Справа № 11-кп /796/717/2018Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст. 185, ч.2 КК Доповідач: ОСОБА_2
16 квітня 2018 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
При секретареві ОСОБА_5
За участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянула матеріали кримінального провадження № 12017100050000270 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року, яким
ОСОБА_7 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий: 1) 12.12.2000 року Мінським районним судом м. Києва за ч.3 ст.140 КК України ( в редакції 1960 року) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) 23.07.2007 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185, ст.15 ч.2 ст. 185 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі; 3) 30.11.2010 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки обмеження волі; 4) 10.08.2017 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
засуджений за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 роки 1 місяць позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного Оболонським районним судом м. Києва від 10.08.2017 року, більш суворим покаранням, призначеним вироком Оболонським районним судом м. Києва від 12.12.2017 року, остаточно призначено покарання у виді 2 роки 1 місяць позбавлення віолі.
Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу обвинуваченого, судова колегія, -
ОСОБА_7 засуджений за закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, яке він вчинив повторно за наступних обставин.
21 лютого 2017 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, під час перебування в магазині «Епіцентр К» за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_7 , у зв'язку із відсутністю грошових коштів, виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна. ОСОБА_7 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, викрав з прилавка магазину наступні речі: джемпер чоловічий Adidas AB7407, вартістю 915 грн. 39 коп., штани чоловічі Adidas AB1674, вартістю 845 грн., жилет біговий Juliette PRO TOUCH, вартістю 649 грн.50 коп., які поклав в портфель чорного кольору, що мав при собі та направився до виходу із магазину, а всього таємно незаконно заволодів чужим майном на суму 2409 гривень 89 коп.
Виконавши всі дії, які вважав необхідними для повторного таємного викрадення чужого майна ОСОБА_7 свій злочинний умисел до кінця не довів, з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони магазину «Епіцентр К».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, обвинувачений, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію своїх дій, повністю визнаючи свою вину, посилаючись на важкий стан матері, яка потребує догляду, просить пом'якшити призначене йому покарання та застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році».
Заслухавши доповідь судді, виступи обвинуваченого на підтримку апеляційних вимог, а прокурора - проти їх задоволення, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши та обговоривши доводи учасників апеляційного розгляду в сукупності з матеріалами кримінального провадження та додатково отриманими відомостями, судова колегія визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 за описаних у вироку обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 та ч.2 ст.185 КК України були отримані в порядку застосування положень ч.3 ст. 349 КПК України, порушень процедури застосування цієї процесуальної норми не виявлено і ніхто в апеляційному засіданні про такі порушення не заявляв, а тому, а також розглядаючи кримінальне провадження в межах апеляційних вимог, судова колегія зі вказаними висновками суду першої інстанції погоджується без їх дослідження та оцінювання.
Що ж стосується виду та розміру покарання, справедливість яких оскаржує обвинувачений, то при вирішенні цих питань суд першої інстанції, врахував щире каяття винуватця, яке в силу ст. 66 КК України визнав обставиною, що пом'якшує покарання, визнав, що обставин, які в силу ст. 67 КК України обтяжували б покарання, не встановлено, на підставі ст. 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що обвинувачений раніше судимий, ніде не працює та не має постійного джерела доходу, на спеціальному обліку у лікаря - нарколога не перебуває.
На цих підставах суд визнав за необхідне призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді позбавлення волі, визнаючи, що менш суворий вид покарання не може бути достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Обміркувавши клопотання ОСОБА_7 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», суд відмовив йому в задоволенні цього клопотання, посилаючись на те, що він не надав суду належних та допустимих доказів того, що його мати ОСОБА_8 , народжена 1959 року, є інвалідом першої групи та дійсно перебуває на його утриманні.
Вказані висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, вимогам ст. ст. 50, 65, 66-67 КК України, п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», переконливо обгрунтовані та вмотивовані.
Більше того, під час підготовки до апеляційного розгляду на запити Апеляційного суду міста Києва надійшли відповіді від: Київського міського центру медичко-соціальної експертизи про те, що за інформацією голів МСЕК міста Києва ОСОБА_8 , 1959 року народження, що мешкає по АДРЕСА_1 огляд на МСЕК не проходила; Київської міської клінічної лікарні № 8, про те, що ОСОБА_8 , 1959 року народження, перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні №2КМКЛ №8 з 4 листопада по 17 листопада 2016 року з діагнозом: «гостре порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в судинах вертебробазімерного басейну з координаційними порушеннями, цефалгією. Гіпертонічна хвороба III ст. Цукровий діабет, тип II, вперше виявлений».
Отже, хоча сам факт наявності у ОСОБА_8 тяжких захворювань знайшов своє підтвердження, але огляд МСЕК вона до цього часу не пройшла, інвалідом не визнана, відомості про те, що вона потребує постійної сторонньої допомоги та піклування, як і про те, що вона не має інших, крім ОСОБА_7 , членів сім'ї, які можуть та зобов'язані законом доглядати її та піклуватися про неї не надано, а сам ОСОБА_7 в письмових зверненнях та апеляційному засіданні пояснив, що він має також і повнолітнього брата, хоча і вказав, що той зловживає спиртним та не тільки не надає матері допомоги, а й знущається з неї та відбирає гроші і майно.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відсутність на цей час достатніх відомостей про можливість застосувати до ОСОБА_7 положення Закону України «Про амністію у 2016 році».
Оскільки ОСОБА_7 раніше був чотири рази засуджений за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним заволодінням чужим майном, у цьому випадку при призначенні покарання суд застосував положення ч.4 ст. 70 КК України та призначив ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків, та при цьому повністю поглинув призначене вироком Оболонського районного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, з урахуванням всього наведеного вище, судова колегія визнає, що як за вчинене кримінальне правопорушення, так і за сукупністю вироків ОСОБА_7 призначено, в цілому, справедливе покарання, яке тяжкості скоєного та відомостям про особу винуватця відповідає, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок надмірної суворості, а тому підстав для його пом'якшення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не знаходить.
Таким чином, не вбачаючи приводів та підстав для зміни чи скасування вироку, визнаючи його законним, обгрунтованим та вмотивованим, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року відносно нього залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена касаційним порядком до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців від дня її проголошення, а засудженим, оскільки він утримується піж вартою, - в той же строк від дня отримання ним копії цієї ухвали.
Судді: