Справа № 461/2716/18
Провадження № 1-кс/461/2616/18
02.05.2018 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -
16.04.2018 року ОСОБА_3 звернулася до Галицького районного суду м.Львова з скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 21.03.2018 р. про закриття кримінального провадження №12018140090000579. Вказане кримінальне провадження відкрито від 18.02.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Постанову слідчого про закриття кримінального провадження ОСОБА_3 вважає незаконною, оскільки слідчий не вповній мірі здійснив досудове розслідування, не виконав усіх необхідних слідчих дій. Зокрема, не провів повторної судово-медичної експертизи із врахуванням додаткових доказів тілесних ушкоджеь на момент звернення до медичного закладу. Також в скарзі зазначено, що слідчим в оскаржуваній постанові не описується час, місце та учасники події, що є обов'язковою вимогою до процесуальних рішень органу досудового розслідування. З даною постановою, ОСОБА_3 не погоджується, оскільки на її думку вона є незаконною, прийнятою з порушенням матеріальних і процесуальних норм, тому просить таку скасувати.
ОСОБА_3 в судове засідання не прибула. Через канцелярію суду поступили письмові заявм ОСОБА_3 та її представника, адвоката ОСОБА_5 , в яких останні просили проводити розгляд скарги за їх відсутністю. Просили скаргу задовольнити повністю..
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи СУ ГУ НП України у Львівській області та прокуратура Львівської області повідомлені належним чином. Слідчий СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 подав через канцелярію суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, долучив до заяви матеріали кримінального провадження №12018140090000579 для огляду в судовому засіданні.
Дослідивши наявні матеріали скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження №12018140090000579, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно з ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні може бути оскаржене, зокрема, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Встановлено, що СУ ГУ НП у Львівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018140090000579 від 18.02.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України за заявою ОСОБА_3 від 17.02.2018 р., яка повідомила, що отримала тілесні ушкодження 16.02.2018 о. у м. Львові по вул. Липинського в результаті зіткнення транспортних засобів.
21.03.2018 р. слідчим СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття вищевказаного кримінального провадження у зв'язку з встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Однак, як встановлено в судовому засіданні слідчим не проведено у повному обсязі досудове розслідування кримінального провадження №12018140090000579, виходячи із наступних міркувань.
Як вбачається із оскаржуваної постанови та зі змісту скарги слідчим не допитано потерпілу ОСОБА_3 , за заявою якої відкрито кримінальне провадження, а також не проведено повторної комісійної судово-медичної експертизи для з'ясування наявності тілесних ушкоджень у потерпілої.
Крім цього, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим не витребувано з Управління патрульної поліції у м. Львові ДПП записи з нагрудних камер спостереження поліцейських на підтвердження чи спростування факту, що потерпіла перебувала в автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
В силу ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Однак, в супереч зазначених норм Закону слідчий не надав отриманим доказам належної правової оцінки у постанові про закриття кримінального провадження з врахуванням всіх обставин справи в їх сукупності. Слідчий СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 не допитав потерпілу ОСОБА_3 , не витребував з Управління патрульної поліції у м. Львові ДПП записи з нагрудних камер спостереження поліцейських на підтвердження чи спростування факту, що потерпіла перебувала в автомобілі після ДТП, а також органом досудового розслідування не проведено повторної комісійної судово-медичної експертизи для з'ясування наявності тілесних ушкоджень у потерпілої.
Крім цього, відповідно до п.15 ч.1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, в тому числі засаді змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом у їх переконливості. Слідчий та прокурор в судове засідання не прибули, відтак не спростували доводів скарги.
Ч.1, 2 статті 307 КПК України передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що слідчим не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, тому постанова про закриття кримінального провадження є незаконною і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 91, 93, 94, 33, 307 КПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Скасувати постанову від 21.03.2018 р. слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №12018140090000579.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1