогою наявного паспорта на його ім'я.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_2 не керував 03.09.2016 року в 04 годин 50 хвилин автомобілем НОМЕР_1 по вул. Ак. Глушкова в м. Києві спростовуються поясненнями працівника поліції ОСОБА_6, свідка ОСОБА_5, а також даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Водій ОСОБА_2 вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України не виконав та відмовився на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належного підтвердження правильності кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.130 КУпАП є необґрунтованими, оскільки суперечить матеріалам справи (а.с. 13-14), а будь-які клопотання ОСОБА_2 та його захисник відмовилися заявляти у судовому засіданні апеляційного суду з метою спростування даних обставин.
Отже дослідженні у справі докази дають підстави вважати, що висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам, а кваліфікація його дій є правильною.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду, постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.11.2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років без оплатного вилучення транспортного засобу, - без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя