Іменем України
02 травня 2018 року
Київ
справа №815/2701/17
провадження №К/9901/377/17, К/9901/546/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/2701/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми завданої моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду, прийняту 04 липня 2017 року у складі судді - Тарасишиної О.М., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Бітова А.І., суддів: Лук'янчук О.В., Ступакової І.Г.,
У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив:
визнати неправомірною бездіяльність Головного управління ДФС України в Одеській області щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, грошової компенсації за невикористані 230 днів відпустки та неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення;
зобов'язати Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних роки служби згідно зі статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
зобов'язати Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити йому щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 14 серпня 2013 року по 14 серпня 2014 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 14 серпня 2013 року по день фактичного розрахунку;
зобов'язати Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2008 рік тривалістю 35 діб, за 2009 рік - 35 діб, за 2010 рік - 40 діб, за 2011 рік - 40 діб, за 2012 рік - 40 діб, за 2013 рік - 40 діб, що разом складає 230 діб з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 14 серпня 2013 року по день фактичного розрахунку;
зобов'язати Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити йому неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік, виходячи з суми місячного грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 14 серпня 2013 року по день фактичного розрахунку;
стягнути з Головного управління ДФС України в Одеській області на його користь суму завданої моральної шкоди у розмірі 500 000,00 гривень.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з червня 2001 року він проходив службу в органах Державної податкової адміністрації, остання займана посада - старший оперативний уповноважений відділу боротьби з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності і незаконним відшкодуванням податку на додану вартість відділу податкової міліції Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області.
Постановою старшого слідчого прокуратури Одеської області від 17 березня 2008 року його відсторонено від займаної посади, як обвинуваченого в кримінальній справі № 051200800046, провадження у якій було закрито 25 грудня 2015 року у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості позивача.
Зазначені обставини послугували підставою звернення позивача до Головного управління ДФС в Одеській області з рапортом від 13 січня 2016 року про визначення місця подальшого проходження служби та допущення до виконання службових обов'язків та нарахування грошового утримання з дня відсторонення по час поновлення. Не отримавши відповіді, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду разом з позовом про поновлення на посаді. За наслідками розгляду справи № 815/438/16, постановою суду від 08 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року рішення першої інстанції залишено без змін.
09 лютого 2017 року позивач звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області з заявою про виплату грошової допомоги, проте за наслідками розгляду зазначеної заяви листом від 10 березня 2017 року № 869/К/15-32-05-02-09 Головне управління ДФС в Одеській області відмовило в її задоволенні у зв'язку з відсутністю первинної документації в управлінні фінансування, бухгалтерського обліку та звітності. Позивач та його представник вважають таку відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на отримання належних виплат, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 4 липня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДФС України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, грошової компенсації за невикористані 230 днів відпустки та неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення.
Зобов'язав Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби згідно зі статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язав Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2008 рік тривалістю 35 діб, за 2009 рік - 35 діб, за 2010 рік - 40 діб, за 2011 рік - 40 діб, за 2012 рік - 40 діб, за 2013 рік - 40 діб, що разом складає 230 діб.
Зобов'язав Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік, виходячи з суми місячного грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2017 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року скасував, прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДФС України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, грошової компенсації за невикористані 230 днів відпустки та не отриману суму грошової допомоги на оздоровлення.
Зобов'язав Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби згідно зі статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язав Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2008 рік тривалістю 35 діб, за 2009 рік - 35 діб, за 2010 рік - 40 діб, за 2011 рік - 40 діб, за 2012 рік - 40 діб, за 2013 рік - 40 діб, що разом складає 230 діб.
Зобов'язав Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не отриману суму грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року по 2013 рік, виходячи з суми місячного грошового забезпечення.
