10 квітня 2018 року м. Херсон
справа № 667/1306/16
провадження № 22-ц/791/76/18
Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г.,
суддів:Пузанової Л.В.,
Склярської І.В.
секретарРябченко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5, назаочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області,у складі судді Дорошинської В.Е. від 24 жовтня 2017 рокув справі за позовом ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: ОСОБА_11, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
У березні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом зазначаючи про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, проте в ній не проживають без поважних причин більше ніж шість місяців, участі в утриманні житла не приймають, витрати по сплаті комунальних послуг не несуть, тому позивачка просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом з підстав визначених ст. 71,72 ЖК України.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким визнати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 такими, що втратили право користування житлом, оскільки вони в квартирі не проживають на протязі багатьох років, не сплачують комунальні послуги, не здійснюють поточний ремонт житла.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила право вимоги та не надала жодного доказу про те, що відповідачі у вказаній квартирі не проживають без поважних причин більше шести місяців.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що наймачем квартири АДРЕСА_1 (згідно даних ТОВ КК «Шумен») була ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, після смерті якої договір найму житла не переукладався.
Згідно інформації наданої ТОВ КК «Шумен» у вказаній квартирі зареєстровані: позивачка ОСОБА_5, її малолітній син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, її рідний брат - ОСОБА_11,ІНФОРМАЦІЯ_3 та двоюрідні брати, відповідачі у справі: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Звернувшись до суду з позовом про визнання ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 такими, що втратили право користування спірною квартирою, позивачка зазначала про те, що відповідачі в квартирі на протязі багатьох років без поважних причин не проживають, їх особисті речі відсутні, вона за них несе витрати за житлово-комунальні послуги, а щоб уникнути арешту майна за комунальні борги, які нараховують і на відповідачів в повному обсязі, вона фактично виконує обов'язки квартиронаймача, укладає договори про реструктуризацію боргів, договори щодо постачання електроенергії та газу.
У підтвердження зазначених обставин нею надані акти від 21 листопада 2016 року, 25 лютого 2018 року в яких зазначено, що при обстеженні спірної квартири був встановлений факт не проживання відповідачів більше п'яти років, при огляді квартири ознаки, які б вказували на фактичне проживання відповідачів в квартирі відсутні, місце їх проживання невідоме, комунальні платежі ними не сплачуються.
Допитані в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідки підтвердили факт не проживання відповідачів в квартирі більше п'яти років, відсутність їх речей та майна, заборгованість позивачки по комунальним платежем.
Надані позивачкою докази свідчать про те, що нею здійснюється оплата за житлово-комунальні послуги нараховані на відповідачів, нею укладаються договори про реструктуризацію боргів, договори щодо постачання електроенергії та газу.
За місцем реєстрації відповідачів приходять повідомлення про необхідність ОСОБА_7 погасити кредитну заборгованість, ОСОБА_10 про отримання повісток про призов на строкову військову службу, ОСОБА_9 про явку до кримінально-виконавчої інспекції, які адресатами неотриманні через їх не проживання за місцем реєстрації.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_5 надала відповіді на звернення до різних підприємств, установ та організацій щодо встановлення факту не проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні, а також акти обстеження житлових умов. Указані докази судом першої інстанції не були належним чином оцінені.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За змістом статтей 71, 72 ЖК Української РСР наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.
Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Таким чином, ключовою обставиною, встановлення якої є необхідним для правильного вирішення спору, є наявність чи відсутність поважних причин відсутності відповідача у жилому приміщенні понад строки, встановленні ст. 71 ЖК України.
Враховуючи, що надані позивачкою докази вказують на те те, що відповідачі, які на законних підставах зареєстровані у спірній квартирі, понад шість місяців без поважних причин не проживають в квартирі, витрати на його утримання не несуть, плату за комунальні послуги не здійснюють, а отже втратили до інтерес до житла, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, невірно застосував норми законодавства до спірних правовідносин, в зв'язку із чим прийняв незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням з підстав передбачених ст.71,72 ЖК України.
Керуючись ст. 376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 рокускасувати і ухвалити нове.
Визнати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Г.Чорна
Судді: Л.В.Пузанова
І.В.Склярська
Повний текст постанови складено 23 квітня 2018 року
Суддя Т.Г. Чорна