Дата документу 27.11.2017 Справа № 554/9420/17
Справа № 554/9420/17
Провадження № 1-кс/554/8186/2017
27 листопада 2017 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
слідчого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_3 , в рамкахдосудового розслідування № 12017170000000506 від 24.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України про арешт майна -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого посилається на наступне.
24.11.2017 приблизно о 08 год. 40 хв. по вул. Вадима Пугачова в м. Кременчуці Полтавської області, поблизу буд. 142 по просп. Свободи, сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій автомобіля «MAN F 2001» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В результаті наїзду пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до лікарні "Кременчуцька", де того ж дня померла.
24.11.2017 за даним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170000000506, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
24.11.2017 після огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, вантажний бортовий автомобіль «MAN F 2001» реєстраційний номер НОМЕР_1 , був вилучений та направлений на територію автостоянки для зберігання транспортних засобів за адресою: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 71.
24.11.2017 постановою слідчого вантажний бортовий автомобіль «MAN F 2001» реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 07.11.2008 виданого Кременчуцьким ВРЕВ: вантажний бортовий автомобіль «MAN F 2001» реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований на ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , має право керування ОСОБА_4 .
Виходячи з положення ч. 2 ст. 170 КПК України «Накладення арешту на майно» - п. 1): «Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів», що в даному випадку є дуже важливо і суттєво, так як для з'ясування обставин механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди та встановлення причинного зв'язку між діями учасників пригоди та наслідками, які настали, а в даному конкретному випадку - спричинення смерті, що неможливо встановити без дослідження транспортного засобу на якому залишилися сліди кримінального правопорушення.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.
Слідчийв судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та прохав його задовольнити.
Володілець майна в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Слідчим доведено, що вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, -
Клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області капітан поліції ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме: вантажний бортовий автомобіль «MAN F 2001» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску з позбавленням права відчуження, розпорядження, проведення будь-яких ремонтних робіт та користування вказаним майномдо скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку та визначенням місця зберігання речового доказу на території автостоянки для зберігання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області на протязі 5 днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1