Зобов'язав Головне управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділеного на 100.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
У касаційних скаргах позивач та його представник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення, та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки з матеріалів касаційних скарг вбачається, що як позивачем так і його представником рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише в частині позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено, а саме в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 14 серпня 2013 року по 14 серпня 2014 року та в частині стягнення суми завданої моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень, а також враховуючи те що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано повністю з ухваленням нового рішення, судом касаційної інстанції перевіряється рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з червня 2001 року проходив службу в органах податкової міліції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДПА в Одеській області та ГУ Міндоходів в Одеській області) в період з 26 червня 2001 року по 14 серпня 2013 року, остання посада з 2007 року - старший оперативний уповноважений відділу боротьби з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності і незаконним відшкодуванням податку на додану вартість відділу податкової міліції Комінтернівської ОДПІ Одеської області та мав спеціальне звання майора податкової міліції.
14 березня 2008 року стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу №051200800046 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України.
Наказом ДПА в Одеській області №236-о від 21 березня 2008 року позивача відсторонено від займаної посади на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та припинено виплату грошового утримання на період відсторонення від займаної посади відповідно до Наказу ДПА України від 07 лютого 2001 року №43 «Про затвердження Положення про виплату грошового утримання особам начальницького складу податкової міліції за час перебування в розпорядженні ДПА України, відстороненим від виконання службових обов'язків (посади) особам, підданим арешту та за час перебування під арештом, а також стосовно видачі грошових атестатів при звільненні та переміщенні по службі».
Наказом ДПА в Одеській області №272-о від 01 квітня 2008 року «Про звільнення з посад та зарахування у розпорядження органів державної податкової служби працівників податкової міліції» ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та зараховано у розпорядження ДПА в Одеській області з 31 березня 2008 року.
13 червня 2013 року старшими інспекторами з ОД ВПСуПМ УП ДПС в Одеській області Мельшиком М.О. та Жаріковим Д.О. і старшим оперуповноваженим з ОВС відділу обліку та зонального контролю штабу УПМ ДПС в Одеській області Потьомка А.Ф. був складений акт відмови позивача від підпису попередження про наступне звільнення, згідно якого 13 червня 2013 року в 09 год. 35 хв. у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси позивачу було надано для ознайомлення та підпису попередження про наступне звільнення, проте, ознайомившись із вказаним попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації праці, а саме: у зв'язку з реорганізацією ДПС в Одеській області згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», Наказом ДПС України від 26 квітня 2013 року №11 «Про реорганізацію ДПС в окремих областях, мм. Києва та Севастополі, Центрального офісу», останній відмовився від його підпису.
Листом від 14 серпня 2013 року №45/15-32-04-00-19 позивача було запрошено до ГУ ДФС в Одеській області для проведення розрахунку, отримання трудової книжки та повернення службового посвідчення, однак ОСОБА_1 на запрошення не з'явився.
Наказом ГУ Міндоходів в Одеській області №222-о від 22 серпня 2013 року майора податкової міліції ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України у зв'язку із скороченням штатів та призначено виплату грошової компенсації за невикористані відпустки у період з 2008 по 2013 рік, а саме за 2008 рік тривалістю 35 діб, за 2009 рік тривалістю 35 діб, за 2010 рік тривалістю 40 діб, за 2011 рік тривалістю 40 діб, за 2012 рік тривалістю 40 діб, за 2013 рік тривалістю 40 діб.
Серед іншого, на підставі статті 9 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з наступними змінами і доповненнями) позивачу призначено виплату щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, з урахуванням норм Наказу ДПА України від 07 липня 2001 року №43 «Про затвердження Положення про виплату грошового утримання особам начальницького складу податкової міліції за час перебування в розпорядженні ДПА України, відстороненим від виконання службових обов'язків (посади) особам, підданим арешту та за час перебування під арештом, а також стосовно видачі грошових атестатів при звільненні та переміщенні по службі».
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що 25 грудня 2015 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області кримінальне провадження у справі №051200800046 закрито, що стало підставою для звернення позивача до начальника ГУ ДФС в Одеській області з рапортом від 13 січня 2016 року про визначення місця подальшого проходження служби та допущення до виконання службових обов'язків, провести нарахування грошового утримання з дня відсторонення до теперішнього часу.
