Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/176/2018
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
16 березня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року,
Відповідно до постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок в дохід держави.
Як встановлено постановою судді, з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 420761 від 08.11.2017 року, ОСОБА_2 08.11.2017 року о 00 год. 15 хв., в м. Києві по пр. Броварському, 44 керував автомобілем з ознаками сильного алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на приладі «Драгер» та у лікаря нарколога у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями водій порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 у справі № 755/17502/17 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі пунктів 1 та 7 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що винесена постанова є незаконною та такою, що прийнята поспіхом без з'ясування всіх обставин, перелічених у статтях 247 і 280 КУпАП, у томі числі допиту свідків, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, витребування та дослідження відеозапису контакту поліцейських з ОСОБА_2 при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, в межах строку притягнення особи до адміністративної відповідальності встановленого ст. 38 КУпАП.
Зокрема, як зазначає апелянт у своїй скарзі, постановляючи дану постанову, суд першої інстанції, всупереч вимогам частини 1 статті 268 КУпАП, провів розгляд справи, нехтуючи правом особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на відкладення розгляду справи, а саме судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 268, 277-2 КУпАП не було надіслано судової повістки ОСОБА_2, а про судове засідання він дізнався з реєстру справ призначених до розгляду, який міститься на веб - порталі «Судова влада України».
Крім того, апелянт вказує на те, що після того як він дізнався про дату судового засідання, його представник - адвокат ОСОБА_3 поїхав до суду та ознайомився з матеріалами справи, після чого 30.11.2017 адвокат, діючи в його інтересах, направив на адресу Управління патрульної поліції у м. Києві адвокатський запит про надання копії відеозапису контакту працівника патрульної поліції з ОСОБА_2, який був отриманий поліцією 04.12.2017, і не отримавши відповіді з УПП у м. Києві, адвокат ОСОБА_3 з'явився в судове засідання та подав клопотання про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку із витребуванням копії відеозапису, проте суддя Виниченко Л.М. відмовила у задоволенні цього клопотання, а також відмовила у витребуванні копії відеозапису, тим самим грубо порушила вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Також скаржник звертає увагу на протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 420761 від 08.11.2017, який, на його думку, складений незаконно у зв'язку з тим, що з матеріалів справи, а також відеозапису контакту поліцейського з апелянтом вбачається, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом 08.11.2017 о 00 год. 15 хв. в м. Києві по проспекту Броварському, 44, а тому згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП не вчиняв правопорушення, так як не здійснював керування транспортним засобом, а також з відеозапису вбачається те, що інспектор поліції не пред'являв свідкам доказів того, що ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Volvo» та відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме в якості особи, яка керувала транспортним засобом.
Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; пояснення свідка ОСОБА_4; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно вимог, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказаною нормою дійсно встановлена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, незважаючи на обставини, наведені в оскаржуваній постанові, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 не містять в собі беззаперечних доказів на підтвердження того, що останній, будучи особою, яка, як прямо передбачено законом, керує транспортним засобом, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки відповідна вимога поліцейського щодо проходження такого огляду може стосуватися не будь-якої особи, яка знаходиться в транспортному засобі, а лише водія, який керує цим транспортним засобом.
Під час розгляду справи щодо ОСОБА_2 в суді першої інстанції, це питання, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, належним чином досліджене не було, а під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, твердження ОСОБА_2 про те, що автомобілем «Volvo» керував не він, а його товариш по роботі ОСОБА_4. не тільки не було спростовано, а навпаки знайшло своє підтвердження за результатами дослідження, в порядку ст. 294 КУпАП, нових доказів, які не досліджувались раніше, зокрема: пояснень самого ОСОБА_2; пояснень заявленого ним свідка ОСОБА_4, який підтвердив у суді апеляційної інстанції той факт, що в ніч з 07 на 08 листопада 2017 року саме він керував транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1, а також відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Вказані докази, не були досліджені місцевим судом з тих причин, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, а клопотання її захисника про відкладення розгляду справи, в тому числі з метою витребування копії відеозапису, суддею, яка розглядала справу було фактично проігнороване.
Більш того, пояснення ОСОБА_2 про те, що він не міг керувати транспортним засобом через те, що, за раніше вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у нього було вилучене посвідчення водія, яке станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 08.11.2017 року йому не поверталося, знайшло своє підтвердження наданими суду апеляційної інстанції копією постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року у справі № 755/13883/16-п, з якої вбачається, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік, а також відповіддю заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві від 28.02.2018 року на адвокатський запит захисника ОСОБА_2, з якої вбачається, що останній дійсно 12.09.2016 року був затриманий за керування у стані алкогольного сп'яніння і у нього було вилучене посвідчення водія, яке станом на 08.11.2017 року працівниками Управління патрульної поліції у м. Києві, йому не поверталося і звернень від нього про повернення цього посвідчення не надходило.
Оцінюючи в сукупності всі перевірені під час апеляційного розгляду докази, в тому числі докази, на підставі яких суддя постановила оскаржуване судове рішення, вважаю, що по справі не встановлено належних та допустимих доказів, які б дозволили зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного вище правопорушення не може бути визнана законною та обґрунтованою.
При цьому, суд апеляційної інстанції виходить не лише із основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, в тому числі щодо доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а й положень ст. 62 Конституції про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
У зв'язку з цим, одного протоколу про адміністративне правопорушення, в якому не наведено фактичних даних, які б підтверджували факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, за відсутності інших допустимих доказів, недостатньо для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року, відповідно до якоїОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі щодо нього- закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року, відповідно доякої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього- закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Виниченко Л.М.