04.05.2018 р. Справа №914/794/18
Суддя Господарського суду Львівської області Рим Т.Я., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" про забезпечення позову у справі
за позовом:
товариства з обмеженою відповідальністю "Українка",
до відповідача 1:
Львівської міської ради,
до відповідача 2:
Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
про:
1) визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності №37410283 від 13.05.2015, виданого реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції;
2) визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21246732 від 13.05.2015 09:27:22, винесене державним реєстратором Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1,
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" до Львівської міської ради та Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності №37410283 від 13.05.2015, виданого реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції та визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21246732 від 13.05.2015 09:27:22, винесене державним реєстратором Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1. Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на об'єкт нерухомого майна №634407146101 (нежитлове приміщення підвалу під індексом ХІ та першого поверху (індекси частин приміщення з 20-1 по 20-12), загальна площа (кв. м): 162,9, адреса: Львівська область, місто Львів, вулиця Лесі Українки, будинок 15); на нежитлові приміщення магазину (площею 150,8 кв. м), підвалу (площею 89,2 кв. м), які знаходяться в будинку №15 по вулиці Лесі Українки у місті Львові;
- заборони Львівській міській раді розпоряджатись об'єктом нерухомого майна №634407146101 (нежитлове приміщення підвалу під індексом ХІ та першого поверху (індекси частин приміщення з 20-1 по 20-12), загальна площа (кв. м): 162,9, адреса: Львівська область, місто Львів, вулиця Лесі Українки, будинок 15); на нежитлові приміщення магазину (площею 150,8 кв. м), підвалу (площею 89,2 кв. м), які знаходяться в будинку №15 по вулиці Лесі Українки у місті Львові.
Подана заява мотивована тим, що Львівська міська рада, незаконно оформивши за собою право власності на спірне майно, має намір його відчужити. Про такий факт свідчить ухвала Львівської міської ради від 21.12.2017 №2812, якою вирішено приватизувати способом продажу на аукціоні нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 162,9 кв. м на вулиці Лесі Українки, 15.
При вирішенні цієї заяви суд керувався таким.
Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Щодо наміру Львівської міської ради відчужити оспорюваний об'єкт нерухомості, суд зазначає наступне. Факт прийняття Львівською міською радою ухвали від 21.12.2017 №2812 сам по собі не свідчить про негайну та неодмінну (невідворотну) реалізацію наміру відчужити об'єкт нерухомості. Адже відповідно до статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" існує певний порядок приватизації комунального майна. Так, після прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності Закон передбачає, зокрема, проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства, проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації, затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією, опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації, проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу тощо. Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації. Із заяви позивача про забезпечення позову, однак, не вбачається на якій конкретно стадії приватизації знаходиться цей об'єкт нерухомості та чи взагалі вчиняються конкретні дії відповідачем з метою реалізації прийнятої ухвали.
Таким чином, позивачем не доведено реальності загрози негайного відчуження спірних приміщень, а відтак - істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що є власником спірних приміщень з 1995 року на підставі договору №/030/95 від 29.08.1995 купівлі-продажу державного майна при викупі організацією орендарів Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі №84.
З цього приводу суд звертає увагу на наступне:
- позивачем не підтверджено належним чином факт повного правонаступництва товариством з обмеженою відповідальністю "Українка" Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі №84. Матеріали позову не містять жодних установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Українка", Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі №84, доказів реорганізації тощо;
- відповідно до копії договору купівлі-продажу державного майна при викупі організацією орендарів Орендного підприємства роздрібної торгівлі №84, акту прийому-передачі державного майна Орендного підприємства роздрібної плодоовочевої торгівлі №84 мова йшла про об'єкт нерухомості за адресою: вулиця Лесі Українки, 11, та вулиця Краківська, 26. Однак, спірним у цій справі є приміщення в будинку 15 по вулиці Лесі Українки у місті Львові. Щодо копії довідки-характеристики, виданої Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, то така копія є неналежної якості, з якої неможливо прочитати зміст документа;
- суду не надано жодних доказів реєстрації в будь-який період права власності позивача на об'єкт нерухомості за адресою: вулиця Лесі Українки, 15. Подане свідоцтво на власність від 12.10.1995 не містить відомостей про власність саме на цей об'єкт.
Суд звертає увагу, що станом на цей момент суд не робить висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог (позивачем ще подано клопотання про витребування додаткових доказів), а також не надає оцінки поданим позивачем доказам. Разом з тим, зазначені вище обставини враховуються судом в сукупності з іншими обставинами при вирішенні питання про забезпечення позову.
Окрім того, як убачається з тексту заяви про забезпечення позову, на сайті Львівської міської ради оприлюднено новину про продаж у майбутньому спірного приміщення. В цьому повідомленні міститься інформація, що ці приміщення були в оренді ФОП ОСОБА_2 згідно з договором оренди нежитлових приміщень від 31.01.2008. Згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 (справа №914/4156/15), суд вирішив розірвати цей договір оренди нерухомого майна, укладений між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_2 та зобов'язати ФОП ОСОБА_2 повернути управлінню комунальної власності ці приміщення шляхом виселення з них.
Дійсно, Господарським судом Львівської області при розгляді справи №914/4156/15 встановлено факт укладення між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (який є одночасно засновником та керівником підприємства позивача) договору оренди нерухомого майна №Г-5972-8 від 31.01.2008, де об'єктом оренди виступає приміщення площею 162,9 кв. м за адресою: вулиця Лесі Українки, 15 (підвал та приміщення першого поверху).
Зважаючи на зазначені обставини в сукупності, суд вважає за необхідне відмовити у забезпеченні позову в частині заборони Львівській міській раді розпоряджатися спірним об'єктом.
Що стосується заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту, то такий захід є явно непропорційним, адже унеможливить навіть користування таким приміщенням, що спростовує доводи позивача про неможливість настання збитків для відповідача 1.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач управі повторно звернутись до суду із заявою про забезпечення позову на будь-якій стадії процесу, у разі подання належних та достатніх доказів реальної необхідності у таких заходах.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 136, 140, 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набрала законної сили 04.05.2018.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Рим Т.Я.