На вказаний рапорт відповідачем була надана відповідь листом від 08 лютого 2016 року №105/К/15-32-04-01-11, в якому, зокрема, зазначено про те, що Наказом ГУ Міндоходів в Одеській області від 12 серпня 2013 року №222-о позивача звільнено в запас Збройних Сил України за п. «г» статті 64 (через скорочення штатів) 14 серпня 2013 року. Також у вказаному листі зазначено, що 14 серпня 2013 року ГУ Міндоходів в Одеській області на адресу позивача направлялось запрошення від 14 серпня 2013 року №175/К/15-32-04-02-19 щодо прибуття до відділу проходження служби у податковій міліції управління персоналу ГУ Міндоходів в Одеській області для проведення розрахунків, отримання трудової книжки та повернення службового посвідчення. З урахуванням викладеного, у наведеному листі зазначено про те, що підстави для поновлення позивача в органах податкової міліції та на колишній посаді відсутні. Крім того, позивачу запропоновано звернутись за відшкодуванням грошового утримання у порядку, встановленому Наказом Міністерства юстиції України від 03 квітня 1996 року №4/5/3/41 Про затвердження Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
Не погоджуючись з Наказом №222-о від 22 серпня 2013 року, позивач оскаржив його до Одеського окружного адміністративного суду. За наслідками розгляду справи №815/438/16 за позовом ОСОБА_1 про скасування наказу №222-о від 22 серпня 2013 року та поновлення на посаді ухвалою суду від 08 листопада 2016 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу ГУ Міндоходів в Одеській області №222-о від 12 серпня 2013 року про звільнення майора податкової міліції ОСОБА_1 у запас Збройних сил України за п. «г» статті 64 (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» - залишено без розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року залишено без змін.
09 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС в Одеській області з листом щодо здійснення розрахунку грошової компенсації за невикористані відпустки та просив провести виплату грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та відповідної грошової компенсації за невикористані частини чергових відпусток.
Листом ГУ ДФС в Одеській області №869/К/15-32-05-02-09 від 10 березня 2017 року позивача повідомлено, що нарахування та виплату компенсаційних виплат позивачу здійснено не було, оскільки відсутні підстави для таких виплат.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки вислуга років ОСОБА_1 на час звільнення складає 17 років 10 місяців 9 днів, то наявні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, грошової компенсації за невикористані 230 днів відпустки та неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення.
Разом з тим, судами встановлено, що при розгляді справи № 815/438/16, не було встановлено протиправність наказу про звільнення позивача з займаної посади та не поновлено ОСОБА_1 на посаді.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а також зобов'язання Головного управління ДФС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги з 2013 - 2014 рр. та по день фактичного розрахунку.
У касаційних скаргах позивач та його представник зазначають про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суму завданої моральної шкоди у розмірі 500 000 гривень та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 14 серпня 2013 року по день фактичного розрахунку.
Верховний суд такі доводи позивача та його представника відхиляє та зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Як роз'яснено у п.п.4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 не доведено, що зазначеними вище діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано належних пояснень доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Водночас, з врахуванням наведеного вище, судова колегія зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Позивач зазначає про те що отриману моральну шкоду він пов'язує з незаконним та довготривалим притягненням його до кримінальної відповідальності.
Однак з матеріалів справи вбачається що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2016 року по справі №22-ц/785/6525/16 стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 000 гривень.
Крім того, постановою Одеського оружного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року по справі № 815/438/16, предметом позовних вимог у якій було скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на посаді встановлено, що процедура звільнення пройшла без жодного порушення норм трудового законодавства та відповідачем у справі не порушено прав позивача.
З матеріалів справи також вбачається, що одразу після звільнення, листом від 14 серпня 2013 року № 45/15-32-04-00-19 позивача було запрошено до відповідача для проведення розрахунку, отримання трудової книжки та повернення службового посвідчення, однак з незрозумілих причин ОСОБА_1 не з'явився.
Посилання позивача на те, що він перебував у скрутному матеріальному становищі, протягом тривалого часу не мав змоги працювати та єдиною надією було отримання ним виплат від ГУ ДФС в Одеській області, також не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи № 815/438/16, що стосувалася скасування наказу про звільнення позивача та поновлення його на посаді, судом було встановлено, що позивач працював та отримував заробітну плату.
Аналізуючи встановлені судом обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків суду та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 242, 243, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційні скарги представника позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх