КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6459/16-ц
Провадження № 6/552/87/18
02.05.2018 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Васильєвої Л.М.
при секретарі Орламенко А.О.
розглянувши подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби по місту Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,-
Державний виконавець Київського ВДВС по місту Полтава ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Полтави з поданням про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Посилалась на те, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 552235711 з примусового виконання виконавчого листа № 552/6459/16-ц, виданого 31.10.2017 року Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 56 188 грн. 50 коп., виконавчого листа № 552/6459/16-ц, виданого 31.10.2017 року Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 946 грн. 35 коп. Постановами державного виконавця від 28.11.2017 року виконавчі провадження відкрито. Рішення боржником не виконано, декларацію не надано, дій спрямованих на його виконання не здійснено. В рамках виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем направлялися запити до реєструючи право власності установ. Згідно відповідей з реєструючи право власності установ за боржником транспортні засоби та сільськогосподарська техніка не зареєстровано. Відповідно до відповідей з ДПС України та Пенсійного фонду України інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня та за боржником зареєстровані відкриті рахунки в банківських установах. А також згідно відповідей ПФ України боржник працює у ТОВ «ГПЛ» ( м.Полтава, вул.. Половка, 70). Відповідно до відповіді № 1076 від 29.12.2017 року ТОВ «ГПЛ» боржник звільнений з підприємства з 01.11.2017 року згідно з наказом № 506 від 01.11.2017 року. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за боржником зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 2,37 га., що знаходиться за адресою: Полтавська область, Зіньківський район, с. Шилівка та 1/3 частина будинку № 37 по вул.. Гагаріна в с.Шилівка, Зіньківського району Полтавської області, постановою державного виконавця про арешт майна боржника від 23.11.2017 року накладено арешт. Просила, встановити тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
У судове засідання державний виконавець Київського ВДВС по місту Полтава ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_1 не з'явилась, надала до суду заяву про можливість розгляду подання у її відсутність, заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.
Сторони виконавчого провадження на підставі ч.4 ст. 441 ЦПК України в судове засідання не викликалися.
Суд, дослідивши матеріали подання дійшов до висновку, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Київського ВДВС по місту Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження № 552235711 з примусового виконання виконавчого листа № 552/6459/16-ц, виданого 31.10.2017 року Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 56 188 грн. 50 коп., виконавчого листа № 552/6459/16-ц, виданого 31.10.2017 року Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 946 грн. 35 коп.
Згідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 2 статті 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку ,коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно ч.ч. 3, 4 статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення . Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У проведеному 01.02.2013 року Верховним Судом України аналізі судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказано, що з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону № 3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання.
Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
З наявних у справі доказів не вбачається наявність факту свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та інших викликів, а тому ОСОБА_2 був позбавлений можливості виконати судове рішення у встановлений строк у добровільному порядку.
Враховуючи вищевикладене вважаю, що державним виконавцем не надано достатніх та належних доказів, які неспростовно свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом, а також достовірних відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Відтак, факт ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на нього зобов'язань не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, а тому підстави для задоволення заяви державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон відсутні.
Матеріали подання не містять будь-якої інформації з приводу виконання рішення суду, а саме: чи здійснювались виклики боржника до виконавчої служби, чи застосовувались міри примусового заходів до боржника ОСОБА_2, чи проводились інші дії відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”. Державним виконавцем не наведено обґрунтування в частині застосування такого виду забезпечення виконання рішення суду, як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України”, ст. 441 ЦПК України, суд,-
У задоволенні подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби по місту Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м.Полтави протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.М. Васильєва