АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA
27 березня 2018 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Журавель О.О., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 з його апеляційною скаргою на постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року, -
встановив:
Цією постановою ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10200грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Відповідно до постанови та протоколу про адміністративне правопорушення, 07.04.2017 року о 18 год. 55 хв., ОСОБА_4, в місті Києві, по провулку Бестужева, 19, керував автомобілем НОМЕР_1„ з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння рук, бліде обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_3 відмовився у присутності двох свідків.
Не погодившись з постановою Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року, вважаючи її необґрунтованою, безпідставною та ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначає наступне.
Апелянт вказує, що суд при вирішенні справи не взяв до уваги його пояснення, що 07.04.2017 він відмовився від проходження медичного огляду оскільки батько дружини зламав руку та його потрібно було доставити до лікарні, але інспектор поліції на ці обставини не зважав та склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП яке він не вчиняв, бо в стані наркотичного сп'яніння не перебував.
Отож, апелянт вважає, що його ОСОБА_3 неправомірно визнали винуватим та незаконно притягнуто до відповідальності у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, тому просить постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року скасувати, з прийняттям нового рішення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення свідка ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та викладені доводи в апеляційній скарзі, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Але при винесенні постанови Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року, суддя всупереч вимогам ст. 280 КУпАП, не вжив заходів для належноїперевірки обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон, та фактично притягнув ОСОБА_3 до відповідальності без будь-якого судового розгляду, не дослідивши не тільки його пояснення і заперечення, а й тих незначних доказів, що містяться в матеріалах справи, не давши їм належну й об'єктивну оцінку.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, при цьому, чим доводиться сам факт того, що водій дійсно керував автомобілем у стані наркотичного сп'яніння та, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, суд у постанові не вмотивував.
В протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3, в графі свідки та потерпілі, вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які начебто, посвідчують факт відмови ОСОБА_3 від проходження тесту на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння та від підпису матеріалів. Однак, в поясненнях свідків, що долучені до протоколу, не вбачається, що ОСОБА_3 відмовився саме від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога, як то вказано в протоколі.
Більш того, в апеляційне засідання викликано свідка ОСОБА_5, який пояснив, що працівниками поліції від нього взято розписку про те що він забере автомобіль та доставить ОСОБА_7 за адресою проживання, при цьому, як зазначає свідок, водій був абсолютно тверезий та ніяких ознак наркотичного чи іншого сп'яніння у нього не було. До того ж, в його присутності ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога.
Тобто, з наведеного вбачається, що ОСОБА_5 як свідок залучений вже після того, як було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3, тому протокол про адміністративне правопорушення щодо водія ОСОБА_3 про порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України складений неправомірно, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тому такий протокол не можна вважатися дійсним.
Слід також зазначити, що розглядаючи справу і зазначаючи в постанові про наявність достатніх доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, яке полягало зокрема у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, суд залишив поза увагою, що в матеріалах справи відсутні такі документи: направлення ОСОБА_3 на огляд як водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; Акт про його відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; Акт про відмову від медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також рапорт поліцейського, який зупиняв автомобіль із зазначенням обставин зупинки транспортного засобу.
Однак, слід зазначити, що сам водій ОСОБА_3 і в апеляційній скарзі і особисто в апеляційному засіданні не заперечував той факт, що він дійсно відмовився їхати до лікаря, та просив пройти огляд на місці, бо поспішав відвезти близького родича до лікарні, оскільки, той зламав руку, на підтвердження чого, надав довідку від лікаря, про те, що ОСОБА_8 08.04.2017 був на прийомі у травматолога.
З пояснень ОСОБА_3 можна зробити висновок, що він діяв в умовах крайньої необхідності, що передбачено ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Отже, встановлено, що ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога для відвернення настання більш тяжких наслідків, що стосується життя та здоров'я людини з метою мінімізації впливу на ОСОБА_8 гострого різкого болю внаслідок отриманої середньої тяжкості травми, а тому, слід вказати, що ОСОБА_3, усунув більш значну шкоду шляхом відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога. Тобто діяв ОСОБА_3 у стані крайньої необхідності і за даних обставин небезпека для здоров'я ОСОБА_8 не могла бути усунута іншим способом.
З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку, що суд першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не в повній мірі врахував усі обставини справи, не дослідив усі подані докази, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, а тому вважаю за необхідне скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі відносно нього закрити на підставі ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року - задовольнити.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 травня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10200грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік - скасувати, а провадження у справі відносно нього закрити на підставі п.4 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва О.О. Журавель
Справа № 33/796/1456/2017
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Бородій В.М.