Справа №461/2547/18
Провадження №3/461/1011/18
27 квітня 2018 року суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
за ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення №36839544 від 19 березня 2018 року, складеного державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, ОСОБА_1, не сплачує аліменти стягувачу за рішенням суду, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 53200,00 грн.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, статтею 8 цього Кодексу визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Зазначені вище положення кореспондуються з правовими приписами частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надано офіційного тлумачення цього положення та наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають гуртуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 183-1 Законом від 07.12.2017 № 2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», який в цій частині набрав законної сили 06.02.2018 року.
Тобто, саме з цього часу встановлено адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Водночас, зворотної дії в часі цей закон не має, тобто поширюється тільки на відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Враховуючи наведені положення закону та те, що заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 виникла до 06.02.2018 року, суд дійшов висновку, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом .
Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 7-9, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення,суд -
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Суддя Зубачик Н.Б.