Справа № 33/796/358/2018 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Бойко О.В.
Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.
13 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Маліновський О.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Як зазначено у постанові, ОСОБА_4 27.10.2017 року о 01 год. 29 хв. на вул. Деміївська, 39 в м. Києві, керував автомобілем «Москвич», д.н.з. НОМЕР_2, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку приладом драгер, результат 2,19%, чим порушив п. 2.9а ПДР України, тобто здійснив дії, передбачені ч. 1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального і процесуального права, оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, суддя розглянув справу поверхово і формально, не допитавши свідків в судовому засіданні.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначає, що посилання у постанові на порушення ним п. 2.9а ПДР не відповідає дійсності, адже цей пункт передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Він не порушував п. 2.9 а ПДР, так як він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а лише знаходився в ньому. В час коли під'їхали патрульні, транспортним засобом він не керував. Тобто водієм він не являвся.
Посилання у постанові на те, що огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку також не відповідає дійсності. Поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом.
Фактично, під час огляду на стан алкогольного сп'яніння був присутній лише один свідок, другого свідка не було, а внесені в протокол дані другого свідка та його підпис підроблено інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції ОСОБА_5
ОСОБА_4 також вказує, що його не відстороняли від керування, транспортний засіб тимчасово не затримували шляхом блокування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП. Крім того, суддя не викликав і не допитав в судовому засіданні осіб, які нібито були присутні під час огляду його на стан сп'яніння, у зв'язку з чим такі письмові пояснення не можна вважати доказами. Суддя також не викликав і не допитав в судовому засіданні співробітника Управління патрульної поліції в м. Києві, яким складено протокол про адміністративне правопорушення.
Інспектор роти №1 батальйону № 4 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенант поліції ОСОБА_6 внесла завідомо неправдиві відомості в протокол про адміністративне правопорушення серія БР № 160299 за нібито порушені правила дорожнього руху, а також підробила підпис свідка, якого фактично під час складання протоколу на місці не було.
Крім того, виходячи із змісту розділу постанови «встановив», розгляд справи суддя Бойко О.В. в судовому засіданні здійснював у присутності ОСОБА_7 і пояснення по суті справи отримував від нього. Це ще раз свідчить, що суддя розглянув справу поверхово і формально. Судове засідання проходило в службовому кабінеті судді і тривало не більше 5 хвилин. На судовому засіданні, на якому розглядалась справа по суті, суддя Бойко О.В. був без мантії та нагрудного знаку, що є порушенням ст. 16 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_8 вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції у відповідності зі ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП були повно, всебічно та об'єктивно встановлені фактичні обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, дана їм належна оцінка, керуючись законом суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, показами приладу «Драгер», та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з якими показник стану алкогольного сп'яніння складає 2,19‰, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, розпискою ОСОБА_4 про зобов'язання не керувати транспортним засобом (а.с. 2-5).
Винуватість ОСОБА_4 підтверджується також поясненнями свідка ОСОБА_8 при апеляційному розгляді справи, а також наданими суду відеозаписами із нагрудних відеокамер працівників УПП у м. Києві ДПП, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_4, якими підтверджено керування ОСОБА_4 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вказаними доказами спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, які є безпідставними та не підтверджені належними доказами.
Зміст протоколу про вчинення ОСОБА_4 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо особи, фактичних обставин справи, нормативного акту, що передбачає відповідальність, роз'яснення прав, пояснень особи та інших даних.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 погодився, що підтверджено його підписом у протоколі та в акті огляду на стан сп'яніння (а.с. 1,3).
Суд першої інстанції, врахувавши положення ст. ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_4 стягнення, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування у справі апеляційним переглядом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.А. Маліновський